Постанова 4824 № 757/38606/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року місто Київ Справа 757/38606/19-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/760/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Заришняк Г.М., Олійника В.І. секретар судового засідання Миронюк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року, (у складі судді Новака Р.В. О.Р., інформація про дату складення повного тексту ухвали відсутня) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлія Ярославівна про визнання правочину недійсним, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,- ВСТАНОВИВ Позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в липні 2019 року до відповідача ОСОБА_3 , в якому окрім інших позовних вимог, просив суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані на ім`я відповідача на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , та на 3/8 частки квартири АДРЕСА_3 . Крім того позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 : - на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726431580000), - на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726376480000), - на частку у розмірі 3/8 квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726474180000). Заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726376480000) та частки у розмірі 3/8 квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726474180000), та ОСОБА_5 вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726431580000); органам державної реєстрації прав та нотаріусам, як спеціальним субєктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно; вчиняти дії повязані з проведенням реєстрації прав власності, передачу в іпотеку (заставу) щодо квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726376480000), квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726431580000), частки у розмірі 3/8 квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726474180000). Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза відчуження на користь третіх осіб нерухомого майна, яке складає спадщину після смерті матері позивача, що унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлія Ярославівна про визнання правочину недійсним, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 21 жовтня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушено п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України, не наведено мотивів відхилення позицій заявника, на які він посилався в обгрунтування своїх вимог. Вказує, що висновок суду першої інстанції про не надання заявником доказів та належного обгрунтування в підтвердження необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову - не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що районним судом не застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 149, 150 ЦПК України, які підлягали застосуванню, у звязку з чим порушено гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод право заявника на ефективний спосіб юридичного захисту. Ухвалою від 28 листопада 2019 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи не скористались свої правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалу про відкриття провадження, та повідомлення про розгляд справи усім учасникам справи було надіслано 29 листопада 2019 року (а.с. 110), як це передбачено ст. 361 ЦПК України. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав. Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. За ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсною відмови позивача від прийняття спадщини та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_1 , частки у розмірі 3/8 квартири АДРЕСА_3 . Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було належним чином обґрунтовано та не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення заяви може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи, а також суд допустив порушення норм процесуального права. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення та ефективний захист її прав. З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що відповідач уже відчужила квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , тобто судом достовірно встановлено, що відповідач вживає заходи для відчуження майна, отриманого у власність відповідно до свідоцтв про право на спадщину, які позивач оспорює в межах даного спору. Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, і позивачем доведена реальна загроза відчуження майна, щодо якого цей спір виник. За таких обставин, висновок районного суду про недоведеність позивачем наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову не відповідає встановленим судом обставинам, а тому відповідно до ст. 376 ЦПК України ухвала районного суду про відмову в забезпеченні позову підлягає скасуванню. При цьому, колегія суддів виходить з того, що відповдіно до ст. 149 ЦПК України позов забезпечується не лише в разі доведення утруднення виконання можливого рішення суду, а також і в разі якщо невжиття заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення ефективного захисту прав позивача. За обставинами даної справи, відчуження спадкового майна відповідачем, призведе до унеможливлення ефективного захисту прав позивача шляхом задоволення його вимог про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину. Вирішуючи питання про обрання виду забезпечення позову, та можливості задоволення заяви позивача, колегія суддів виходить з того, що в межах заявлених позовних вимог не можуть бути вжиті заходи забезпечення позову, щодо квартири, яка вже була відчужена відповідачем на користь ОСОБА_5 , оскільки дана особа не є відповідачем в даній справі, а арешт може бути накладено лише на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Тобто, забезпечення позову шляхом арешту та заборони відчуження квартири, яка не належить відповідачу є неспівмірним з заявленими позовними вимогами. Разом з тим, апеляційним судом на підставі наданих суду витягів з реєстру нерухомого майна встановлено, що станом на 15 січня 2020 року - квартира АДРЕСА_2 та 3/8 частки квартири АДРЕСА_3 належать на праві власності ОСОБА_3 . Оскільки відчуження вказаного майна призведе до унеможливлення ефктивного захисту прав позивача в разі задоволення, заявлених ним позовних вимог, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно. Відповідно до вимог Закону даний вид забезпечення позову є співмірним з заявленими вимогами та достатнім для забезпечення позову позивача, а тому в решті вимог заяви, колегія суддів відмовляє. Колегія суддів встановила, що ухвала про відмову в забезпеченні позову постановлена з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованою, постановлена на не повно з`ясованих обставинах справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам, а тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з вищенаведених підстав. Розподіл судових витрат, в тому числі і щодо оскарження ухвали про забезпечення позову має бути здійснено районним судом по завершенню розгляду справи з урахуванням висновків суду щодо обґрунтованості чи безпідставності заявлених позовних вимог. Керуючись статтями 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року скасувати, постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити частково. Накласти арешт на: -- квартиру АДРЕСА_2 ( загальна площа (кв.м) 49,2. житлова площа (кв.м) 30, кількість кімнат 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726376480000), - на 3/8 частки квартири АДРЕСА_3 ( загальна площа квартири (кв.м) 44,6, житлова площа (кв.м) 29,4, кількість кімнат 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726474180000), що належать на праві власності ОСОБА_3 . В решті вимог заяви відмовити. Стягувач : ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Боржник: ОСОБА_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 . Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року. Головуючий: Судді: