LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС463/2432/19

від 20.01.2020 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Ухвала 20 січня 2020 року м. Київ справа № 463/2432/19 провадження № 61-897ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 грн щомісячно до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку. Свої вимоги мотивувала тим, що старший син сторін ОСОБА_4, хоч і досягнув повноліття, однак на даний час навчається у Львівському національному університеті ім. І. Франка, у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а також у Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного. У всіх освітніх закладах син навчається на платній основі. Оскільки син проживає з позивачем, перебуває на її утриманні, оскільки не досягнув двадцяти трьох років та на даний час продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, відповідач має можливість таку допомогу надавати, однак не виконує свого обов`язку, просить позов задовольнити. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 13 червня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 грн, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову - 27 березня 2019 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку. Вирішено питання судового збору. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 13 червня 2019 року змінено, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на його утримання у розмірі 1 700 грн щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову - 27 березня 2019 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку. В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат 11 січня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 в указаній вище справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом спору в цій справі єстягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Як вбачається із постанови Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року відповідно до довідки Львівської митниці ДФС №13-70-05/38-220 від 14 листопада 2019 року відповідач працює у Львівській митниці ДФС та займає посаду начальника митного посту та його заробітна плата у період з січня 2019 року по жовтень 2019 року складала від 11 104,31 грн до 20 484,31 грн на місяць та відрахування за аліментами на утримання малолітнього сина Данила складали у цей період від 405,6 грн до 4 172,58 грн на місяць. Таким чином, ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 х 100 = 210 200). Обгрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що судами проігнорована усталена судова практика, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа має виняткове значення для заявника. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки вона не навела достатніх обґрунтувань доводів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій, внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення, формування єдиної правозастосовчої практики не дають підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Суддя А. І. Грушицький

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»