Ухвала КАС ВС № 400/471/19

УХВАЛА 22 січня 2020 року м. Київ справа № 400/471/19 адміністративне провадження № К/9901/36785/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Саприкіної І. В., суддів Берназюка Я. О., Кравчука В. М. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області), у якому просив: - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 100 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням надбавки за класну кваліфікацію 15 %, надбавки за виконання особливо важливих завдань 50%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 15 %, надбавки за особливі умови служби 25 %, премії 35 % та виходячи з основного розміру пенсії 90 % грошового забезпечення. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 29 березня 2019 року позов задовольнив частково. Зобов`язав ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за вислугу років з 01 січня 2018 року, виходячи з розміру 90 % від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію у розмірі 100 % суми підвищення з 01 січня 2018 року з урахуванням надбавки за класну кваліфікацію 15 %, надбавки за виконання особливо важливих завдань 50 %, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 15%, надбавки за особливі умови служби 25 %, премії 35 %, відмовити. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2019 року залишив рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року без змін. Крім того, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року виправлено описку, допущену у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 400/471/19, вказавши у вступній, мотивувальній та резолютивній частині замість «Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області» апелянта « ОСОБА_2 ». У розділі «короткий зміст вимог апеляційної скарги» абзаци перший та другий викладено в наступній редакції: «Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов. Окрім того, скаржник зазначає, що розмір призначеної пенсії в процентному відношенні відповідних сум грошового забезпечення не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства з огляду на конституційні норми щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, відносяться щомісячні основні види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які також мають бути щомісячними». Не погодившись з такими судовими рішеннями апеляційної інстанції, 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та ухвалу цього ж суду від 05 грудня 2019 року і передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Перевіривши матеріали касаційної скарги в частині оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України, з огляду на таке. З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, прийнятого в порядку спрощеного провадження. Предметом розгляду в цій справі є зобов`язання суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років. Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. За п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд також звертає увагу на положення п. 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди. Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону № 1402-VIII. Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування «процесуальних фільтрів» до такого перегляду слід віднести наступні: - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) не зобов`язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти. - право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. - сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення. - жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. - головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві. Обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга подана на постанову суду апеляційної інстанції, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження на це судове рішення слід відмовити. Аналогічна позиція стосовно застосування ст. 12, 328 КАС України висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 16 серпня 2018 року у справі № 820/1387/18, від 23 серпня 2018 року у справі № 760/7810/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 760/16355/16-а, від 24 липня 2019 року у справі № 1540/4527/18, від 02 липня 2019 року у справі № 333/6206/17, від 22 липня 2019 року у справі № 620/252/19. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Стосовно касаційного оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, якою виправлено описку, допущену в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 400/471/19 колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 05 грудня 2019 року, суд установив, що вона не відповідає вимогам ст. 330 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору. Усупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржник не додав до своєї касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). За змістом підп. 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України від 28 лютого 2019 року № 2696-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначено, що станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 тис. 921 грн. З огляду на зазначене, за подання до суду цієї касаційної скарги в частині оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року розмір судового збору складає 1 тис. 921 грн. Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, обґрунтовуючи його тим, що він має скрутне матеріальне становище і вже сплачував судовий збір при розгляді цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України та ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. У ч. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI вказано, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 КАС України. Відповідно до положень ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно надати суду довідку з Пенсійного фонду України за попередній календарний рік та довідку з органу доходів і зборів на підтвердження обставини, що пенсія є його єдиним джерелом доходу, або сплатити судовий збір у розмірі 1 тис. 921 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір» (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку 207; призначення платежу *;101;__________( реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України); судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (дата оскаржуваного рішення), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Ураховуючи викладене та керуючись ст. 169, 328, 330, 332 333 КАС України, суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Надати ОСОБА_1 строк для усунення вказаного недоліку протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Саприкіна Судді: Я. О. Берназюк В. М. Кравчук