Постанова Донецький апеляційний суд № 2-507/2010

Єдиний унікальний номер 2-507/2010 Номер провадження 22-ц/804/25/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого Соломахи Л.І. суддів Агєєва О.В., Космачевської Т.В. за участю: секретаря судового засідання Самойленко Г.В. відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 2-507/2010 за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2010 року у складі судді Діденко С.О., - В С Т А Н О В И В: 08 серпня 2019 року до Донецького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2010 року у справі № 2-507/2010 за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі КП "Компанія "Вода Донбасу") до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення. З отриманих матеріалів апеляційної скарги встановлено: - цивільна справа № 2-507/2010 за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у 2018 році утилізована; оригінал заочного рішення зберігається в архіві суду; - 23 січня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою про перегляд заочного рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2010 року (а.с. 2 т. 1); - ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2019 року ініційовано питання щодо можливості повного чи часткового відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 2- 507/2010 за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги; зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення до вирішення питання про відновлення втраченого провадження або закриття його розгляду (а.с. 38 - 39 т. 1); - ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2019 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-507/2010 за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги (а.с. 42 - 43 т. 1); - ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 2-507/2010ц поновлено (а.с. 44 т. 1); - ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 2-507/2010 залишено без задоволення (а.с. 55 - 56 т. 1). Згідно оригіналу заочного рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2010 року КП "Компанія "Вода Донбасу" 29 січня 2010 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення. Посилаючись на те, що відповідачі з 01 січня 2007 року не сплачують щомісячні платежі, що станом на 01 січня 2010 року утворилася заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за об`єктом споживання: АДРЕСА_1 , просило стягнути на його користь з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 2 852,03 грн. Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2010 року позовні вимоги КП "Компанія "Вода Донбасу" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП "Компанія "Вода Донбасу" суму несплачених послуг по водопостачанню та водовідведенню в розмірі 2 852,03 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 51,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн. (оригінал а.с. 90 т. 1). Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем ОСОБА_1 на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2010 року подано апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року були споживачами послуг водопостачання та водовідведення і зобов`язані сплачувати ці послуги, що вони несвоєчасно сплачували кошти за надання цих послуг, у зв`язку з чим за ними утворилася заборгованість у сумі 2 852,03 грн., не відповідає нормам статей 61, 64, 68 ЖК України, статті 1, пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги", пунктам 17, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, згідно яких обов`язок оплачувати комунальні послуги покладено на споживача - фізичну особу, яка отримує або має намір отримувати послугу. На час утворення заборгованості він та його сестра ОСОБА_5 за спірною адресою зареєстровані не були та не проживали, вказаними комунальними послугами не користувалися, що підтверджується довідками, виданими виконкомом Шахівської сільської ради № 89 та № 90 від 11 січня 2019 року, відповідно до яких в цей період вони були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Він був позбавлений можливості надати відповідні докази суду у зв`язку з тим, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 62 т. 1) Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 серпня 2019 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження (а.с. 99 - 101 т. 1). Копія апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 позивачем КП "Компанія "Вода Донбасу" отримана 06 вересня 2019 року, відповідачем ОСОБА_6 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ) - 05 вересня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 121, а.с. 123 т. 1). Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 позивачем - КП "Компанія "Вода Донбасу", відповідачем ОСОБА_6 на час розгляду справи не наданий. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 11 вересня 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що здійснено актовий запис 26 лютого 2018 року реєстратором Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 119 - 120 т. 1). Згідно відповіді Добропільської державної нотаріальної контори за Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 08 листопада 2019 року у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня (а.с. 186, а.с. 187 т. 1). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року справа була призначена до розгляду у судовому засіданні на 25 вересня 2019 року (а.с. 112 - 115 т. 1). В судове засідання апеляційного суду 25 вересня 2019 року представник позивача - КП "Компанія "Вода Донбасу" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений. Позивач - КП "Компанія "Вода Донбасу" судову повістку-повідомлення про розгляд справи 25 вересня 2019 року отримав 17 вересня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 129 т. 1). Представник позивача про причини неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомив і відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) вважається, що він не з`явився в судове засідання без поважних причин. Апеляційний визнав можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився у зв`язку із смертю. В судовому засіданні апеляційного суду 25 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 , він проживав до 1996 року. ОСОБА_3 є його відчимом, з яким його мати ОСОБА_7 розлучилася у 2003 році. Ще в 1999 році, коли він був неповнолітнім, мати з цієї квартири виписалася, в ній залишився проживати лише ОСОБА_3 . Він же пояснив, що про оскаржуване рішення дізнався лише у січні 2019 року, коли з його заробітної плати були здійснені утримання, після чого і звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Відповідач ОСОБА_6 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ) доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 підтримала, просила її задовольнити. Чому вона не оскаржує рішення суду пояснити не змогла. Також пояснила, що за адресою: АДРЕСА_1 , вона проживала до 1996 року. З 1999 року в цій квартирі мешкав один ОСОБА_3 . Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційне провадження у справі у зв`язку із смертю відповідача ОСОБА_3 зупинено до залучення до участі у справі правонаступників; витребувано з Добропільської державної нотаріальної контори та Другої добропільської державної нотаріальної контори відомості щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 154 - 158 т. 1). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційне провадження у справі поновлено та продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено. В судове засідання апеляційного суду 22 січня 2020 року представник позивача - КП "Компанія "Вода Донбасу", відповідач ОСОБА_6 (до шлюбу ОСОБА_4 ) не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Позивач - КП "Компанія "Вода Донбасу" судову повістку-повідомлення про розгляд справи 22 січня 2020 року отримав 08 січня 2020 року, відповідач ОСОБА_6 - 04 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 198, а.с. 197 т. 1). Представник позивача, відповідач ОСОБА_6 про причини неявки в судове засідання 22 січня 2020 року апеляційний суд не повідомили і відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) вважається, що вони не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Апеляційний суд визнав можливим продовжити розгляд справи у відсутність представника позивача та відповідача ОСОБА_6 , явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , а також пояснення відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні 25 вересня 2019 року, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судом першої інстанції було встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 , 1985 року народження, ОСОБА_1 , 1986 року народження, ОСОБА_3 , 1967 року народження, які і мають нести солідарну відповідальність за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу". Відповідно до копії особового рахунку, виписаного на підставі ордеру № 157 від 29.07.1991 року, основним квартиронаймачем є ОСОБА_8 . Згідно рішення Донецької обласної ради від 14.09.2007 року № 5/1 1-322 "Про реорганізацію комунального підприємства "Донецькоблводоканал" з 01 січня 2008 року діяльність КП "Донецькоблводоканал" зупинена шляхом його приєднання до КП "Компанія "Вода Донбасу". Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Добропільському ВУВКГ на ім`я ОСОБА_3 , заборгованість по щомісячним платежам складає 2 852,03 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між Добропільським ВУВКХ КП "Компанія "Вода Донбасу" та відповідачами фактично укладений договір про надання послуг водопостачання та водовідведення, свої зобов`язання позивач виконує, надає відповідні послуги відповідачам, а відповідачі відповідно до статей 64, 68 ЖК України, статті 22 Закону України "Про питну воду та водопостачання" зобов`язані відшкодувати позивачу витрати, які витікають з умов договору, які складають 2 852,03 грн. З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можливо, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. До заяви про перегляд заочного рішення відповідачем ОСОБА_1 додана довідка, видана Шахівською сільською радою від 11.01.2019 року № 90, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований і мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , з 09 червня 1999 року по 10 квітня 2013 року (а.с. 5 т. 1). До апеляційної скарги ним додана виписка з домової книги Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області вих. № 1336 від 19.07.2019 р., згідно якої: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 09 червня 1999 року по 10 квітня 2013 року; мета приїзду: досягнення віку; паспорт НОМЕР_2 , виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 14 серпня 2003 року; - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 09 червня 1999 року по 22 квітня 2016 року; мета приїзду: зміна прізвища з Паламарчук; паспорт НОМЕР_3 , виданий Добропільським МВ УМВС України в Донецькій області 23 березня 2010 року; - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 09 червня 1999 року по 30 червня 2009 року; мета приїзду: ПМЖ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 14 грудня 2002 року (а.с. 63 т. 1). Згідно паспорту НОМЕР_3 , виданого Добропільським МВ УМВС України в Донецькій області 23 березня 2010 року, ОСОБА_6 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 08 ІНФОРМАЦІЯ_6 року, знята з реєстрації 22 квітня 2016 року (а.с. 144 - 145 т. 1), що узгоджується з відомостями, які містяться у виписці з домової книги Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області вих. № 1336 від 19.07.2019 р. (а.с. 63 т.1). ОСОБА_1 30 липня 2015 року отримав новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 30 липня 2015 року, в якому є лише відмітка про його реєстрацію 16 травня 2013 року у АДРЕСА_3 (а.с. 3 т. 1), тобто після спірного періоду. Згідно відповідей Виконавчого комітету Білозерської міської ради від 11.02.2019 року №02/02-204, № 02/02-205 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровані (а.с. 24, а.с. 25 т. 1). Згідно відповіді Виконавчого комітету Білозерської міської ради від 16.09.2019 року №02/02-1298 у період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований ОСОБА_3 та був виписаний 05 березня 2018 року у зв`язку зі смертю (а.с. 127 т. 1). В судовому засіданні апеляційного суду у зв`язку з тим, що судове провадження було утилізовано у 2018 році і жодна із сторін при розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження не надала документів зі справи № 2-507/2010, яка була утилізована, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи за клопотанням відповідача ОСОБА_1 була допитана свідок ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ордер на квартиру по АДРЕСА_1 , був виданий на ім`я її чоловіка ОСОБА_8 , який був батьком відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . В квартиру ОСОБА_8 фактично не вселявся, вселилися вона, двоє її дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та її новий чоловік ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у шлюбі з 1993 року. Шлюб з ОСОБА_3 був розірваний в 2003 році. Раніше, у 1996 році, вона разом з дітьми покинула ОСОБА_3 і вони стали проживати у с. Октябрське, а з 1999 року - у с. Новоторецьке, де їй дали житло по АДРЕСА_2 , після чого вона разом з дітьми (вони були ще неповнолітніми) виписалася з квартири по АДРЕСА_1 та зареєструвала своє місце проживання разом з дітьми у АДРЕСА_2 . На той час в квартирі залишився проживати лише ОСОБА_3 , квартира приватизована не була. Зазначені пояснення свідка ОСОБА_7 підтверджуються копією свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , яке зареєстровано 17 січня 2003 року (а.с. 146), копією паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 , виданого Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 14 грудня 2002 року, згідно якого ОСОБА_7 була зареєстрована з 09 червня 1999 року по 30 червня 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 147 - 148 т. 1). Отже, у судовому засіданні апеляційного суду достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року, не проживав. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 22.01.2020 року відомості щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (а.с. 201 - 206 т. 1). Відповідно до статті 67 Житлового кодексу УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (стаття 68 Житлового кодексу). Відповідно до статті 64 Житлового кодексу УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї. Відповідно до статті 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, зобов`язаний споживач. Відповідно до статті 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у спірний період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживав і відповідно не отримував житлово-комунальну послугу постачання холодної води та водовідведення, він в розумінні статей 1, 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" не є споживачем і відповідно не має обов`язку сплачувати послуги, які йому не надавалися. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , що свої зобов`язання з оплати наданих послуг він не виконав, є обгрунтованими. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що ним встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Проте суд не зазначив, на підставі яких доказів ним встановлена ця обставина. Позивач, будучи належним чином повідомленим про надходження апеляційної скарги та отримавши апеляційну скаргу, знаючи, що втрачене судове провадження судом першої інстанції не відновлено, що апеляційним судом перегляд заочного рішення здійснюється лише за наявності оригінала судового рішення, будь-яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 не надав. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача ОСОБА_1 обов`язку по оплаті послуг з постачання холодної води та водовідведення в період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року є недоведеним та не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом апеляційної інстанції. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 376 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Компанія "Вода Донбасу" заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 . Що стосується рішення суду про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ), підстави для його перегляду в цій частині відсутні, оскільки відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заяви про перегляд заочного рішення щодо них і відповідно апеляційні скарги не подавалися. Відповідач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить в тому числі відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , відповідних повноважень діяти в її інтересах не має. Відповідно до статті 382 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VII) в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VII) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , скасування рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості, підстави для стягнення з нього судових витрат на користь держави по сплаті судового збору у сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. солідарно з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутні, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню. За подання апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 121,50 грн. (а.с. 64, а.с. 73). Враховуючи, що його апеляційні вимоги судом апеляційної інстанції задоволені, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VII) зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову складає 2 852,03 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2010 року, в якому позивачем була подана позовна заява. Відповідно до статті 52 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2010 року встановлено у розмірі 869 гривень. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України постанова апеляційного суду у цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, стягнення на користь держави судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року відмовити. Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (код ЕДРПОУ 00191678, юридична адреса: 87547, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця К. Лібкнехта, будинок 177А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на відшкодування витрат по сплаті судового збору у зв`язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції 121 (сто двадцять одну) гривню 50 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року. Головуючий суддя: Л.І. Соломаха Судді: О.В. Агєєв Т.В. Космачевська