Постанова 4851 № 480/3322/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 р.Справа № 480/3322/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Сіренко О.І. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Кравченко П.А. представник відповідача Дудченко В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 15.10.19 року по справі № 480/3322/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.08.2019 №UА805180/2019/000220/2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що що під час митного оформлення автомобіля марки BMW модель 320і, придбаного позивачем, встановлено порушення вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: до митниці не було надано документів, що підтверджують оплату за імпортований транспортний засіб, та документів, що підтверджують договірну вартість автомобіля. Оскільки встановлено наявні недоліки поданих документів та ненадані додаткові документи, беручи до уваги сформовану автоматизованою системою митного оформлення цінову інформацію по даному транспортному засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (VIN), відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості. Ввважає рішення таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.08.2019 ОСОБА_1 придбав у Литовській Республіці у UAB "ONTE" згідно договору купівлі-продажу №005262 за 1000 Євро уживаний автомобіль марки BMW модель 320і, 2003 року випуску. 17 серпня 2019 року вказаний автомобіль ввезено в Україну та доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення. 20 серпня 2019 року декларантом ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) № UA805180/2019/023128, згідно якої вартість автомобіля визначено декларантом за ціною угоди на підставі примірника даної угоди, що відповідало реальній ціні даного правочину. Крім самої МД до митного оформлення були подані також інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: - договір купівлі-продажу від 16.08.2019 №005262; -квитанція, що підтверджує вартість товару та його оплату 304398661 від 16.08.2019; - акт про проведення огляду транспортного засобу UA205010/2019/442320 від 17.08.2019; - митна декларація для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності від 17.08.2019; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 278389 від 10.02.2016; - копія митної декларації країни відправлення 19LTVC0100ЕК276244 від 16.08.2019; - квитанція про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 16.08.2019. За результатами розгляду поданих декларантом документів та проведення сформованих автоматизованою системою митного оформлення митних формальностей, інспектором митниці за допомогою електронних засобів зв`язку, був направлений лист про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. На вказаний запит, брокер ФОП Тимченко А.О. повідомив відповідача про надання всіх необхідних документів та відсутність будь-яких інших (а.с. 42). За результатом проведеного митного контролю митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 20.08.2019 №UА805180/2019/000220/2 та була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00490. Підставою коригування митної вартості в рішенні відповідачем вказано: "Спрацювання профілю ризику 105-2 "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: WBAEN110X0PB05020, валюта-EUR, вартість-3439,00". Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Орган доходів і зборів повідомив особі, яка декларує транспортний засіб, про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання інформації із спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, або висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Відсутні будь-які документи, які підтверджують фактичну сплату за товар. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом не надано додаткові документи. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Основний метод не застосовувався тому що використані декларантом відомості не є достатньо підтвердженими документально. Декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом ДФС; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу, в розмірі, визначеному органом ДФС відповідно до частини сьомої цієї статті. Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду" (а.с. 20). Не погоджуючись з вказаним рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, частина 3 вказаної статті встановлює, що у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (пункт 2 частини 5 статті 54). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (частина 3 статті 54). Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 6 статті 54). Згідно із ст. 55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 2, 3 статті 57). Колегія суддів звертає увагу на те, що в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано за яким методом визначена митна вартість автомобіля, а також не зазначено в чому полягає необ`єктивність та недостатність поданих позивачем документів. У відзиві на позов відповідач посилається на визначення ним митної вартості за ціною ідентичних товарів (а.с.35). При цьому відповідачем не дотримані вимоги Митного кодексу України, щодо застосування саме цього методу. Так, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, якою встановлено наступне:

1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

2. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

3. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

4. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

5. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

6. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

7. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Проте, Сумською митницею ДФС в порушення вимог статті 59 Митного кодексу України, не визначено яка операція з ідентичними товарами була взята відповідачем за основу при визначенні митної вартості автомобіля у розмірі 3439,00 Євро. Тобто, при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, митна вартість була визначена митним органом не в порядку передбаченим статтею 59 Митного кодексу України. Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про відсутність документів, які підтверджують фактичну сплату за товар, оскільки декларантом позивача, до митної декларації була додана квитанція (касовий чек) 304398661 від 16.08.2019, яка підтверджує вартість автомобіля та його оплату. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. В свою чергу, митним органом не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Сумська митниця ДФС, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.08.2019 №UА805180/2019/000220/2. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі 480/3322/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано угоду про надання правової допомоги від 21.08.2019 (а.с.23), додаткову угоду від 20.12.2019 (а.с. 111), ордер серія ВМ №1001007 (а.с. 16), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 100), банківську квитанцію про оплату послуг на суму 2500 (а.с.112). Як вбачається з детельного опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом гонорар адвоката згідно додаткової угоди від 20.12.19 р. (підготовка справи до апеляційного перегляду, проведення консультацій з клієнтом, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, направлення її копії митниці, направлення відзиву на апеляційну скаргу до 2 ААС - 6 годин; участь в судових засіданнях 2 ААС - по факту згідно Журналів судових засідань) - 2500,0 грн. Час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) - підготовка справи до апеляційного перегляду і т. ін. - 6 годин, участь в судових засіданнях 2 ААС - по факту згідно Журналів судових засідань). Колегія суддів звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018р. по справі №826/8107/16 (провадження №К/9901/26989/18). Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі підтверджено належними та допустимими доказами, судова колегія вважає наявними підстави для компенсації витрат позивача на правову допомогу. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що розмір витрат є співрозмірним та пропорційним до предмету спору, у зв`язку із чим необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі № 480/3322/19 залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судові витрати в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 22.01.2020 року