Постанова 4824 № 753/10609/18

Головуючий у І інстанції Трусова Т.О. Провадження № 22-ц/824/1725/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 20 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Іванової І.В., Мельника Я.С., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив про його задоволення, посилаючись на те, що 22 жовтня 2017 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по вулиці Харківське шосе, 50-А на перехресті нерівнозначних доріг не надала переваги в русі автомобілю ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та здійснила зіткнення, що призвело до пошкодження автомобілів та завдало матеріальних збитків. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль позивача. Відповідно до Звіту №5981/10/17 від 01 листопада 2017 року, складеного ТОВ «Сател Груп», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 22 352 грн. 05 коп. Враховуючи те, що відповідач відмовляється відшкодувати завдані з її вини позивачу матеріальні збитки у добровільному порядку, позивач і звернувся до суду з вимогою про стягнення з неї на свою користь матеріальної шкоди в розмірі 22 352 грн. 05 коп. та понесених ним витрат по складанню звіту у розмірі 1 100 грн. Крім того, ОСОБА_2 просив стягнути із ОСОБА_1 3 000 грн. завданої йому моральної шкоди, яка полягає у тому, що внаслідок переживань, нервового стресу, викликаних відсутністю коштів на відновлення майна після ДТП, було порушено хід звичного життя та нормальні життєві зв`язки позивача. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23 452 грн. 05 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір в сумі 1 409 грн. 60 коп., а усього 27 861 грн. 65 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи скаргу, посилалась на те, що вона не погоджується з розміром матеріального збитку, стягнутого з неї судом на підставі наданого позивачем звіту №5981/10/17 від 01 листопада 2017 року, в зв`язку із чим просила про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, в призначенні якої судом було безпідставно відмовлено. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі (26 452 грн. 05 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2017 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по вулиці Харківське шосе, 50-А на перехресті нерівнозначних доріг не надала переваги в русі автомобілю ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та здійснила зіткнення, що призвело до пошкодження автомобілів. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року (а.с.4) ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2 , належний позивачу. Відповідно до Звіту №5981/10/17 від 01 листопада 2017 року, складеного ТОВ «Сател Груп», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 22 352 грн. 05 коп. (а.с.5-46). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт завдання ОСОБА_2 неправомірними діями ОСОБА_1 майнової шкоди, законним та обґрунтованим є висновок суду про стягнення цієї шкоди з відповідача на користь позивача у розмірі згідно наявного в справі звіту №5981/10/17 від 01 листопада 2017 року. Правильним є і висновок суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, виходячи з наступного. Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Оскільки належними та допустимими доказами, наявними в справі, підтверджується, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 було пошкоджено майно, належне ОСОБА_2 , обґрунтованим є висновок суду про те, що останньому було завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню у визначеному ним розмірі - 3 000 грн., зважаючи на факт неспростування даного розміру шкоди відповідачем. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Принципами судового доказування є обов`язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню, за винятком тих, які не підлягають доказуванню в силу закону); належність доказів; допустимість доказів; вільна оцінка доказів. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки позивачем на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суду надано належні та допустимі докази, законним та обґрунтованим є висновок суду про наявність у справі підстав до задоволення позову. Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині непризначення автотоварознавчої експертизи, законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження розміру матеріальної шкоди суду надано Звіт №5981/10/17 від 01 листопада 2017 року, складений ТОВ «Сател Груп» з врахуванням даних, отриманих під час огляду автомобіля позивача, що зафіксовано у протоколі його огляду. У даному Звіті спеціаліст, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, стаж оціночної роботи з 2000 року і зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів, керуючись Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами, провів ідентифікацію транспортного засобу, визначив ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження, коефіцієнт його фізичного зносу на момент ДТП, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, який визначається як вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні. Вищевказаний, наданий позивачем Звіт про оцінку транспортного засобу сумнівів щодо його правильності у колегії суддів не викликає, в зв`язку із чим підстави для призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України відсутні. Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: