Постанова 4820 № 669/547/17

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 669/547/17 Провадження № 22-ц/4820/60/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. за участю: учасників справи та їх представників розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 669/547/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року (суддя Давидюк О.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання повернути рухоме майно. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 березня 2017 року між ним та ОСОБА_4 Білогірським районним ВДРАЦС ГТУЮ у Хмельницькій області був зареєстрований шлюб, про що складений відповідний актовий запис №

8. Зазначає, що подружнє життя з відповідачем не склалося і вже з квітня 2017 року вони разом не проживають. Вказував, що до шлюбу ним за власні кошти було придбано майно, а саме: кухонний гарнітур вартістю 28070 грн., змішувач до мийки вартістю 840 грн., плиту електричну Hansa FCCX 58377 вартістю 9857,54 грн., набір ножів APOLLO «Magnolia» 5 предметів з підставкою вартістю 608,96 грн., телевізор ЖК JVC LT-28 M-340 вартістю 4909,74 грн., ОСОБА_5 вартістю 1103,74 грн., праску Philips GC 3320 вартістю 837,32 грн., сушку для білизни Lumme LU-1382 вартістю 266,42 грн., два м`яких кухонних кутки та стіл кухонний роздвижний регульований на суму 11105 грн., чотири залізні кухонні стільці до барної стійки та чотири кухонні стільці на суму 3210 грн., а всього на загальну суму 60808,72 грн. Оскільки вказане вище майно перебуває у ОСОБА_1 в житловому будинку за місцем її проживання по АДРЕСА_1 і остання добровільно майно не повертає та продовжує вільно ним користуватися, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. 10.10.2017 ОСОБА_3 подав до суду заяву про зміну предмета позову та просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власним майном. В ході розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та остаточно просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власним майном шляхом зобов`язання відповідача повернути належне йому майно, а саме: кухонний гарнітур вартістю 28070 грн., змішувач до мийки вартістю 840 грн., плиту електричну Hansa FCCX 58377 вартістю 9857,54 грн., набір ножів APOLLO «Magnolia» 5 предметів з підставкою вартістю 608,96 грн., телевізор ЖК JVC LT-28 M-340 вартістю 4909,74 грн., ОСОБА_5 вартістю 1103,74 грн., праску Philips GC 3320 вартістю 837,32 грн., сушку для білизни Lumme LU-1382 вартістю 266,42 грн., два м`яких кухонних кутки та стіл кухонний роздвижний регульований на суму 11105 грн., чотири залізні кухонні стільці до барної стійки та чотири кухонні стільці на суму 3210 грн., а всього на загальну суму 60808,72 грн. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження своїм майном, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути йому наступне майно: кухонний гарнітур вартістю 28070 грн., змішувач до мийки вартістю 840 грн., плиту електричну Hansa FCCX 58377 вартістю 9857,54 грн., набір ножів APOLLO «Magnolia» 5 предметів з підставкою вартістю 608,96 грн., телевізор ЖК JVC LT-28 M-340 вартістю 4909,74 грн., ОСОБА_5 вартістю 1103,74 грн. та сушку для білизни Lumme LU-1382 вартістю 266,42 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 480,52 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_3 кухонний гарнітур вартістю 28070 грн., просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним. Вказує, що судом в порушення вимог ст. 263 ЦПК України не надано оцінку документам, які були надані ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_1 при оформленні кухонного гарнітуру, та були додані до заперечень проти позову, та не навів мотиви їх відхилення. Посилається на те, що кухонний гарнітур був придбаний сторонами сумісно для встановлення на кухні будинку відповідача. Висновок суду про те, що спірний кухонний гарнітур був придбаний позивачем за власні кошти та є його особистою власністю є помилковим, оскільки жодних документів на підтвердження внесення ним власних коштів на придбання кухонного гарнітуру вартістю 28070 грн. позивач не надав. ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити. Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 21 жовтня 2016 року у ФОП ОСОБА_6 на підставі замовлення на продаж меблів від 21 жовтня 2016 року та квитанції від 21 жовтня 2016 року, з урахуванням довідки від 15.04.2019, позивач ОСОБА_3 придбав за особисті кошти кухонний гарнітур (кухня, барна стійка) загальною вартістю 28070 грн. (а.с. 106 т. 1; а.с. 16-17 т. 2). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з належності позивачу спірного кухонного гарнітуру вартістю 28070 грн., а тому обґрунтовано задовольнив позов в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути вказаний кухонний гарнітур позивачу. При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами придбання кухонного гарнітуру сторонами за спільні кошти та за час спільного проживання з позивачем. Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на ненадання судом належної оцінки доданим до заперечень на позов документам, які надані ФОП ОСОБА_6 , а саме: листу-замовлення на продаж меблів з їх графічним зображенням і розмірами та наряду на монтаж меблів (а.с. 59-62 т. 1), оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Крім того, вказані документи не підтверджують факту внесення також і відповідачем ОСОБА_1 коштів на придбання вказаного кухонного гарнітуру та їх розмір. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду в оспорюваній частині і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. А тому, підстав у межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути позивачу ОСОБА_3 кухонний гарнітур вартістю 28070 грн. не вбачається. В решті рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог заявником не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 січня 2020 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай