Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/8771/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року справа №200/8771/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Казначеєва Е.Г. Ястребової Л.В. за участю секретаря судового засідання Кобець О.А., за участю сторін по справі: позивач: не з`явився відповідач: Пономарьов А.О. (за довіреністю) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Волгіна Н.П.) від 11 вересня 2019 року у справі №200/8771/19-а, повний текст складено 23 вересня 2019 року, за позовом Соледарського комунального підприємства «Водоканал» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним (незаконним) та скасування податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року № 0006731303 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за п.127 ПК України у розмірі 74 763,92 грн; визнання протиправним (незаконним) та скасування податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року № 0006751303 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі п. 127.1 ст. 127 ПК України у розмірі 16 431,87 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року № 0006731303 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74 763,92 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року № 0006751303 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16 431,87 грн. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що під час розрахунку штрафних санкцій та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом враховані норми Податкового кодексу України, згідно яких не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, що вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Отже, розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу (не нарахування, неутримання і а/або несплата податків), а не факт їх виявлення контролюючим органом. Таким чином, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків не нарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені ст. 127 Податкового кодексу України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень. На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Крім того, просив розгляд справи проводити за його відсутністю. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, доповнення до відзиву на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 14 лютого 2017 року по 31 грудня 2018 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14 лютого 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 8 травня 2019 року № 445/05-99-13-03/41151294 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2019р., а саме: -№ 0006731303, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, пені, на загальну суму 321281,77 грн, саме - визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 173374,39 грн, штрафні (фінансові) санкції 125803,85 грн, пеня 22103,53 грн; - № 0006751303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, пеня, на загальну суму 53 698,08 грн, а саме - визначено суму грошового зобов`язання з військового збору 25993,77 грн, штрафні (фінансові) санкції 24775,49 грн та пеня в розмірі 2948,82 грн. Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: - пп.14.1.180 п. 14.1 ст.14, ст.18, п.164.1 ст.164, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині несплати (неперерахування) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу податку на доходи фізичних осіб в розмірі та несвоєчасної сплати (після виплати оподатковуваного доходу) до бюджету податку на доходи фізичних осіб; - пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, п.164.1 ст.164, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст.176, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині: несплати (неперерахування) станом до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу військового збору; несвоєчасної сплати (після виплати оподатковуваного доходу) до бюджету військового збору. Позивач не заперечує факт наявності встановлених перевіркою порушень податкового законодавства. Спірним у цій справі є правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 50% та 75%, замість встановлених законодавством 25%, з огляду на те, що виявлене відповідачем порушення зафіксовано вперше. Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Отже, відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом). При цьому, згідно з п.61.1 ст.61 Податкового Кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За приписами п.62.1 ст.62 Податкового Кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом. Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт. Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду від 11 вересня 2018 року (справа № 805/3649/17-а) та від 8 лютого 2019 року (справа № 804/8801/17-а). Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року №0006731303, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію згідно ст. 127 Податкового кодексу України (за платежем з податку на доходи фізичних осіб) вперше у розмірі 25% - 6199,35 грн., в подальшому - у розмірі 50% у сумі 9693,37 грн. та 75% - 104875,78 грн.. Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року № 0006751303, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію згідно ст. 127 Податкового кодексу України вперше у розмірі 25% - 27,57 грн., в подальшому у розмірі 50% у сумі 12,06 грн. та 75% - 24638,69 грн. Однак, факт повторного протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору жодним актом встановлено та зафіксовано не було, не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов`язання двічі або тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військовому збору згідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу в розмірах 50% та 75% за період з лютого 2017 року по грудня 2018 року замість 25% ставки штрафу, а тому правомірно задоволено позов. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8771/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8771/19-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21 січня 2020 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 січня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: Е.Г. Казначеєв Л.В. Ястребова