Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/7351/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/89/20 Справа № 205/7351/19 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КупАП закрито на підставі п. 2 ст. 38 КУпАП у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , захисника Машкевич О.В., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року належна ОСОБА_1 собака 20 липня 2019 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 заподіяла шкоду здоров`ю ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП або не зазначати у постанові той склад правопорушення, що містить оскаржувана постанова, та закрити провадження у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку зазначає, що справу було розглянуто за його відсутності та копію оскаржуваної постанови ним отримано 23 грудня 2019 року. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що володільцем собаки є його батько та вони випадково вибігли з подвір`я, потерпілій було одразу же надано першу медичну допомогу. Посилається на висновок Науково-консультативної ради при Вищому Адміністративному суді України від 07 листопада 2017 року, відповідно до якого поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 09 грудня 2019 року. З матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні під час оголошення оскаржуваної постанови, копію постанови отримав 23 грудня 2019 року, апеляційна скарга подана ним до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська відповідно до штампу суду 27 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 23 грудня 2019 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції належним чином з`ясував обставини справи та висновки суду ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах справи. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та інші подію від 20 листопада 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 просить прийняти міри до особи, собака якої 20 липня 2019 року її покусала; довідкою КЗ "Міська клінічна лікарня №2" ДМР від 20 липня 2019 року, відповідно до якої у ОСОБА_2 виявлено "обширные укушенные раны" та остання потребує стаціонарного лікування у травматологічному відділенні; поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були надані у судовому засіданні під час допиту у суді першої інстанції; іншими наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наявних в матеріалах справи, та обставин, викладених свідками під час допиту у судовому засіданні суду першої інстанції, по справі не вбачається. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що собаки, які покусали ОСОБА_2 , йому не належать, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовуються поясненнями його батька ОСОБА_3 , наданими у судовому засідання суду першої інстанції, відповідно до яких собаки належать його сину ОСОБА_1 та 20 липня 2019 року вони випадково вибігли на вулицю й одна з них покусала ОСОБА_2 Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що потерпілій було одразу же надано першу медичну допомогу, мають місце, проте не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Що стосується посилань в апеляційній скарзі на висновок Науково-консультативної ради при Вищому Адміністративному суді України від 07 листопада 2017 року, відповідно до якого поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, слід зазначити наступне. Узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при ВАСУ носить рекомендаційний характер і жодна норма права не зобов`язує суддів керуватись ним при розгляді справ. Необхнідно зазначити, що лише троє з восьми членів Рад підписали даний висновок, інші п`ять виклали окремі думки, в ряді яких чітко зазначено, що зважаючи на репресивно-каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення суддям все ж необхідно попередньо встановлювати вину особи, яка притягається до відповідальності. Крім того, ст. 280 КУпАП прямо встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: - вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом двомісячного строку. Тобто для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. З огляду на викладене, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови визначення вини особи для встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Судом першої інстанції зазначені вимоги закону виконано в повному обсязі, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КупАП закрито на підставі п. 2 ст. 38 КУпАП у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот