Постанова 4855 № 826/10047/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10047/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Кучми А.Ю. суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексу не зазначається) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» до Державної казначейської служби України, третя особа: Національний банк України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дій,- В С Т А Н О В И Л А: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» звернулося з позовом до суду про: - визнання протиправною відмови Державної казначейської служби України від 12.06.2018 у виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 по справі № 910/43/17 про стягнення з Боржника - Національного банку України на користь Стягувача - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» 137 181,00 грн судового збору; - зобов`язання Державну казначейську служби України прийняти і виконати наказ Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 по справі №910/43/17 про стягнення з Боржника - Національного банку України на користь Стягувача - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» 137 181,00 грн судового збору шляхом списання коштів з рахунків Національного банку України, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова Державної казначейської служби України у виконанні судового наказу на тій підставі, що Національний банк України не обслуговується в органах Казначейства є протиправною, оскільки Національний банк України належить до системи державних органів на виконавчі документи, за якими він виступає боржником, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, якою затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників». Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що у Казначейства відсутня будь-яка законна можливість здійснити безспірне списання коштів з рахунків Національного банку України у зв`язку з відсутністю таких рахунків в органах Казначейства. Позиція Національного банку України обґрунтована тим, що Національний банк належить до системи державних органів на який поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядок виконання рішень про стягнення кошів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, з огляду на що, позивач правомірно звернувся до відповідача з метою виконання виконавчого документа у справі №910/43/17, при цьому, наявність чи відсутність відкритих рахунків в органах Казначейства не є підставою для відмови органом Казначейства у виконанні судових рішень, що підтверджується чисельними судовими рішеннями Верховного Суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року вищевказаний адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Зазначено, шо у відповідача відсутня будь-яка законна можливість здійснити безспірне списання коштів з рахунків Національного банку України у зв`язку з відсутністю таких рахунків в органах Казначейства, натомість Казначейство забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Акцентує увагу, що Національний банку України не є органом державної влади, не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади та не є суб`єктом на якого поширюються дія Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку про стягнення коштів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 березня 2017 року у справі №910/43/17 у позові ПАТ «КБ «Актив-Банк» відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року у справі №910/43/17, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2017 року, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2017 року у справі №910/43/17, позов ПАТ «КБ «Актив-Банк» до Національного банку задоволено частково, постановлено стягнути кошти у розмірі 20 712 370,15 грн та судовий збір у розмірі 124 710,20 грн, а також судовий збір у розмірі 137 181, 21 грн за подання апеляційної скарги. На виконання судових рішень у справі №910/43/17 Господарським судом м. Києва для ПАТ «КБ «Актив-Банк» було видано відповідні накази. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявами про примусове виконання судових рішень у справі №910/43/17. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено Постанови про відкриття виконавчих проваджень. Національний банк оскаржив дії органу державної виконавчої служби до суду, оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами Казначейства, а не органами державної виконавчої служби. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2018 у справі №910/43/17, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 та ухвалою Верховного Суду від 10.08.2018, задоволена скарга Національного банку на рішення та дії органу державної виконавчої служби, ухвалено: - визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Аліни Леонідівни від 27.02.2018 про відкриття виконавчого провадження №55892080; - визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Аліни Леонідівни від 27.02.2018 про відкриття виконавчого провадження №55892041; - зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанську Аліну Леонідівну від 27.02.2018 повернути Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Актив-Банк» накази Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/43/17. При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі №910/43/17 встановлено, що оскільки накази Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/43/17 не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, державний виконавець зобов`язаний був повернути такі виконавчі документи стягувану без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 спи 4 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що Національний банк є державним органом, а відтак виконання судових рішень про стягнення коштів належить до компетенції Державної казначейської служби. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Позивач 06.06.2018 направив відповідачу заяву про примусове виконання судових рішень у справі №910/43/17 з оригіналом наказу господарського суду м. Києва від 08.06.2017 у справі №910/43/17, боржником якого є Національний банк України. 12.06.2018 відповідач листом за вих. №5-11/3479-9680 повернув позивачеві наказ у справі №910/43/17 без виконання. Відмова у виконанні судового рішення мотивована тим, що Національний банк в органах Казначейства не обслуговується та немає відкритих рахунків. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються. Вважаючи протиправною відмову Казначейства у виконанні судового наказу Господарського суду м. Києва у справі №910/43/17, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вчинялись дії, направлені на виконання наказів Господарського суду міста Києва, натомість, відповідачем протиправно було відмовлено у виконанні наказу Господарського суду м. Києва від 08.06.2017 по справі №910/43/17 про стягнення з боржника - Національного банку України на користь стягувача (позивача) судового збору в розмірі 137 181,00 грн, враховуючи, що Національний банк України є державним органом, і виконання судового рішення про стягнення грошових коштів у такому випадку належить до компетенції Державної казначейської служби України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»). Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845). Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009 зазначено, що Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 99 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Враховуючи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким Національний банк України за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, слід дійти висновку, що на виконавчі документи, за якими боржником виступає Національний банк України, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядок №845. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 25.06.2018 по справі №910/12226/16, від 03.07.2018 №910/13057/16, від 10.08.2018 №910/43/17. Судом першої інстанції вірно зазначено, що стосовно тверджень відповідача щодо того, що в органах Казначейства відсутні рахунки Національного банку України, тоді як Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядок передбачають можливість здійснення списання коштів з боржника - органу державної влади за наявності таких рахунків, зауважує, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачено такого винятку щодо не поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. Відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов`язком держави, натомість жодних дій з боку відповідача вчинено не було, доказів протилежного не надано. Колегія суддів звертає увагу, що бездіяльність відповідача призводить до невиконання судового рішення, неможливість відновлення порушеного права, при цьому доказів які б спростовували вищевикладені обставини відповідачем не надано, оскільки не доведено наявності підстав для такого невиконання, вчинення дій направлених на його виконання, не зазначено шляхів та способів належних, на думку відповідача, які повинні вживатися з метою відновлення порушених прав, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Щодо заявленого Національним банком України клопотання про закриття провадження у справі з огляду на затвердження ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2019 року мирової угоди у справі №910/43/17 між НБУ та ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк», колегія суддів зазначає, що спір в рамках адміністративної справи №826/10047/18 виник між ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк» та Державною казначейською службою України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, тому відсутні підстави для закриття провадження. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 20.01.2020. Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Л.В. Бєлова