Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 824/1015/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1015/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 20 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року (ухвалене у м. Чернівці 20 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у виплаті пенсії за період його перебування в Сполучених Штатах Америки, а саме: вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити йому пенсію за віком за період перебування в Сполучених Штатах Америки - вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що міжнародні договори між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися, а тому відсутні підстави для здійснення виплати пенсій особам за час їх проживання за кордоном. Посилаючись на норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (Порядок №22-1), відповідач зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, серед яких подання заяви про поновлення виплати пенсії. Таким чином, враховуючи, що позивач з вересня 2015 року по липень 2018 року не звертався із заявою встановленого зразка про поновлення пенсії з вказаного періоду, відсутні підстави для виплати пенсії за спірні періоди. Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, який з 20.09.2000 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». 23.02.2015 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області із заявою, в якій просив виплатити пенсію на перед за 6 місяців у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання в США. Згідно довідки Бабинської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 20.02.2015 №131 позивач знятий з реєстраційного обліку з с. Бабин, Кельменецького району Чернівецької області з 20.02.2015. Розпорядженням управлінням Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області від 23.02.2015 закрито пенсійну справу позивача та виплачено розмір пенсії за 6 місяців наперед у зв`язку із переїздом в США на постійне місце проживання. 13.07.2018 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області із заявою про взяття на облік та поновлення виплати пенсії. Розпорядженням відповідача №135017 від 18.07.2018 поновлено позивачу виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 13.07.2018 довічно. 26.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій вказував, що у зв`язку із його виїздом за кордон було припинено виплату пенсії за вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року. Посилаючись на статтю 46 та частину 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 просив нарахувати та виплатити йому пенсію за вказаний період. Відповідач листом №650/Г/11/05 від 12.08.2019 відмовив позивачу у виплаті пенсії за вказаний період, посилаючись на те, що міжнародних договорів між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно призначення та виплати пенсії не укладалось. Зазначив, що рішення про призначення пенсії може бути прийнято відповідним управлінням фонду за місцем проживання (реєстрації) заявника в Україні за умови особистого звернення заявника та надання заяви разом із необхідними документами, в тому числі документами, підтверджуючими місце проживання в Україні. Відповідно до заяви позивача від 23.02.2015 щодо виїзду на постійне місце проживання в США, розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області від 23.02.2015 закрито пенсійну справу та припинено виплату пенсії з одноразовою виплатою розміру пенсії за 6 місяців. У зв`язку із зверненням позивачем 13.07.2018 з відповідною заявою про взяття на облік в Кельменецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, розпорядженням №135017 від 18.07.2018 позивачу поновлено виплату пенсії з 13.07.2018 довічно. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії за період його перебування за кордоном, а тому звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті пенсії за період його перебування за кордоном, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, міжнародні договори між Україною та Сполученими Штатами Америки з питань пенсійного забезпечення не укладалися. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі № 1-32/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Згідно даного рішення Конституційного Суду України, оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. Отже, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та друге речення статті 51 Закону №1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі № 1-32/2009. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії, як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату пенсії за період проживання в Сполучених Штатах Америки, а тому відповідачем всупереч висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 та рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України», протиправно відмовлено позивачу у виплаті пенсії. Також з огляду на наведене є безпідставними доводи відповідача про відсутність підстав для здійснення позивачу виплати пенсії за час його проживання за кордоном через те, що міжнародні договори між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися. Підсумовуючи викладене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період його перебування в Сполучених Штатах Америки є протиправною, а належним та ефективним способом захисту прав позивача, порушених такою бездіяльністю буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплати йому пенсію за вересень-грудень 2015 року, 2016 рік, 2017 рік, січень-червень 2018 року (тобто з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2018 року включно). На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.