Постанова 4803 № 182/7538/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1812/20 Справа № 182/7538/19 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: заявник - ОСОБА_1 заінтересована особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року, яка постановлена суддею Рибаковою В.В. у м. Нікополі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повної ухвали суду в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 , звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України передано до Апеляційного суду міста Києва для визначення підсудності. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представником заявника подано апеляційну скаргу, в якій, з підстав порушення судом норм процесуального права, представник заявника ставить питання про скасування ухвали суду та передачу уточненої позовної заяви на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що стаття 317 ЦПК України не передбачає необхідності реєстрації заявника за місцем перебування для звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, отже суд першої інстанції необґрунтовано широко витлумачив і застосував норми права, які суперечать вказаному закону та не застосовував належний закон. Зауважує на тому, що судова практика, з розгляду даної категорії справ, свідчить про те, що з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно звертатися до суду, який територіально знаходиться там же, де знаходиться відділ РАЦС, який надав відмову. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, передбачена п.6 ст. 353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мічурінськ Тамбовської області, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополі. Місцем реєстрації заявника ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_1 , місцем проживання зазначено: АДРЕСА_2 . До заяви додано ксерокопію паспорту заявника, Серія НОМЕР_1 , згідно якого заявник зареєстрована: АДРЕСА_1 . Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України передано до Апеляційного суду міста Києва для визначення підсудності. Передаючи справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до Апеляційного суду міста Києва для визначення підсудності, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , тому справа не підсудна Нікопольському міськрайонному суду Дніпропетровської області. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду, заявник ОСОБА_1 послалась, зокрема, на статті 293 та 315 ЦПК України. Згідно із статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Статтею 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Статтею 316 ЦПК України визначено підсудність справ, які розглядаються відповідно до статті 315 цього Кодексу. Так, частиною 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Як вбачається із матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 вказано наступну адресу: АДРЕСА_1 , тобто на території, яка відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", визначена як тимчасово окупована територія. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що набрав законної сили 27 квітня 2014 року, у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечено розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва. Разом з тим, статтею 317 ЦПК України визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, а саме: Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Таким чином, положення статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у питаннях визначення підсудності справи підлягають застосуванню судами в тих випадках, коли процесуальний закон не містить відповідних правил і справа, яка підсудна судам на тимчасово окупованій території, не може бути розглянута цими судами. Наведені вище висновки колегії суддів узгоджуються із сталою практикою Київського апеляційного суду, який відмовляє у визначенні підсудності цивільних справ за заявами про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, якщо така заява подана особою, яка зареєстрована на тимчасово окупованій території та повертає такі справи до суду першої інстанції, який направив справу до Київського апеляційного суду для подальшого розгляду, відповідно до вимог ЦПК України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливістю звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 скористалась свої правом, наданим їй законом та на власний розсуд визначила суд за межами тимчасово окупованої території для розгляду заяви про встановлення факт смерті її чоловіка на такій території України. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про направлення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до Апеляційного суду м. Києва для визначення підсудності, суд першої інстанції порушив порядок, встановлений Цивільним процесуальним кодексом України, згідно якого, дана справа підлягає розгляду будь-яким судом, за межами тимчасово окупованої території України, обраним заявником незалежно від місця його проживання або реєстрації, у звязку з чим доводи апеляційної скарги представника заявника заслуговують на увагу. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження по справі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.п.3,4, 382, 383 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року скасувати та направити справу за заяві ОСОБА_1 , заінтересована особа - Нікопольський міськрайонним відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження по справі, згідно вимог ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року. Головуючий: Судді: