Постанова Київський апеляційний суд № 755/11033/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/11033/19 головуючий у І інстанції: Виниченко Л.М. провадження 22-ц/824/2810/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 21 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Гуля В.В. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24 березня 2016 року. Під час перебування у шлюбі у позивачки та відповідача народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повнолітньою, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 березня 2016 року між сторонами було укладено Договір про участь батьків у забезпеченні умов життя неповнолітніх дітей та вихованні дітей, відповідно якого, серед іншого, закріплено розмір аліментів, які відповідач сплачуватиме щомісячно в інтересах його сина ОСОБА_5 , що становить 25 % від рівня сукупного доходу відповідача. Зазначає, що відповідачем їй було надано виписку АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 червня 2018 року по 24 червня 2019 року, відповідно якої у період з 01 січня 2019 року по 24 травня 2019 року відповідачем був отриманий дохід у розмірі 375 000 грн., при цьому вона допускає також отримання відповідачем інших доходів. При цьому з січня 2019 року по червень 2019 року включно відповідач в добровільному порядку сплатив 93 750 грн., що середньомісячно становить 18 750 грн. Позивачка вказує, що 21 червня 2019 року відповідач їй прислав заяву-пропозицію укласти додаткову угоду про зміну умов договору від 22 березня 2016 року та встановити фіксований розмір аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі 10 000 грн. Вказує, що син ОСОБА_5 має психіатричні розлади, йому рекомендовано навчання за програмою дітей із затримкою психічного розвитку, психологічний супровід. За умов інклюзивного навчання дитина потребує 6 годин для проведення корекційно-розвиткових занять. Через такий стан психічного здоров`я для здобуття дитиною освіти потрібно залучати до навчального процесу репетиторів. Також суттєво впливає на обсяг витрат на дитину наявна у сина лактозна непереносимість. Разом з тим, відповідач є фізичною особою-підприємцем, також є засновником ТОВ «Файнал Левел», основним видом діяльності товариства є комп`ютерне програмування. За підрахунками з фактично отримуваних від відповідача аліментів, середньомісячний дохід ОСОБА_1 становить у розмірі 75 000 грн., також відповідач має на праві власності транспортний засіб. Просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , у розмірі 18 750 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 у розмірі 13 570 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 10 липня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, які обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з`ясував обставини справи та не надав оцінку усім наявним доказам, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права. ОСОБА_1 вказує, що позивачем не було обґрунтовано необхідності в стягненні визначеної суми аліментів, матеріали справи не містять доказів на підтвердження витрат на утримання ОСОБА_6 у визначеному розмірі, а відтак підстав для задоволення позову не вбачає. Крім того, зауважує, що позивачем не доведено, що вона здатна витрачати на утримання сина визначену нею суму, а батьки мають нести солідарні права і обов`язки щодо утримання дитини. Зазначає, що згоден сплачувати аліменти у розмірі 10 000 грн. ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі не погоджується з визначеним судом розміром аліментів, оскільки не наведено будь-яких обґрунтувань такого розрахунку, а розмір доходів відповідача є достатнім для сплати аліментів у розмірі заявленому при подачі позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, ОСОБА_1 не погоджується з її доводами та вказує, що готовий сплачувати аліменти в достатньому розмірі для утримання сина, його доходи мають мінливий характер у зв`язку із веденням підприємницької діяльності, крім того він має на утриманні непрацездатних батьків та дитину жінки, з якою наразі перебуває в шлюбі. Зауважує, що окрім аліментних платежів здійснює додаткові витрати спрямовані на утримання та розвиток сина. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 залишенню без задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Задовольняючи позов частково, місцевий суд враховував докази на підтвердження матеріального становища відповідача, вік дитини, стан її здоров`я та розмір аліментів необхідний для забезпечення гармонійного розвитку. Колегія суддів повністю погодитись із вказаним висновком не може з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.05.1994 року, який розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2016 року (а.с.5). Від шлюбу сторони мають двох дітей, з яких малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6). Дитина перебуває на утриманні матері. З пояснень позивачки ОСОБА_1 у добровільному порядку з січня 2019 рокупо червень 2019 рокуза п`ять місяців сплатив 93 750 грн., у зв`язку з чим нею заявлено до стягнення з відповідача аліменти у розмірі по 18 750 грн. щомісячно. Відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 841765, ОСОБА_1 з 06.12.2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 32, 33). Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є засновниками юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНАЛ ЛЕВЕЛ» (а.с. 34-34). За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України). Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини 1-3 статті 181 СК України). Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року становить 2218 грн., з 1 липня - 2318,00 грн., а з 1 грудня - 2395,00 грн. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Встановивши ту обставину, що в сторін є неповнолітня дитина, яка проживає з позивачем та фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є здоровою особою працездатного віку, яка має достатній дохід, суд першої інстанції, з урахуванням матеріального становища дитини та її батька, дійшов правильного висновку щодо необхідності покладення на останнього аліментного зобов`язання, однак допустився помилки при визначенні його розміру. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має на утриманні сина 2007 року народження. Доводи апеляційної скарги відповідача, щодо його надмірного фінансового навантаження заслуговують на увагу. Місцевий суд при визначенні розміру аліментів прийшов до висновку про розрахунку його в частині ј від доходу відповідача. Попри вищевказане виписка з поточного рахунку ОСОБА_1 не може бути належним підтвердженням його дійсного доходу. Крім того, позивач просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі, однак належних доказів на підтвердження позовних вимог у визначеному розмірі матеріали справи не містять. Відповідач, заперечуючи розмір позовних вимог, зазначав, що його доходи мають мінливий характер, він пропонував позивачці сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 10 000 грн. щомісячно, що достатньо для матеріального забезпечення дитини та гарантує сину комфортні умови розвитку, разом з тим, позивачкою не надано доказів на підтвердження позовних вимог у заявленому розмірі. Колегія суддів враховує, що відповідач згоден сплачувати аліменти в розмірі 10 000 грн. щомісяця, доводи позивача, щодо необхідності стягнення аліментів в розмірі 18 750 грн. є необґрунтованими. Виписка з банківського рахунку ОСОБА_1 дійсно свідчить про те, що він отримує значний дохід, однак не дає змоги визначити його дійсний розмір, крім того відповідач вказує, що здійснює значні витрати для проведення своєї господарської діяльності, що впливає на розмір його прибутку. ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження витрат на утримання сина у визначеному нею розмірі. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язком особистим індивідуальним, а не солідарним. Тобто обов`язок утримувати дитину лежить не тільки на відповідачу, а і на позивачу, як матері дитини. При цьому, саме на батьків покладається забезпечення належних умов неповнолітнім дітям. Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд апеляційної інстанції виходить з матеріального становища відповідача, враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного розвитку, постійне зростання цін на товари та послуги для дітей. На думку колегії суддів, з відповідача в користь позивача слід стягнути аліменти в розмірі 10 000 грн., що є достатнім для утримання дитини. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , щодо необхідності визначення аліментів у розмірі 18 750 грн. не заслуговують на увагу. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасування в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сини у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України та ухваленню в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року змінити в частині визначення розміру аліментів, виклавши резолютивну частину в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 10 000 (десять тисяч) грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 10 липня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «21» січня 2020 року. Головуючий Судді: