Постанова 4812 № 477/2551/18

21.01.20 22-ц/812/57/20 Провадження № 22-ц/812/57/20 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б. Постанова Іменем України 21 січня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., із секретарем Андрієнко Л.Д., за участю: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2019 року, вступна та резолютивна частини якого проголошені в цей день о 13:12 год., суддею цього ж суду Полішко В.В., у цивільній справі №477/2551/18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Вітовському районі Миколаївської області Рябова Данила Степановича, державного реєстратора Реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Коржа Миколи Вікторовича про визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора про проведення державної реєстрації земельної ділянки, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку, в с т а н о в и л а: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом до ОСОБА_4 , державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Вітовському районі Миколаївської області Рябова Д.С., державного реєстратора Реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Коржа М.В. Позов мотивовано тим, що 30 травня 1997 року на підставі рішення виконкому Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №30 сім`ї позивача видані державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,29 га розташовані за адресою: АДРЕСА_1 даний час Вітовського району) Миколаївської області. В подальшому ОСОБА_5 - дружиною позивача, отримано державний акт серії МК №11553 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого за вказаною вище адресою, а ОСОБА_1 отримано державний акт серії МК №11462 на право власності на земельну ділянку площею 0,04 га для ведення особистого підсобного господарства. 03 травня 2000 року на підставі рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області змінено нумерацію зазначеного житлового будинку на АДРЕСА_2 . В 2010 році після виготовлення технічної документації, вказані земельні ділянки зареєстровані у Відділі Держкомзему у Жовтневому районі Миколаївської області та присвоєні відповідні кадастрові номери, земельній ділянці площею 0,25 га присвоєно кадастровий номер 4823382601:01:025:0010, земельній ділянці площею 0,04 га - кадастровий номер 4823382601:01:025:0009. 20 січня 2014 року рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року Державні акти серії МК №11553 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 та серії МК №11462 на право власності на земельну ділянку площею 0,04 га для ведення особистого підсобного господарства, видані на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_1 визнані недійсними. Вважаючи, що право власності на зазначені земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 збереглося, оскільки у вказаному судовому рішенні питання щодо припинення права власності на земельні ділянки не вирішувалось, у відділі Держкомзему Жовтневого району Миколаївської області вони залишилися зареєстровані без зазначення власника, позивач вирішив відновити своє право власності на земельну ділянку за вказаною адресою, шляхом звернення в суд з позовом. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 10 грудня 2016 року, за ним визнано право власності на земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_2 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 10259, виданого на підставі рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 30 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1189, на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку з втратою документа, який посвідчує його право власності. Надалі, виготовивши технічну документацію, позивач звернувся до державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки, але отримав відмову, оскільки мав місце перетин із суміжною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 . Вважає, що державний кадастровий реєстратор відділу Держземагенства у Жовтневому районі ОСОБА_6 .С. протизаконно провів державну реєстрацію 24 квітня 2014 року суміжної земельної ділянки, яка знаходилася у суміжного землекористувача ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_3 . Крім цього, державний реєстратор реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Корж М.В. теж протизаконно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . Неправомірність рішень державного кадастрового реєстратора та державного реєстратора на думку позивача, полягала в тому, що реєстрації права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 була здійснена за ОСОБА_2 незаконно, без наявності правовстановлюючих документів, які б підтверджували виникнення у нього права власності на цю земельну ділянку. Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення від 24 квітня 2014 року державного кадастрового реєстратора по державній реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4823382600:01:025:0014, яка була зареєстрована шляхом внесення відомостей до Державного земельного кадастру, та вилучити запис про реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області №13874399, від 18 червня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку за вказаною вище адресою. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив скасувати рішення районного суду від 11 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що кадастровий реєстратор ОСОБА_7 та державний реєстратор ОСОБА_8 .В. в порушення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 868 ( далі Порядок), ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав», за відсутності документів що підтверджують виникнення права у ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, наявності судового рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у визнанні права власності на спірну земельну ділянку, безпідставно прийняли заяву від останнього про реєстрацію земельної ділянки в ДЗК. Такі дії державного реєстратора та кадастрового реєстратора призвели до неправомірного набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, до складу якої увійшла частина належної йому земельної ділянки. Крім того, суд залишив поза увагою, що витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018150050000802 підтверджується той факт, що під час реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_2 , у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру кадастровим реєстратором внесено неправдиві відомості координат суміжних земельних ділянок, внаслідок чого земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 . Лимани безпідставно була зміщена в Національній кадастровій системі. Проведення реєстрації належної відповідачу земельної ділянки з порушенням Закону України «Про державний земельний кадастр» підтверджується копіями викопіювань з кадастрової карти по спірним земельним ділянкам, відомостями слідчих органів, які суд безпідставно не прийняв до уваги. 11 грудня 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав. Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року, яка набрала законної сили, встановлено, що рішеннями виконкому районної ради народних депутатів Миколаївської області №21, 129, прийнятими у березні та квітні 1990 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,13 га та надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . Наказом директора радгоспу «Радянська Україна» № 141 від 11 червня 1990 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,13 га по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 для будівництва житлового будинку і майстерні. Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Як видно із матеріалів справи, 04 червня 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 видані державні акти серії МК №11553 про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,04 га для ведення підсобного господарства по АДРЕСА_1 - а; МК №11462 на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за цією ж адресою, а всього площею 0,29 га. На підставі рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 3 від 03 травня 2000 року нумерація житлового будинку в АДРЕСА_1 а змінена на №

124. У зв`язку з тим, що вказані вище Державні акти видані на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було видано з порушенням встановленої процедури і без відповідного рішення сільської ради, рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року, вказані Державні акти визнані недійсними. Після того, як Державні акти були визнані недійсними, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання права власності на земельну ділянку за вказаною адресою на площу 0,23 га. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 - а у зв`язку із втратою державного акту серії МК № 10259, виданого на підставі рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 30 від 30 травня 1997 року. Під час розгляду спору про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану вище земельну ділянку судом не перевірялась законність видачі правовстановлюючих документів ОСОБА_1 з огляду на наявність чи відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, технічної документації та встановлення меж в натурі. В подальшому ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Лиманівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області в якому просив підтвердити його право на приватизацію земельної ділянки площею 0,29 га та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення його прав у 1997 році при приватизації землі площею 0,29 га. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 червня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2017 року, в позові ОСОБА_1 було відмовлено. Матеріали справи не містять відомостей, що на виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку була виготовлена технічна документація, яка б мала передувати видачі державного акту серії МК № 10259 на земельну ділянку площею 0,23 га. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 431/139- 17 від 03 жовтня 2017 року, технічна документація на земельну ділянку № НОМЕР_1 - а ( нині АДРЕСА_2 ) по АДРЕСА_2 площею 0,23 га належна ОСОБА_1 на підставі державного акту серії МК № 10259, виданого на підставі рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 30 від 30 травня 1997 року, відсутня. 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу Держземагенства у Жовтневому районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,023 га по АДРЕСА_2 . Рішенням державного реєстратора від 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку із перетином земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_3 . Із матеріалів справи також вбачається, що 25 січня 1999 року виконавчим комітетом Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області ОСОБА_9 . видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 . 27 грудня 1999 року на підставі рішень Лиманівської сільської ради №6 від 11 червня 1999 року про затвердження технічної документації та про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_9 видані державні акти на право власності на земельні ділянки площами 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,0104 га для ведення особистого підсобного господарства. 14 травня 2001 року ОСОБА_9 продала ОСОБА_2 на підставі укладеного на товарній біржі «Марія» договору купівлі продажу житловий будинок по АДРЕСА_3 . Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2006 року вказаний договір був визнаний дійсним. Оскільки ОСОБА_2 став власником вказаного вище житлового будинку, вважаючи, що до нього перейшло й право власності на земельну площею 0,25 га, яка надавалася ОСОБА_9 для індивідуального житлового будівництва, він звернувся в суд з позовом та просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, на якій розміщений вказаний житловий будинок. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 був задоволений. Визнано за ним право власності на земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок по АДРЕСА_3 . Це судове рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2012 року, а в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено. Підставою для відмови в позові ОСОБА_2 слугувало те, що до нього, як до власника житлового будинку, відповідно до вимог ст. 30 ЗК України (1990 р.) перейшло право власності і на земельну ділянку площею 0,25 га, яка надавалася ОСОБА_9 для індивідуального житлового будівництва, а тому у нього, як у власника житлового будинку існує право на оформлення цієї земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 23 ЗК України (1990 р.). 24.04.2014 року державний кадастровий реєстратор відділу Держземагенства у Жовтневому районі Рябов Д.С зареєстрував в Державному земельному реєстрі земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 з присвоєнням їй кадастрового номера 4823382600:01:025:0014. 18 червня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Коржем М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на вказану земельну ділянку (індексний номер 13874399 від 18.06.2014 року 17:26:15). Наполягаючи на задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 посилався на те, що державний кадастровий реєстратор ОСОБА_7 в порушення вимог Закону не мав права приймати заяву від ОСОБА_2 та реєструвати земельну ділянку в ДЗК, оскільки у останнього були відсутні правовстановлюючі документи на неї. Крім того, під час реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 , у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором були внесені неправдиві відомості координат суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 . Також вказував на те, що державний реєстратор Корж М.В. за відсутності документів що підтверджують виникнення права у ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, наявності судового рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у визнанні права власності на спірну земельну ділянку, безпідставно зареєстрував її в Державному земельному кадастрі. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.п.1,2,ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) від 01 липня 2004 року ( в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора), обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно, право володіння, право користування (сервітуту), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, право забудови земельної ділянки, право господарського відання, право оперативного управління, право постійного користування та право оренди земельної ділянки, тощо. Статтею 11 цього Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Частинами 3,7 ст. 16 Закону для проведення державної реєстрації прав власник, інший правонабувач, сторона правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом подає відповідну заяву. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому законом порядку. Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили. Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачені статтею 24 цього Закону. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( ч.2 ст. 15 Закону). Відповідно до п.п.36,37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 868 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є у тому числі, державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; Як видно із матеріалів справи, підставою для державної реєстрації за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, стала заява ОСОБА_2 , рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2006 року, яке підтверджувало виникнення права власності на житловий будинок та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, виданий на ім`я попереднього власника цього будинку ОСОБА_9 . З огляду на наведене, оскільки ОСОБА_2 став власником житлового будинку, а відтак і правонаступником прав на земельну ділянку на якій він розташований в тих межах, які належали попередньому власнику, документи подані державному реєстратору, зокрема в частині прийняття заяви від належного заявника, відповідали вимогам чинного законодавства. Тому державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 була здійснена без наявності правовстановлюючих документів. Стаття 30 ЗК України (1990 року, чинного на момент придбання ОСОБА_2 житлового будинку) в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності або права користування земельною ділянкою в разі переходу права власності на будівлю і споруду. Отже, оскільки у попереднього власника житлового будинку ОСОБА_9 земельна ділянка площею 0,25 га перебувала у власності на підставі Державного акту від 27 грудня 1999 року, а в договорі купівлі продажу від 14 травня 2001 року не визначено будь яких умов щодо набуття земельної ділянки, тому до ОСОБА_2 , згідно з положеннями чинної на той час статті 30 ЗК України, перейшло право на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_3 . В свою чергу ОСОБА_2 , як правонабувач, звернувшись до Реєстраційної служби, лише вчинив дію, яка б давала змогу підтвердити офіційне визнання державою факту переходу права власності на вказану земельну ділянку. Крім того, рішеннямЛиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 11 від 16 червня 2006 року земельна ділянкаплощею 0,2604 га, по АДРЕСА_3 передана у власність ОСОБА_2 , а рішенням № 5 від 29 квітня 2014 рок сільська рада затвердила технічну документацію про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га за вказаною адресою. Вказані обставини встановлені постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року, яка набрало законної сили. Помилковими також є посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що постанова Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року не набрала законної сили, так як оскаржена ним в касаційному порядку, оскільки відповідно до вимог ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру кадастровим реєстратором ОСОБА_7 . внесені неправдиві відомості координат суміжних земельних ділянок, внаслідок чого земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 . Лимани безпідставно була зміщена в Національній кадастровій системі, оскільки інформація, зазначена у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018150050000802, не може підтверджувати факт вчинення неправомірних дій саме державним реєстратором Рябовим Д.С., а свідчить лише про початок розслідування кримінальної справи. Лист Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області №р-07/53-2019 теж таким доказом не є, а жодній особі про підозру у вчиненні несанкціонованих дій з інформацією державного земельного кадастру в рамках кримінального провадження не повідомлено. Та обставина, що державного кадастрового реєстратора ОСОБА_7 та державного реєстратора Коржа М.В. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не свідчить про протиправність їх дій саме під час проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні відомості які саме порушення були допущені державними реєстраторами і чи вплинули вони на правильність прийняття ними рішення. Не можуть бути підставою для визнання незаконними та скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно посилання ОСОБА_2 на те, що під час реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_3 перейшла належна йому частина земельної ділянки, з огляду на те, що межі земельної ділянки площею 0, 23 га, переданої йому у власність на підставі судового рішення від 17 листопада 2016 року, відповідно до вимог земельного законодавства, у встановлений законом спосіб не визначались. Щодо викопіювань з кадастрової карти на які посилається апелянт, то в них йдеться про межу та розмір земельної ділянки яка на даний час вже не існує, враховуючи наявність рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 січня 2014 року про визнання недійсними виданих 04 червня 1997 року Державних актів на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на земельні ділянки загальною площею 0,29 га. Помилковими є твердження ОСОБА_1 про те, що після визнання недійсним державного акту його право власності на земельну ділянку не припинилося, оскільки визнання недійсним правоустановчого документу, який посвідчував право власності, як правової підстави виникнення у позивача права власності на земельну ділянку, є наслідком припинення в останньої речового права. Водночас, обгрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду про те, що належним відповідачем у позові, про оскарження дій державного кадастрового реєстратора, є територіальний орган, працівником якого є цей реєстратор, а щодо оскарження дій державного реєстратора - є орган, з яким державний реєстратор пов`язаний трудовими відносинами та здійснює повноваження від імені цього органу. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій. частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Встановлено, що, існує спір між позивачем, як особою, яка вимагає скасувати державну реєстрацію права, та ОСОБА_2 , як особою, за якою зареєстроване таке право. Відповідно належним відповідачем у даному спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений оскаржуваний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий висновок повністю відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/2042/16 від 04.09.2018 року. Але, враховуючи, що такий висновок суду не вплинув на правильність вирішення спору по суті в цілому, тому колегія не вбачає підстав для зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий Судді: _____________________ Повний текст судового рішення виготовлено 23.01.2020 р.