Постанова 4818 № 643/11929/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 21 січня 2020 року м. Харків справа № 643/11929/19 провадження № 22-ц/818/577/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач), суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Кравченко О. О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Єрмак Н.В., - в с т а н о в и в : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи який зазначив, що на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 15.07.2019 року йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що у вказаній квартирі місце проживання будь-яких осіб не зареєстровано, але фактично в ній проживають відповідачі, які перешкоджають йому користуватися належним на праві власності нерухомим майном, на його вимоги звільняти квартиру відмовляються, з урахуванням уточнених у серпні 2019 року позовних вимог, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначив, що між ним та відповідачами відсутні будь-які договірні правовідносини, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось на підставі судового рішення шляхом проведення прилюдних торгів, відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого ним позову. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судовим розглядом встановлено, що 05.10.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит на інвестування у будівництво у розмірі 83 798 доларів США зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном погашення кредиту 04 жовтня 2022 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого з урахуванням внесеним у подальшому змін до нього, є квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27.04.2017 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №834/18-27/35/7-169 від 05 жовтня 2007 року в сумі 1 166 024 гривні 83 коп., з яких: 720 178,52 грн. сума заборгованості за кредитом; 204 538,32 грн. сума заборгованості за відсотками; 91 989,78 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 43 205,91 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 69 769,31 грн. інфляційні витрати за кредитом; 36 342,99 грн. інфляційні витрати за відсотками, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,7 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку, передбаченому діючим законодавством України в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у сумі 2 321 300 грн. 15.07.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області було складено акт про реалізацію вищевказаного предмета іпотеки, яким визначено ОСОБА_1 переможцем електронних торгів з продажу іпотечного майна. Того ж дня, приватним виконавцем Харківського міського нотаріального округу позивачу було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру. У вказаній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх малолітня донька ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою департаменту управління нерухомістю ТОВ «Т.М.М.» від 14.12.2015 року та довідкою про реєстрацію місця проживання особи Управляння реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 22.07.2019 року. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених законом підстав для усунення новому власнику перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення. Колегія суддів погоджується з такими висновками. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. За змістом частини другої статті 40 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Внаслідок відмови в задоволенні позову про виселення, неволодіючий власник несе певні обмеження. Разом з тим спірне житлове приміщення придбане позивачем на прилюдних торгах, при підготовці до яких мали бути зазначені обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто виявлені ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості. Крім того, 03 червня 2014 року прийнято Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким запроваджено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а саме: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Отже, держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах. Спірна квартира придбана при реалізації предмета іпотеки приватним виконавцем, який повинен був зазначити про обтяження квартири у вигляді проживання у ній її власника разом із членами сім`ї, серед яких є неповнолітня дитина. Новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення про відшкодування шкоди до продавця, якщо той неналежним чином виконав свої зобов`язання про повне інформування можливих покупців квартири про її обтяження, чи до банку про виконання останнім обов`язку із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, іншим житловим приміщенням та відшкодування збитків. Отже, встановивши вказані обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для його скасування. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 січня 2020 року. Головуючий Р.М.Піддубний Судді А.В. Котелевець О.Ю. Тичкова