Постанова 4855 № 640/22451/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22451/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Глущенко Я.Б., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» до Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: Громадська організація «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 12-п від 22 жовтня 2019 року «Про призначення ОСОБА_3 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, оскільки спір не є публічно-правовим і його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд невірно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апелянт наполягає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що в позовній заяві ставиться питання щодо визначення компетенції уповноваженого органу у сфері управління об`єктом державної власності, що стосується прийняття управлінського рішення та перевищення повноважень щодо прийняття останнього. Враховуючи викладене, на переконання позивача, відповідач, видаючи спірний наказ, діяв не як засновник державної установи (роботодавець), а саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки при виданні спірного наказу відповідач керувався внутрішнім положенням, а позивача було фактично усунуто від участі у формуванні керівних органів та органів громадського контролю та нагляду за діяльністю фонду в сфері реалізації державних програм та їх бюджетного фінансування. Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.10.2019 року Міністерством економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України видано наказ по особовому складу № 12-п «Про призначення ОСОБА_3 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств». Вважаючи, що даний наказ прийнято відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, що, в свою чергу, суперечить вимогам законодавства та порушує права необмеженого кола суб`єктів господарювання (фермерських господарств), які є членами Асоціація фермерів та приватних землевласників України, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ. За визначенням, наданим у п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Так, відповідно до Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, заснованою на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства агарної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Відповідно до пункту 15 частини 3 статті 2 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посада Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не належить до посад державної служби у розумінні Закону України «Про державну службу». При цьому, суд першої інстанції вважав, що оскільки ця посада не є публічною службою, то й спір, пов`язаний з діями щодо призначення на цю посаду, не є спором з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення. Зазначений спір є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV представницьким органом фермерських господарств України є Асоціація фермерів та приватних землевласників України. Частиною другою цієї ж статті визначено, що з метою забезпечення прав і законних інтересів громадян України, які ведуть фермерське господарство, а також створення сприятливих умов для розвитку фермерських господарств Асоціація фермерів та приватних землевласників України: а) представляє інтереси громадян, які ведуть фермерське господарство, перед Президентом України, Верховною Радою України, центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; б) вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює діяльність фермерських господарств, на розгляд центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Поряд із цим, відповідно до пункту 8.31 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, призначення генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств на посаду здійснюється Уповноваженим органом управління за пропозицією представницького органу фермерських господарств на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк контракту, права, обов`язки і відповідальність генерального директора, умови оплати його праці та матеріального забезпечення, порядок та умови розірвання контракту та звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін. З аналізу наведених положень вбачається, що у спірних правовідносинах відповідач здійснює владно-управлінські функції, тому, на переконання судової колегії, даний спір не є суто трудовим спором, а є публічно-правовим, отже, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року - скасувати. Адміністративну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: Я.Б. Глущенко О.В. Карпушова