Ухвала КАС ВС № 522/18925/19

УХВАЛА 21 січня 2020 року Київ справа №522/18925/19 адміністративне провадження №К/9901/2095/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/18925/19 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина В`єтнаму ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, - у с т а н о в и в : Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося до суду з позовом до громадянина В`єтнаму ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина В`єтнаму ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, позов задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким відмовлено Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області у задоволені позову до громадянина В`єтнаму ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Своєю чергою, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. З аналізу ухвалених у цій справі судових рішень та змісту касаційної скарги вбачається, що предметом спору у цій справі є питання щодо затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина В`єтнаму ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців. За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались відносяться до справ незначної складності. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного суд зазначає, що закріплення вичерпного переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, - у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/18925/19 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина В`єтнаму ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко