Постанова Київський апеляційний суд № 757/51954/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/299/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2020 року місто Київ справа №757/51954/17 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, постановлену під головуванням судді Батрин О.В., у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2017 року заявник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, в якій просив: здійснити заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі 2-763/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором №03/1/424/06-G від 09 листопада 2006 року у розмірі 65947,77 грн., а саме первісного стягувача ВАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк»; визнати причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2010 року по справі №2-763/10 поважними; відновити пропущений строк пред'явлення виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2010 року по справі №2-763/10 до виконання. В мотивування вимог посилався на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2010 року по справі № 2-763/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №03/1/424/06-Gвід 09 листопада 2006 року у розмірі 65947,77 грн., 659,33 грн. витрат по сплаті судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. Зазначав, що на виконання вказаного рішення 11 березня 2010 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист. Вказував, що виконавчий документ було направлено на примусове виконання до органів державної виконавчої служби та 26 грудня 2014 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Посилався на те, що 20 травня 2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги (про заміну кредитора у зобов`язанні), відповідно до додатку до якого, право вимоги по кредитному договору 03/1/424/06-G від 09 листопада 2006 року, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , перейшло до АТ «Дельта Банк». Вказував, що лише в серпні 2017 року представник ПАТ «Кредитпромбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» оригінал виконавчого листа по справі №2-763/10. Зазначав, що після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, строк пред`явлення виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2010 року по справі №2-763/10 був перерваний і зазначений виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання у строк до 26 грудня 2015 року, але у зв`язку з фізичною відсутністю виконавчого документу у нового кредитора він не міг бути направлений на примусове виконання. Зауважував, що тільки в серпні 2017 року у ПАТ «Дельта Банк» з`явилась така можливість після отримання виконавчого листа від ПАТ «Кредитпромбанк». Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року задоволено заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Замінено сторону, а саме стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк» у справі №2-763/10 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк». Поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» до виконання. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні заяви. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що при детальному вивченні додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року, на який посилався ПАТ «Дельта Банк», аргументуючи заміну сторони-стягувача, в переліку договорів, за якими передаються права вимоги, не було знайдено ОСОБА_1 Посилався на те, що виконавчий документ був повернутий стягувачу 26 грудня 2014 року на підставі п.2. ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» та міг бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 26 грудня 2015 року. Вказував, що в заяві заявник не зазначив причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, як такого, що пропущений з поважних причин. Зазначав, що заявник з 2013 року, з моменту підписання договору уступки права вимоги, мав можливість і повинен був подати заяву про заміну сторони виконавчого провадження, але не зробив цього навмисно або через недбалість. Також заявник мав можливість повторно пред`явити виконавчий документ до виконання до 26 грудня 2015 року чого не зробив. Посилався на те, що заявник на підтвердження того факту, що лише в серпні 2017 року ним було отримано оригінал виконавчого документа по справі №2-763/10, надав акт приймання-передачі прав вимоги від 20 травня 2013 року, відповідно до якого всі документи, в тому числі виконавчі документи, були передані ще в 2013 році, а не в серпні 2017 року, як вказує заявник. 28 грудня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду від ПАТ «Дельта Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Сторони у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2010 року по справі №2-763/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №03/1/424/06-G від 09 листопада 2006 року у розмірі 65947,77 грн., 659,33 грн. витрат по сплаті судового збору та 120,00 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. На виконання вказаного рішення суду 11 березня 2010 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист, який було направлено на примусове виконання до органів державної виконавчої служби. 20 травня 2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги. Відповідно до п.2.1 вказаного договору продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Згідно з п.2.3 договору купівлі-продажу права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 20 травня 2013 року, підписаного головою правління ПАТ «Кредитпромбанк» та Головою Ради директорів ПАТ «Дельта Банк», згідно з п.2.3 договору, продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені в додатку до цього акту (який є невід'ємною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення. З додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги вбачається, що право вимоги по кредитному договору №03/1/424/06-G від 09 листопада 2006 року, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , перейшло до АТ «Дельта Банк». Вказаний вище договір є чинним. Звертаючись із заявою ПАТ «Дельта Банк» просив замінити сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі 2-763/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором №03/1/424/06-G від 09 листопада 2006 року у розмірі 65947,77 грн. Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на корись чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Пунктами 1, 2 ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження й її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13. Отже, зважаючи на норму ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ПАТ «Дельта Банк» набув статус сторони виконавчого провадження - стягувача. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи апеляційної скарги про те, що в переліку договорів, за якими передаються права вимоги, не було знайдено ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, оскільки заявником до заяви було надано витяги з додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги), що є доказом відступлення права вимоги за кредитним договором №03/1/424/06-G від 09 листопада 2006 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 . Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Частиною шостою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження»№606-XIV, в редакції, яка діяла на час видачі виконавчого листа передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явленідо виконання протягом трьох років. Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно положень статті 23 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року втратив чинність. Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Частинами 4 і 5 зазначеної статті передбачено, що у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, при цьому у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Згідно з п.п.5, 7 Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист №2-763/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором №03/1/424/06-G від 09 листопада 2006 року у розмірі 65947,77 грн. був виданий Печерським районним судом міста Києва 11 березня 2010 року. У вказаному виконавчому листі було зазначено, що рішення набрало законної сили 02 лютого 2010 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 02 лютого 2013 року. Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Буділовською О.О. від 26 грудня 2014 року виконавчий документ №2-763/10 повернуто стягувачу - ВАТ «Кредитпромбанк» на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». З копії супровідного листа Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 31 грудня 2014 року вбачається, що копію постанови та оригінал виконавчого листа було направлено на адресу ВАТ «Кредитпромбанк» та отримано останнім 21 травня 2015 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції. А відтак, після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, строк пред`явлення виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2010 року по справі №2-763/10 до виконання був перерваний і міг бути пред`явлений до виконання у строк до 26 грудня 2015 року. У заяві ПАТ «Дельта Банк» вказував на те, що у зв`язку з фізичною відсутністю виконавчого документу у нового кредитора він не міг бути скерований на примусове виконання, оскільки оригінал виконавчого листа був переданий правонаступнику ПАТ «Дельта Банк» вже після закінчення строку на пред`явлення його до виконання - в серпні 2017 року. З заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання ПАТ «Дельта Банк» звернувся 07 вересня 2017 року. Колегія суддів вважає, що отримання новим кредитором ПАТ «Дельта Банк» виконавчого листа після закінчення строку для пред`явлення його до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання на підставі ст. 433 ЦПК України, оскільки заявником пропущено строк пред`явлення виконавчих листів до виконання з поважних причин (виконавчий лист був переданий правонаступнику вже після закінчення строку на пред`явлення його до виконання) є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не впливають на законність постановленої ухвали. Отже, суд першої інстанції задовольняючи заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог заявника. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року. Головуючий: Судді: