Постанова 4819 № 766/21845/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/21845/18 Головуючий в І інстанції Прохоренко В.В. Номер провадження 22-ц/819/174/2020 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М., суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я., секретарГеленко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 22 липня 2019 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором перевезення, в с т а н о в и в У листопаді 2018 року ТОВ «АРІСТЕЙ К» звернувся до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором перевезення. Позовні вимоги мотивував тим, що згідно договору-заявки № 103 від 16.12.2015 року про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом між ТОВ «АРІСТЕЙ К» та ФОП ОСОБА_1 (далі Договір), позивачем було надано послуги з перевезення вантажу відповідачу за маршрутом: Херсонська область, с. Одрадокам`янка - м. Київ. Вартість послуги перевезення згідно договору складала 6500 грн. Відповідач, отримавши послугу, сплатив її вартість лише частково, в сумі 1500,00 грн. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено зміну прізвища фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за ідентифікаційним податковим номером 2815914160 зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 29.10.2018 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АРІСТЕЙ К» борг за договором перевезення в сумі 5000,00 грн 3% річних в сумі 376,00 грн та 1635,00 збитків внаслідок інфляції, а всього 7011,00 грн. та судовий збір. Ухвалою Херсонського міського суду від 22 липня 2019 року провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що правовідносини, які виникли між сторонами підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. В апеляційній скарзі ТОВ «АРІСТЕЙ К» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що станом на 29.10.2018 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 04.12.2013року (справа 6-125цс13) у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи-підприємця, її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном. Таким чином, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з 29.10.2018 року позов був спрямований саме до фізичної особи, тобто в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з тим, що правовідносини виникли між сторонами під час здійснення господарської діяльності, а тому підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. За загальним правилом, встановленим ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства загальні суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. З матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого ТОВ «Арістей К» позову є вимоги про стягнення боргу за договором перевезення від 16.12.2015 між ним та ФОП ОСОБА_1. Позивач звернувся із позовом у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між ними договору під час здійснення господарської діяльності сторонами та несплатою відповідачкою вартості наданих послуг. Згідно ст.45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання зобов`язань внаслідок укладення господарського договору, яким визначені обов`язки відповідача як замовника послуг перевезення. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням. За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Таким чином у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов`язок сплатити кошти за господарським договором не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона, як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18. Судом встановлено, що договір був укладений між ТОВ «Арістей К» та ФОП ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), що були суб`єктами господарської діяльності. На час звернення ТОВ «АрістейК» з позовом до суду ОСОБА_1 не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Проте, враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Доводи апеляційної скарги ТОВ «АрістейК», з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України від 04.12.2013 року у справі №6-125цс13) про те, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її зобов`язання за укладеними господарськими договорами не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати висновок суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів звертає увагу на те, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року (до внесення змін у Цивільний процесуальний кодекс та Господарський процесуальний кодекс) не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, яка здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрито у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства. З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі. Таким чином з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Отже посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду України є безпідставним, оскільки вона була висловлена до прийняття змін у процесуальних законах, які мали місце 15 грудня 2017 року, а відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції немає. Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 20 січня 2020 року. Суддя О.М. Полікарпова