Постанова 4855 № 640/533/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/533/19 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі Баглай О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И В: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: - стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 63 589,47 грн. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18.09.2017 № 102618-13 відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 29 956,67 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, вказану в ЄДР та повернулось до контролюючого органу з відміткою органу поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101121054184. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.04.2018 № 0060962-1310-2655 відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 33 632, 80 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, вказану в ЄДР та повернулось до контролюючого органу з відміткою органу поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101124519617. При цьому, оскільки в добровільному порядку сума заборгованості у розмірі 63 589,47 грн. відповідачем не сплачена, то Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судовому порядку. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи факт наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу перед бюджетом у сумі 63 589, 47 грн. підлягають задоволенню. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки сума грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями була сплачена 29.01.2019, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити. Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. В свою чергу, у відповідності до норм абзацу 1 пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. За приписами норм пункту 42.2 статті 42 і пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Як вже було зазначено вище, податкове повідомлення-рішення від 18.09.2017 № 102618-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 29 956, 67 грн., направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача. Лист з податковим повідомленням-рішенням працівником відділу поштового зв`язку був повернутий з відміткою «за закінченням строку зберігання». Також, податкове повідомлення-рішення від 19.04.2018 № 0060962-1310-2655, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 33 632, 80 грн., направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача. Лист з податковим повідомленням-рішенням працівником відділу поштового зв`язку був повернутий з відміткою «за закінченням строку зберігання». Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 цього Кодексу). Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. В силу норми пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Також, у відповідності до пункту 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 № 576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1840/24372, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, нормами пунктів 95.1 і 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Колегія суддів звертає увагу, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 20.03.2018 № 55160-17. Лист з податковою вимогою працівником відділу поштового зв`язку був повернутий з відміткою «за закінченням строку зберігання». Вказане вище свідчить про наявність у ОСОБА_1 податкової заборгованості перед бюджетом в сумі 63 589,47 грн. Водночас, колегією суддів було встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та за 2017 роки в сумі 63 589,47 грн., який визначений податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2017 № 102618-13 та від 19.04.2018 № 0060962-1310-2655, ОСОБА_1 було сплачено в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 29.01.2019 № 0.0.1253431946.1, а тому, на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, сума в розмірі 63 589,47 грн. не може вважатися податковим боргом. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу перед бюджетом у сумі 63 589,47 грн., у зв`язку із чим у задоволені позову слід відмовити. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З наявної в матеріалах справи квитанції від 13.12.2019 № 46634930 вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 881, 50 грн., які слід стягнути з позивача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2 881, 50 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлений 23.01.2020.