LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4823737/703/19

від 14.01.2020 ·

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 14 січня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 737/703/19 Головуючий у першій інстанції - Лібстер А. С. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/96/20 Суд у складі: головуючого - судді Євстафіїва О.К., суддів: Бечка Є.М., Іванової Г.П., за участю секретаря Кривопиші Я.О., позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2019 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 21.10.2019, м. Чернігів, в с т а н о в и в: У липні 2019 р. АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягти з останнього заборгованість у загальній сумі 76848 грн 99 коп., з яких заборгованість за кредитом - в сумі 55213 грн 74 коп., по процентах за користування кредитом - 17499 грн 58 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн 00 коп., штраф (процентна складова) - 3635 грн 67 коп., а також 1921 грн 00 коп. на відшкодування судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказану заборгованість станом на 30.05.2019 АТ КБ «ПриватБанк» нараховано внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов`язань за укладеним ними кредитним договором без номера від 18.01.2017, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 89790 грн 00 коп. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що позов є недоведеним. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити рішення про задоволення позову. Доводи скарги зводяться до того, що підписавши 18.01.2011 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 приєднався до цих умов та правил, а тому відсутність його підпису в Тарифах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він з ними не ознайомлений, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та, як наслідок, не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом. До того ж, відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», надання безпроцентних кредитів забороняється, а відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позову. 12.12.2019 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що позивач погоджується з позицією Верховного Суду, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 про те, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг та за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, пені й штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати повернення фактично отриманої ОСОБА_1 суми кредитних коштів. Так як за період з 26.03.2018 по 29.08.2019 останнім використано кредитних коштів на загальну суму 90457 грн 99 коп., а загальна сума внесених ним коштів становить 87525 грн 28 коп., то АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 2932 грн 71 коп. боргу за основним зобов`язанням, а в іншій частині рішення суду І інстанції залишити без змін (арк. 168-169). У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» підтримав апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_1 - адвокат Новик М.С. просив відмовити у її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Так, у справі встановлено наступне. 18.01.2017 ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У цій заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, що ОСОБА_1 ознайомився з цими Умовами та правилами до його укладення і згоден з його умовами. У цій заяві розміри процентної ставки і комісії за користування кредитними коштами не зазначені. Крім того, у ній відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання (копія цієї анкети-заяви на арк. 11). Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт, що затверджені наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.03.2010 № СП-2010-256, не містять підпису ОСОБА_1 (копії цих витягів на арк 12-31). ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджено витягом з статуту цього товариства (арк. 37-38). Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 30.05.2019 ОСОБА_1 має перед АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 76848 грн 99 коп., з яких заборгованість за кредитом - в сумі 55213 грн 74 коп., по процентах за користування кредитом - 17499 грн 58 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн 00 коп., штраф (процентна складова) - 3635 грн 67 коп. (арк. 9-10). В письмових поясненнях до апеляційної скарги від 12.12.2019 АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що погоджується з рішенням суду І інстанції про відмову у стягненні з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом та штрафів, однак наполягає на виконанні боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 2932 грн 71 коп. (арк. 168-169). З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки. Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Пункт 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення і тривання спірних правовідносин, приписує, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема про тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, і орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. На порушення наведених норм права сторонами в письмовій формі не визначено бажаний кредитний ліміт на платіжну картку, а отже і орієнтовну сукупну вартість кредиту в процентному значенні та грошовому виразі. Надані позивачем Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані ОСОБА_1 і відсутні дані про їх визнання останнім. Крім того, ці Тарифи, Умови та Правила прямо не передбачені в анкеті-заяві ОСОБА_1 , яка безпосередньо підписана ним. Така правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17). З викладеного випливає, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у вказаній у позовній заяві сумі і неустойок. Згідно з наявною у справі випискою по рахунку ОСОБА_1 , на підставі кредитного договору без номера від 18.01.2017 останній з 26.03.2018 (момент виникнення заборгованості) по 30.05.2019 (дата, на яку нараховано заборгованість, що є об`єктом спору між сторонами) отримав у АТ КБ «ПриватБанк» 90458 грн 78 коп. у кредит, сплативши на його погашення 87525 грн 28 коп. Отож заборгованість за кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», становить: 90458 грн 78 коп. - 87525 грн 28 коп. = 2933 грн 50 коп. Вирішуючи справу, суд І інстанції неналежно дослідив згадану виписку, що призвело до хибного висновку про відсутність у справі доказів про розмір заборгованості відповідача позивачеві за кредитом. Отож оскаржуване рішення належить скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 неповернутої з фактично отриманих суми кредитних коштів. Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог - у сумі 183 грн 46 коп. Керуючись ст.ст. 374, 376 ч. 1 п. 1, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом і розподілу судових витрат та частково їх задовольнити. Стягти з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 2933 (дві тисячі дев`ятсот тридцять три) грн 50 коп. заборгованості за кредитом і 183 (сто вісімдесят три) грн 46 коп. на відшкодування судових витрат, а всього 3116 (три тисячі сто шістнадцять) грн 96 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Ідентифікаційні дані сторін: - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, № 1 «д», м. Київ, 01001, код 14360570; - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення. Повну постанову складено 20.01.2020. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»