Ухвала КЦС ВС № 752/21375/17

У Х В А Л А 21 січня 2020 року м. Київ справа № 752/21375/17 провадження № 61-1312 ск 20 Верховний Суд у складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 68 390, 51 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору №б/н від 01 квітня 2009 року відповідач отримала кредит у розмірі 5 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк вказував, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, відповідач при укладенні договору надала свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Посилалася на те, що позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, проте, відповідач не сплатила своєчасно банку грошові кошти в рахунок погашення заборгованості. У зв`язку із зазначеним станом на 30 червня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 68 390,51 грн, що складається з: 5 442,97 грн - заборгованість за кредитом; 55 952,75 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 500 грн - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн - штраф (фіксована частин); 3 244,79 грн - штраф (процентна складова). Ураховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 68 390,51 грн за кредитним договором №б/н від 01 квітня 2009 року та судові витрати у сумі 1 600 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 68 390 грн 51 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , отримавши кредит у ПАТ КБ «Приватбанк», не виконувала належним чином умов кредитного договору, в передбачені договором строки кредит не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 68 390,51 грн., яка підлягала стягненню. Не погоджуючись з вказаним рішенням, 25 жовтня 2019 року відповідач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року відповідача ОСОБА_1 задоволено, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року скасувано. У задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на корить ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400 грн. Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що позивач не зазначив у позовній заяві та не довів належними та допустимими доказами під час розгляду справи обставини та умови щодо укладення договору про надання банківських послуг та на підставі яких нараховані проценти за користування кредитом. Апеляційний суд вважав, що під час розгляду справи позивачем не було надано відповідних доказів на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості та її розміру, а саме, виписки по рахунку, яка є первинним документом належним підтвердженням наявності та розміру заборгованості. Розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору не є підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку. Окрім того, Апеляційний суд вважав, що в матеріалах справи не міститься підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказаний документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. 15 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини. Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, справи які (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), є справи, які фактично можна поділити на справи: у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та справи незначної складності, які визначені судом малозначними, у тому числі малозначні в силу закону з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення коштів у загальному розмірі 68 390, 51 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 1 921 грн =191 200 грн.). Таким чином ця справа є малозначною. Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 394 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах. У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено. З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити. Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Сімоненко