Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 808/8888/15

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 січня 2020 року м. Дніпросправа № 808/8888/15 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання: Кязимова Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 (головуючий суддя Садовий І.В., повний текст складено 15.10.2019) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна організація «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, із урахуванням уточнень позову позивач просив (а.с. 129-131): - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; - зобов`язати відповідача включити дані про рахунки позивача (ІПН 268009413) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і подати третій особі додаткову інформацію стосовно позивача (ІПН 268009413) як вкладника за Договором від 13.02.2015 № 001-07514-130215 банківського кладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третьої особи; - вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Позов обґрунтовано тим, що у нього наявний банківський вклад на загальну суму 4 000 дол. США, що розміщений у ПАТ "Дельта Банк". 02.03.2015 Національним Банком України було прийнято рішення про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та, відповідно, розпочато процедуру його ліквідації. Позивач отримав лист відповідача від 23.09.2015 № 8821/2709, в якому його було повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 № 001-07514-130215 згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з відповідними правовими наслідками, передбаченими ст. 216 Цивільного кодексу України. Позивач вважає оскаржувану діяльність відповідача протиправною, оскільки укладення Договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 № 001-07514-130215 й зарахування коштів на рахунок відбулись до дати віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації. Отже, позивач вважає, що він підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, позивач в позові зазначив, що наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати прав таких осіб внаслідок прийняття цього наказу. Позивач вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому з метою поновлення порушеного права на отримання гарантованої йому суми вкладу просить включити дані про рахунки позивача (ІПН 268009413) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і подати третій особі додаткову інформацію стосовно позивача (ІПН 268009413) як вкладника за Договором від 13.02.2015 № 001-07514-130215 банківського кладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 позов задоволено частково. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції, щодо задоволеної частини позовних вимог обґрунтовано тим, що вклад позивача було розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів з вкладом на підставі ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також суд першої інстанції зазначив, що у контексті спірних правовідносин п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як нормативна підстава для визначення договору від 13.02.2015 року нікчемним не може бути застосований, оскільки за наслідками його укладення не виникли будь-які переваги/пільги стосовно інших кредиторів банку, а умови цього договору не передбачають обов`язку банку передавати кошти або передавати майно позивача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем (Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк») подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що за результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виявлені правочини, які є нікчемними в силу приписів закону. Наслідки нікчемності правочину настають для сторін в силу вимог закону. Наказом від 16.09.2015 року № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу/депозиту, що є нікчемним з підстав, визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В силу ст. 26-27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відповідача не було підстав для включення позивача до переліку вкладників на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 13.02.2015 року, укладений між позивачем та ПАТ «Дельта банк» є таким, що не надає кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, тому містить ознаки нікчемності згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що укладення договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 13.02.2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта банк» і зарахування коштів на рахунок відбулися до початку віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (03.03.2015), тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Третьою особою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого доводи третьої особи зводяться до того, що подана апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В судове засідання сторони, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що, відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності; в силу ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкраший від Миколая" у доларах США № 001-07514-130215 від 13.02.2015 (а.с.7), відповідно до умов якого сума вкладу складає 4 000 дол. США. Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215, та по 12.08.2019 включно. Процентна ставка на суму вкладу становить 5,5% річних. Згідно з п. 1.6 Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 Банк відкриває позивачу як вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 . Пунктом 2.1 Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 визначено, що його укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу, по одному для кожної із сторін, набуває чинності з моменту підписання його сторонами, скріплення печаткою Банку та внесення Вкладником суми вкладу, та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (а.с.7). На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк". 23.09.2015 представник Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Сичевська Ю.К. склала та направила позивачу повідомлення № 8821/2709 про нікчемність Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI (а.с. 8). Також, у повідомленні зазначено, що відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI, Цивільного кодексу України, Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність", норми Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, норми Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №

492. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Матеріалами справи підтверджується, що 02.10.2015 Правління Національного Банку України прийняло постанову № 654 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" (а.с.68). У той же день, 02.10.2015, Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочала процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного Рішення від 02.10.2015 № 181 (а.с. 69). 15.10.2015 позивач подав відповідачу заяву, в якій просив пояснити, що означає факт визнання Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 нікчемним, де знаходяться гроші у розмірі 4 000 дол. США та як їх можна отримати (а.с. 10). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що 29.10.2015 позивачу були виплачені відсотки за Договором від 13.02.2015 № 001-07514-130215 у розмірі 381,12 грн. (а.с. 9). Водночас, листом від 10.11.2015 № 05-3145159 відповідач повідомив позивача, що Договір від 13.02.2015 № 001-07514-130215 є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Єдиним документом, який відповідач повинен надати позивачу у випадку виявлення нікчемного правочину, є повідомлення про нікчемність, яке було попередньо надіслане позивачу у порядку, передбаченому законом. Таким чином, інформацію щодо вище зазначеного Договору не включено до Переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок коштів третьої особи. Стосовно надання довідки про залишки коштів на рахунках відповідач поінформував позивача, що така довідка не може бути надана у зв`язку з нікчемністю укладених між позивачем та АТ "Дельта Банк" договорів (а.с. 11). Аналогічним за змістом листу від 10.11.2015 № 05-3145159 є лист відповідача від 12.11.2015 № 05-3112830 (а.с.12), оскільки в ньому міститься обґрунтування нікчемності Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, оцінюючи правомірність не включення відповідачем позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд першої інстанції правильно зазначив наступне. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, регламентовані Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під виведенням неплатоспроможного банку з ринку слід розуміти заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону. При цьому, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", називається тимчасовою адміністрацією. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Слід взяти до уваги, що частиною 3 цієї ж статті визначено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною). Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною). Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що перелік підстав, за наявності яких Фонд не відшкодовує коштів за вкладами зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В силу ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: - вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; - продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; - повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; - вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду. Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Водночас, частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; - банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; - здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14) визначено що, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. У п. 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення №

14. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Отже, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду (з урахуванням положень ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: - складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; - передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; - складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; - затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Отже, передбачені Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні ст. 2 Закону). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка. Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено Договір від 13.02.2015 № 001-07514-130215, відповідно до умов якого сума вкладу складає 4 000 дол. США (а.с.7). На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк". 23.09.2015 представником Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" було складено та направлено позивачу повідомлення № 8821/2709 про нікчемність Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI (а.с.8). Листами від 10.11.2015 № 05-3145159 та від 12.11.2015 № 05-3112830 відповідачем додатково було поінформовано позивача стосовно нікчемності Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 (а.с. 11-12). Отже, вклад позивача було розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять підтверджень, що представниками відповідача та третьої особи були наведені належні правові підстави для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок третьої особи. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а з подібних відносин. Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначеної норми права. Також, у контексті оцінки спірних правовідносин суд першої інстанції правильно виходив із того, що п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як нормативна підстава для визнання Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 нікчемним не може бути застосована щодо даних правовідносин, оскільки за наслідками укладення договору не виникли будь-які переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського вкладу. При цьому і положення ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правомірно відхилив твердження представників відповідача та третьої особи на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що зарахування коштів на депозитний рахунок позивача з поточного рахунку іншої фізичної особи, а саме ОСОБА_2 узгоджується і з положеннями пунктів 10.12, 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, оскільки договором банківського вкладу з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди передбачено зарахування коштів на депозитний рахунок вкладника з рахунку іншої особи. Суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними посилання представників відповідача та третьої особи на укладення Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 під час дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", оскільки остання відповідно до положень ст. 75 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ "Дельта Банк" обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Посилання представника відповідача на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, піддаються критиці, оскільки такі посилання фактично є припущеннями Уповноваженої особи, при цьому, доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, матеріали справи не містять. Поряд із цим, слід зазначити, що розрізняються два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, він є нікчемним правочином. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Отже, правочин за своєю суттю є нікчемним відповідно до закону, а не відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Нікчемний правочин є нікчемним з моменту його укладення на підставі закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), тому незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією чи ні, наслідки нікчемності правочину настають для сторін у силу вимог закону, а не наказу. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №819/353/16, та від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а. Суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача подати третій особі додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок третьої особи. Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку що судом першої інстанції не порушені при ухваленні рішення процесуальні та матеріальні норми права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивачем доведено наявність правових підстав для зобов`язання відповідача подати третій особі додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок третьої особи. У свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення, а саме щодо визнання Договору від 13.02.2015 № 001-07514-130215 нікчемним. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного перегляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили 15.01.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15.01.2020. В повному обсязі постанова виготовлена 20.01.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова