Постанова КЦС ВС № 592/8857/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2019 року м. Київ справа № 592/8857/15-ц провадження № 61-32567св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Кузнєцова В. О., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Златобанк», розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк», подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Златобанк» Славкіною Мариною Анатоліївною, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року, ухвалене у складі судді Чернобая О. І., та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 2 грудня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Криворотенка В. І., Дубровної В. В., Сибільової Л. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк») про визнання договорів укладеними та зобов`язання повернути кошти. В обґрунтування позову зазначив, що 9 лютого 2015 року між ним та ПАТ «Златобанк» в особі заступника директора відділення «Сумська регіональна дирекція «АТ «Златобанк» Вакала М. А., який діяв на підставі довіреності, укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 103552, на виконання умов якої він вніс вклад в іноземній валюті у сумі 13 636 доларів США на строк до 23 лютого 2015 року зі сплатою 3% річних за вкладом. Крім того, 11 лютого 2015 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Златобанк» в особі заступника директора відділення «Сумська регіональна дирекція «АТ «Златобанк» Вакала М. А., який діяв на підставі довіреності, укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 105247, на виконання умов якої позивач вніс вклад в іноземній валюті у сумі 6 820 доларів США на строк до 25 лютого 2015 року зі сплатою 3% річних за вкладом. Незважаючи на закінчення строку, на який вносилися вклади, відповідні суми із нарахованими на них процентами не повернено. Позивач вказує, що неодноразово з відповідними вимогами звертався до керівника відділення «Сумська регіональна дирекція «АТ «Златобанк» Вакала М. А., який його постійно запевняв, що грошові кошти будуть виплачені. У подальшому, зателефонувавши на гарячу лінію ПАТ «Златобанк», ОСОБА_1 дізнався, що за електронним реєстром договорів банківських вкладів його угоди із банком не обліковуються, тому вважаються офіційно не укладеними; подана до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заява про виплату гарантованого відшкодування залишена без відповіді та без задоволення. Посилаючись на те, що наявними у нього квитанціями достовірно підтверджується внесення грошових коштів на депозитні рахунки, ОСОБА_1 просив визнати укладеними угоди про приєднання до публічної угоди про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) № 104552 від 9 лютого 2015 року та № 105247 від 11 лютого 2015 року, а також зобов`язати ПАТ «Златобанк» повернути йому внесені на їх виконання на депозитні рахунки 13 636 доларів США і 6 820 доларів США відповідно. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував запровадження у ПАТ «Златобанк» з лютого 2015 року тимчасової адміністрації, що виключає можливість зобов`язання банку виплатити грошові кошти у порядку іншому, ніж визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договорів укладеними не передбачений чинним цивільним законодавством. В апеляційному порядку суди справу переглядали неодноразово. Останньою ухвалою апеляційного суду Сумської області від 2 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року залишено без змін. Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що задоволення вимог вкладників неплатоспроможного банка здійснюються виключно за встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У липні 2017 року ПАТ «Златобанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 2 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові з інших правових підстав. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином, чи укладені в дійсності договори банківського вкладу між сторонами та чи вносилися за цими договорами грошові кошти. На думку заявника, суди не надали належної оцінки тій обставині, що в автоматичній обліковій системі ПАТ «Златобанк» відсутня інформація щодо укладених із позивачем договорів вкладу, відповідні суми грошових коштів на рахунки банку не надходили, а видані позивачу квитанції неналежно оформлені та не відповідають вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №

174. Вважає, що суди помилково мотивували висновки про відмову у позові недопустимістю стягнення з відповідача грошових коштів способом іншим, ніж визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як правильною підставою для відмови у позові є недоведення укладення договорів банківського вкладу та внесення за ними грошових коштів. Відзив на касаційну скаргу не надходив Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У 2018 році справу передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 лютого 2015 року між ПАТ «Златобанк», від імені якого діяв заступник директора відділення «Сумська регіональна дирекція «АТ «Златобанк» Вакал М. А., та ОСОБА_1 укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 104552 (договір банківського вкладу). Відповідно до пунктів 2.1-2.6 цього договору банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на який підлягає внесенню сума вкладу у розмірі 13 636 доларів США на строк до 23 лютого 2015 року зі сплатою 3% річних на вклад. 11 лютого 2015 року між ПАТ «Златобанк», від імені якого діяв заступник директора відділення «Сумська регіональна дирекція «АТ «Златобанк» Вакал М. А., і ОСОБА_1 укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 105247 (договір банківського вкладу). Відповідно до пунктів 2.1-2.6 цього договору банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на який підлягає внесенню сума вкладу у розмірі 6 820доларів США на строк до 25 лютого 2015 року зі сплатою 3% річних на вклад. Оцінивши вказані договори, суд апеляційної інстанції встановив, що вони містять відбиток печатки банку і підписи сторін, зокрема, від імені банку - заступника директора відділення «Сумська регіональна дирекція «АТ «Златобанк» Вакала М. А.; обставин, які б свідчили про те, що вказана особа не мала повноважень укладати депозитні договори, судами не встановлено. З поданих позивачем квитанцій від 9 лютого 2015 року на суму 13 636 доларів США та від 11 лютого 2015 року на суму 6 820доларів США суди встановили, що вони містять відбиток печатки і штамп банку, а також підпис працівника, який прийняв готівку, тому відповідають вимогами Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні. затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №

174. Згідно з пунктами 3.2 договорів банківського вкладу повернення вкладу гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, визначеному чинним законодавством України на дату недоступності вкладу. Постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 ПАТ «Златобанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 лютого 2015 року № 30 запроваджено у ПАТ «Златобанк» тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації банку. 12 травня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 310 вирішено відкликати банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Златобанк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 99 від 13 травня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» і призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації. Листом від 2 жовтня 2015 року № 02-036-36338/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_1 про те, що сума гарантованого відшкодування за вкладами у ПАТ «Златобанк» перерахована йому грошовим переказом. Оцінивши подані ПАТ «Златобанк» докази того, що спірні договори у автоматичній обліковій системі ПАТ «Златобанк» не обліковуються і на їх виконання рахунки на ім`я позивача не відкривалися та грошові кошти на них не розміщувалися, суди встановили, що ці докази свідчать про невиконання банком своїх зобов`язань за договорами банківського вкладу, проте не спростовують факт укладення таких договорів сторонами.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку визначена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з пунктом 8 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до пунктів 6, 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовою адміністрацією є процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Підпунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Це обмеження не поширюється на зобов`язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (частина шоста статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Положенням частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси. Відповідно до першого абзацу частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Таким чином, якщо на момент вирішення справи у банку введено тимчасову адміністрацію або розпочато процедуру ліквідації, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Встановивши, що на день звернення ОСОБА_1 до ПАТ «Златобанк» з цим позовом і на день ухвалення рішення розпочато процедуру ліквідації банку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у позові, оскільки стягнення з відповідача коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим. Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанції не перевірили належним чином, чи укладені в дійсності договори банківського вкладу між сторонами та чи вносилися за цими договорами грошові кошти, касаційний суд відхиляє. Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (стаття 1059 ЦК України). Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Згідно із пунктом 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція), до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав, квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою. Пунктом 1.3 розділу IV Інструкції встановлено, що касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. Пунктом 2.3 Розділу IV Інструкції визначено, що банк (філія, відділення) здійснює приймання готівки іноземної валюти від клієнтів за такими прибутковими касовими документами, зокрема, за заявою на переказ готівки - від фізичних осіб для внесення на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, погашення кредиту та переказ без відкриття рахунку. Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Системний аналіз статті 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, пунктів. 1.1, 1.3, 2.3, 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Суд апеляційної інстанції у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку оцінив подані сторонами докази і дійшов висновку про доведеність підписання ОСОБА_1 і заступником директора відділення «Сумська регіональна дирекція «АТ «Златобанк» Вакалом М. А. договорів банківського вкладу і внесення позивачем грошових коштів за цими договорами, а невідкриття відповідних депозитних рахунків на ім`я ОСОБА_1 і нерозміщення на них внесених коштів вважав неналежним виконанням банком своїх зобов`язань, що факт укладення договорів не спростовує. Твердження заявника про те, що видані позивачу квитанції неналежно оформлені та не відповідають вимогам Інструкції, касаційний суд відхиляє. Суди попередні інстанцій оцінили квитанції від 9 лютого 2015 року на суму 13 636 доларів США та від 11 лютого 2015 року на суму 6 820доларів США і дійшли висновку, що вони відповідають вимогам Інструкції, так як містять відбитки печатки та штампу банку, а також підпис працівника відділення, який прийняв готівку. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями переоцінювати докази, так як не може під час касаційного перегляду справи встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Безпідставними є посилання заявника на те, що суди помилково мотивували висновки про відмову у позові недопустимістю стягнення грошових коштів способом іншим, ніж визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як правильною підставою для відмови у позові є недоведення укладення договорів банківського вкладу та внесення за ними грошових коштів. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами укладено два договори банківського вкладу на суми 13 636 доларів США та 6 820доларів США, грошові кошти за якими ОСОБА_1 вніс у касу банку; у жовтні 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про перерахування йому грошовим переказом суми гарантованого відшкодування за вкладами, тобто визнав факт укладення договорів. Оцінивши ці докази у взаємному зв`язку, суди вважали доведеним факт наявності між сторонами договірних взаємовідносин та правильно мотивували відмову у позові посиланням на неможливість стягнення із неплатоспроможного банку грошових коштів у іншому порядку, ніж визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін. Щодо судових витрат Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк», подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Златобанк» Славкіною Мариною Анатоліївною, залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 2 грудня 2016 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов