Постанова Харківський апеляційний суд № 635/6425/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року м. Харків Справа № 635/6425/17 Провадження № 22-ц/818/343/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Бровченко І.О., суддів: Маміної О.В., Бурлака І.В., за участю секретаря: Прокопчук І.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Тетяна Михайлівна, розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Назаренко О.В., ВСТАНОВИВ: В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Державний нотаріус Четвертої Харківської Державної нотаріальної контори Козелько Т.М., про часткове визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування за законом та визнання права власності на 1/3 спадкового майна. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2017 року провадження по справі відкрито. 12 березня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юденкової А.В. про витребування доказів у державного нотаріуса Четвертої Харківської Державної нотаріальної контори Козелько Т.М свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим номером № 3-1923, № 3-1925, № 3-1927, № 3-1929 на ім`я відповідачки ОСОБА_2 , а також копії матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_3 . Ухвалою Харківського районного суду Харківської області провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т.М., про часткове визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування за законом та визнання права власності на 1/3 спадкового майна закрито. 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги він посилався на той факт, що фактично прийняв спадщину, оскільки фактично проживав зі спадкодавцем, у зв`язку з чим провадження у справі не підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. 16 грудня 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. При цьому докази направлення відзиву на апеляційну скаргу іншим учасникам процесу суду надано не було. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що між сторонам в справі відсутні спірні правовідносини, оскільки позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За таких обставин, враховуючи, що між сторонами відсутній предмет спору, суд вважав за необхідне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріус Четвертої Харківської Державної нотаріальної контори Козелько Т.М., про часткове визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування за законом та визнання права власності на 1/3 спадкового майна закрити з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може виходячи з наступного. Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Як вбачається із матеріалів справи, предметом заявленого позову ОСОБА_1 є вимоги про часткове визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування за законом та визнання права власності на 1/3 спадкового майна. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно відповіді завідувача Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. від 19 січня 2018 року № 259/02-14, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 704/2008. Із заявою про прийняття спадщини звернулась донька спадкодавця ОСОБА_2 . Син спадкодавця ОСОБА_4 від належної йому частки у спадщині відмовився на користь ОСОБА_2 . Інших заяв до нотаріальної контори не надходило. Згідно матеріалів спадкової справи № 704/2008 заява від імені ОСОБА_1 до спливу шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходила. Згідно довідки дільниці № 46 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_1 не був зареєстрований зі спадкодавцем на день її смерті, отже вважається таким, що спадщину не прийняв. Разом із цим, позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 фактично з дня народження і на момент смерті проживав разом зі спадкодавцем, згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. За таких обставин, суд першої інстанції належним чином не з`ясував підстави позову та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тому дійшов передчасного висновку про відсутність предмету спору та відповідно наявність передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту другого частини першої статті 255 ЦПК України. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ним норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 січня 2020 року. Головуючий - І.О. Бровченко Судді : І.В. Бурлака О.В. Маміна