Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4767/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2020 р. Категорія 102020000м.ОдесаСправа № 420/4767/19 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, мотивуючи його тим, що Відповідач ухилився від надання відповіді на питання поставлені у запитах та не надав обґрунтованих підстав відмови у наданні відповіді. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання доступу до публічної інформації на запит Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» №17/1 від 17.07.2019 року. Зобов`язано Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» №17/1 від 17.07.2019 року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». У задоволенні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо ненадання доступу до публічної інформації на запит позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» №17/1 від 17.07.2019 року відмовлено. Позивач, звернувся до суду із заявою про винесення додаткового судового рішення, в обґрунтування якої зазначено, що 15.10.2019 року Одеським окружним адміністративним судом винесено рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» задоволено частково, проте не вирішено питання про судові витрати. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року заяву представника позивача Ткаченко В.М. за вх. №40819/19 від 04.11.2019 року про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (код ЄДРПОУ 02883110, 65026, м.Одеса, вул. Ланжеронівська, 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» (код ЄДРПОУ 33890635, 65026, м.Одеса, вул. Грецька, буд. 24, кв. 5) судовий збір у сумі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) сплачений за платіжним дорученням №268 від 06.08.2019 року. В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що від представника позивача надійшла заява про винесення додаткового судового рішення, в обґрунтування якої зазначено, що 15.10.2019 року Одеським окружним адміністративним судом винесено рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» задоволено частко, проте не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, за платіжним дорученням №268 від 06.08.2019 року позивачем сплачений судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за дві вимоги немайнового характеру, які є взаємопов`язаними. Відповідно до положень ст. 139 КАС України, судом при вирішенні спору розподіляються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). Відтак, суд першої інстанції правомірно зазначив, що сплачена ТОВ «Обрій ХХІ» сума судового збору за подання адміністративного позову підлягає поверненню. Щодо витрат пов`язаних із розглядом справи. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, з вищевикладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Підставою для визначення розміру компенсації витрат на правничу допомогу у адміністративних справах є документальне підтвердження участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. З аналізу матеріалів адміністративної справи вбачається, що адміністративний позов від 09.08.2019 року №09/1, відповідь на відзив від 18.09.2019 року №18/1 складені та підписані В.М. Ткаченко керівником (підписантом) ТОВ «Обрій ХХІ», ЄДРПОУ 33890635 відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Жодних документів, які б свідчили про понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, залучення до участі у справі адвоката (договір про надання юридичних послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку) суду не надано, а відтак, відсутні підстави щодо стягнення судових витрат в частині витрат на правову допомогу. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, - залишити без задоволення. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року по справі № 420/4767/19, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.