Постанова 4818 № 639/8448/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 639/8448/19 Провадження № 22-ц/818/1167/20 20 січня 2020 року м.Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Овсяннікової А.І. суддів - Коваленко І.П., Котелевець А.В. за участю секретаря Чабан А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 грудня 2019 року у складі судді Гаврилюк С.М. по справі № 639/8448/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» про стягнення суми заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» про стягнення суми заборгованості. У грудні 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначає, що на даний час між сторонами не досягнуто спільної згоди щодо повернення 523 473,24 дол. США. Наразі Відповідач здійснює збиткову діяльність, розмір збитків за 9 місяців 2019 року складає 27 532 400 грн., що у двічі більше ціни позову. Вважає, що ненакладення арешту на грошові кошти може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог. Просить накласти арешт на грошові кошти Комунального підрядного спеціалізован підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», відкритих у банківських установах України в межах суми боргу 15 589 531,42 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» в межах суми позовних вимог в розмірі 523 473 долари США 24 центи, що складає 12 589 531 грн. 42 коп. Ухвала мотивована тим, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог у розмірі 523 473,24 дол. США є співмірним та невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. В апеляційній скарзі Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви. Накладення арешту негативно вплине на проведення основного виду діяльності підприємства з забезпечення утримання та ремонту доріг м. Харкова. Підприємство не зможе забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам (більш 1000 ) , участі в державних закупівлях та розрахунків з контрагентами (більш 100 контрагентів). Данні обставини приведуть до зупинки діяльності підприємства і неможливості забезпечення належного утримання доріг, розчищення вулиць від снігу, посипання у зимовий період, що поралізує роботу усього міста та є втручанням у господарську діяльність. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду- без змін. Відповідач здійснює збиткову діяльність і у будь-який момент може стати неплатоспроможним та вона не отримає належного захисту та відновлення своїх прав. Фінансовий стан підприємства погіршується і враховуючи розмір заборгованості коштів на погашення боргу не вистачить. Зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань та розміру збитків, які можуть бути спричиненні накладенням арешту на кошти у сумі 12 589 531 грн. 42 коп. Колегія суддів, вислухав суддю доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а тому накладення арешту на кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог є співмірним. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно із пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що накладення арешту унеможливлює здійснення господарської діяльності підприємством, оскільки вони не мають можливості розраховуватись з контрагентами, брати участь в тендерах, укладати відповідні угоди. Накладення арешту має наслідком зупинення діяльності підприємства і неможливості забезпечення належного утримання доріг. ОСОБА_1 , заперечуючі щодо наявності підстав для скасування арешту, зазначає щодо збитковості підприємства та вказує, що при накладені арешту на кошти в межах ціни позову інтереси відповідача захищено, оскільки враховано вимоги ст. 55 Податкового Кодексу України. З тексту постанови про арешт коштів від 27 грудня 2019 року вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», крім видатків соціального забезпечення, передбачених статтею 55 Податкового кодексу України. Згідно ст. 55 ПК України захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев`язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного (місцевого) боргу; соціальне забезпечення; поточні трансферти місцевим бюджетам; підготовку кадрів закладами фахової передвищої та вищої освіти; забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; наукову і науково-технічну діяльність; роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар`єрних функцій зони відчуження; компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла; заходи, пов`язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету; здійснення розвідувальної діяльності; оплату послуг з охорони державних (комунальних) закладів культури; оплату енергосервісу; виплати за державними деривативами; програму державних гарантій медичного обслуговування населення. Отже, вимогами бюджетного законодавства передбачено можливість списання/розпорядження коштів при накладенні арешту виключно щодо певних категорій розрахунків та платежів. Між тим, здійснення виплат за цивільними угодами щодо утримання доріг, що є основним видом діяльності підприємства, до даного переліку не входять. За таких обставин вважати, що відсутнє втручання у здійснення господарської діяльності підприємства та що підприємство при наявності арешту може продовжувати здійснювати господарську діяльність в звичайному режимі- не можна. Як зазначив представник відповідача в суді апеляційної інстанції, негативний баланс обумовлений несвоєчасними розрахунками контрагентів з ними і не свідчить, що підприємство є неплатоспроможним. Підприємство працює з 1993 року; у стані ліквідації, припинення, чи визнання банкротом не перебуває. Дані обставини позивачем не спростовані. Доказів у відповідності до ст. 81 ЦПК України не надано. За таких обставин підстав для задоволення заяви про накладення арешту не вбачається. Ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд» задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 грудня 2019 року скасувати. Постановити нову ухвалу. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року. Головуючий А.І. Овсяннікова Судді: І.П. Коваленко А.В. Котелевець