Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/7150/18

Дата документу 23.01.2020 Справа № 334/7150/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/7150/18 Провадження №22-ц/807/143/20 Головуючий в 1-й інстанції Баруліна Т.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мажари О.О. на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 23 серпня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру стягнутих аліментів,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_2 у жовтні 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру стягнутих аліментів. В позові зазначив, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2018 року у справі № 334/1045/18 з позивача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь відповідачки ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 20.02.2018 року та до досягнення дитиною повноліття. Станом на вересень 2018 року, матеріальне становище позивача значно змінилося, а саме: Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2018 у цивільній справі № 334/2830/18, стягнуто з позивача аліменти на користь його матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку щомісячно. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2018 у цивільній справі № 334/2839/18, стягнуто з позивача аліменти на користь сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку щомісяця, до закінчення навчання чи до досягнення сином 23 років. Тобто, на теперішній час на утриманні позивача окрім неповнолітньої доньки, знаходяться ще повнолітній син, який продовжує навчання та мати, яка постійно хворіє. Позивач ОСОБА_2 працює вогнетривом на ПАТ «Запоріжсталь» та отримує заробітну плату, яка є його єдиним джерелом доходу, але цих грошей не вистачає утримувати себе та ще трьох осіб, тому він просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2018 року у справі № 334/1045/18, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки його заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2018 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мажари О.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що існування інших виконавчих проваджень за якими позивач є боржником не свідчить про зміну матеріального становища платника аліментів і не є підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки, апеляційна скарга зводиться до переоцінки досліджених доказів та не містить нормативно-правового обґрунтування. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2018 року у справі № 334/1045/18 з позивача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь відповідачки ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 20.02.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.(а.с. 9). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2018 у цивільній справі № 334/2830/18, стягнуто з позивача ОСОБА_2 аліменти на користь його матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи стягувати з 26.04.2018 р. і довічно. (а.с.30-31 ). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2018 у цивільній справі № 334/2839/18, стягнуто з позивача ОСОБА_2 аліменти на користь сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 27.07.2018 р. і до закінчення навчання чи до досягнення сином 23 років. (а.с.32 ). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має підстави для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів, оскільки після винесення Ленінським районним судом м. Запоріжжя судового наказу від 22.02.2018 року, матеріальний стан ОСОБА_2 змінився, оскільки з нього відповідно до судових рішень стягнуто аліменти на користь матері та повнолітнього сина, який при цьому є спільним сином з відповідачкою у цій справі. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язку щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст. 181 СК України). Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 7 ст.170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої ст.161 цього Кодексу боржник має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 р. розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення здоров`я когось із них. Відповідно до п. 17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача змінився матеріальний стан, оскільки за рішеннями суду з нього стягнуто аліменти на утримання матері та повнолітнього сина, який є спільним сином сторін у цій справі. З вказаними висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) позивача забезпечить пріоритетність прав обох дітей сторін та буде відповідати матеріальному становищу платника аліментів. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 23 січня 2020 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков