Постанова 4807 № 335/7022/19

Дата документу 23.01.2020 Справа № 335/7022/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 335/7022/19 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В. № 22-ц/807/146/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в червні 2019 року ним отримано рахунок на сплату житлово-комунальних послуг від відповідача на суму 1311, 68 грн. 15 травня 2019 року він звернувся до керівника Концерну «Міські теплові мережі» з заявою про незаконне нарахування значної суми коштів і що відповідачем не виконано вимог п.4 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність». Також зазначає, що Концерн «МТМ» порушень при нарахуванні не визнав, а послався на п.2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно до якої обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку (квартирних/автономних приладів обліку) розподілювачів теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Лічильник є його власністю, він несе повну відповідальність за його утримання та експлуатацію, однак на думку позивача в даному випадку йдеться про обслуговування приладів розподілювачів теплової енергії, а не лічильника гарячого водопостачання. Вважає, що відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки. Посилаючись на зазначені обставини просив суд, визнати дії Концерну «Міські теплові мережі» незаконними та такими, що суперечать вимогам п.4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», зобов`язати відповідача відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду у розмірі 768,40 грн., пов`язану зі звернення позивача до суду та 45 грн. поштових витрат., а також стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 50000 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення цілком правомірне та ухвалене на законних підстава. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. гідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що у Концерну «Міські теплові мережі» відсутній обов`язок за власний рахунок проводити періодичну повірку засобу вимірювальної техніки (лічильника гарячої води), взятого на абонентський облік за адресою АДРЕСА_1 , оскільки проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) має здійснюватися за рахунок власників таких вузлів обліку. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є основним квартиронаймачем квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії пільговиків та є споживачем послуги з централізованого водопостачання. Впродовж 2018 року Концерном «МТМ» проводилась активна інформаційна компанія щодо необхідності проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. Споживачам послуг Концерну «МТМ» починаючи з грудня 2018 року у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У разі ігнорування даного попередження квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку. Після попередження у рахунках на сплату житлово-комунальних послуг щодо необхідності здійснення держповірки квартирних (розподільних) приладів обліку Відповідачем було знято прилад обліку позивача з абонентського обліку. В подальшому відповідачем були здійснені нарахування за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води на житлове приміщення по АДРЕСА_1 на підставі п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, відповідно до якого плата за послуги нараховуються згідно з показниками будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. На час виникнення спірних правовідносин правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні визначає Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність", який регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22 червня 2017 року № 2119-VIII. До моменту прийняття Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22 червня 2017 року № 2119-VIII, який набрав чинності 02 серпня 2017 року, частиною четвертою статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду, що є власністю фізичних осіб, здійснюється за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло- газо- і водопостачання. З набранням чинності Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення і обслуговування засобів обліку. Так, вказаним Законом було внесено зміни до статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки обслуговування та ремонту (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду, що є власністю фізичних осіб, здійснюється за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання. При цьому, відповідно до частини 4 статті 17 цього Закону періодична повірка засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22 червня 2017 року № 2119-VIII. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 6 і 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювання техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту один раз на 4 роки. З матеріалів справи вбачається, що на рахунках про сплату комунальних послуг розміщено попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У разі ігнорування даного попередження квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку (а.с.7). Відповідно повірка лічильників води повинна була проводитися за рахунок споживача. Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року плата за послуги нараховуються згідно з показниками будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. Питомі норми споживання питної води у м. Запоріжжі були затверджені рішенням № 474 від 28.11.2014 року Виконавчого комітету Запорізької міської ради та становлять 0,140 м3 на добу на 1 особу. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у Концерну «Міські теплові мережі» відсутній обов`язок щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, взятого на абонентський облік, за власний рахунок. Згідно із частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Розмір такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять "розумність" та "справедливість" при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях "Тома проти Люксембургу", "Калок проти Франції" (2000) та "Недбала проти Польщі", Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог, а саме що спричинені моральні страждання пов`язані саме з приводу дій концерну «МТМ», суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.. Доводи апеляційної скарги фактично є ідентичними доводам та змісту позовної заяви, і цим доводам суд першої інстанції надав належну оцінку, яка є достатньо аргументованою та викладена в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Тож викладені в апеляційній скарзі посилання позивача на незаконність судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2019 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 23 січня 2019 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков