Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 824/432/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/432/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В. 14 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьменко Л.В. суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року (рішення ухвалене суддею Брезіною Т.М. в м.Чернівці, повний текст судового рішення складено 23 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації, Обласної спеціалізованої ендокринологічної ЛКК про визнання протиправним та нечинним висновку, В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів, у якому просила визнати протиправним частину висновку ЛКК №11 від 24.01.2019 р., а саме: окремо супутній діагноз на захворювання. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 24.01.2019 р. Обласна спеціалізована ендокринологічна ЛКК видала ОСОБА_1 довідку №11, де у графі "Діагноз" вказано - "Цукровий діабет типу 2 інсулінопотребуючий, середньої тяжкості, судкомпенсований", в розділі "Ускладнення" вказано - "Діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок; ангіопатія сітківки OU; XXH ІІ: діабетична нефропатія А1; діабетичний гепатоз", а в розділі "Супутній діагноз" зазначено захворювання, які позивач мала незалежно від захворювання на цукровий діабет, а саме: "Аліментарно-конституційне ожиріння І ст. ІХС, дифузійний кардіосклероз. СН І. ФК ІІ Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія І. Вторинний астенічний синдром. Гіперметропія слабкого ступеня OU. Хронічний холецестопанкреатит, стадія ремісії". Позивач стверджує, що вона має захворювання, які записані в розділі супутній діагноз у вказаній довідці, проте вони виникли як ускладнення цукрового діабету. На переконання позивача Обласна спеціалізована ендокринологічна ЛКК безпідставно систематизувала захворювання, вказані у витягу ендокринологічного центру №1048 від 10.08.2018 р. за основним та супутнім діагнозом. 21.02.2019 року МСЕК встановила позивачу ІІІ групу інвалідності, на засіданні якої позивач пояснила, що захворювань, які вказані у довідці №11 як супутні вона до серпня 2017 року не мала, а висновки ЛКК вважає неправдивими та документально не підтвердженими, такими, що суперечать Положенню про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом МОЗ України №189 від 09.04.2008 року. Позивач зазначає, що відповідачі - Департамент охорони здоров`я Чернівецької ОДА та ЛКК не виконували вказане Положенню про експертизу тимчасової непрацездатності, позаяк затверджений Наказом ДОЗ Чернівецької ОДА "Порядок роботи спеціалізованої ЛКК за напрямом "ендокринологія" від 30.08.2017 року №476 протирічить Положенню №189. Позивач вважає, що Департамент охорони здоров`я Чернівецької ОДА Наказом №476 утворив ЛКК, призначив її склад, графік роботи, затвердив інструкцію, тому є тим органом владних повноважень, який має відповідати за цим позовом. На підставі вказаного позивач просила суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Позивач не погодилась з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноти з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та хвалити нове, яким позовні вимоги просить задовольнити. В судове засідання сторони не прибули, повноважних представників не направили, про день, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені. Департамент охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації у відзиві на апеляційну скаргу вказав на безпідставність доводів позивача з огляду на те, що позивач з 05.09.2018 р. перебувала на обліку в лікаря-ендокринолога Новоселицької центральної районної лікарні. 24.01.2019 р. відповідно до направлення ЛКК КНП "Новоселицька районна лікарня" позивача направлено на огляд Обласної спеціалізованої ендокринологічної ЛКК при ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня". У довідці від 24.01.2019 р. №11 відповідно до вимог чинного законодавства та встановлених обставин захворювання, Обласна спеціалізована ендокринологічна ЛКК систематизувала захворювання позивача за основним та супутнім діагнозами та ускладненнями. Крім того, відповідач стверджує, що в розділі супутній діагноз правомірно записано захворювання, яке позивач мала незалежно від захворювання на цукровий діабет. Вважає, що висновки чи рекомендації, які надає ЛКК, не породжують для позивача виникнення прав чи обов`язків, оскільки відповідно до Порядку про організацію та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою КМУ від 04.04.1994 року №221 ЛКК в передбачених випадках вирішує питання про направлення хворого до МСЕК на огляд чи консультацію, яка і вирішує питання щодо встановлення інвалідності, методів та способів лікування та реабілітації. Відтак, вважає, що це спір не є публічно-правовим. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно ч.2 цієї норми суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що явка сторін та їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, сторони про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд апеляційної інстанції в порядку п.2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши обставини справи, дослідивши письмові матеріал справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Зі змісту позовної заяви та наявних у справі документів вбачається, що позивач тривалий час хворіла, проходила обстеження та лікування в медичних установах, а з 05.09.2018 року перебуває на обліку в лікаря-ендокринолога Новоселицької ЦРЛ та була направлена на огляд до Чернівецької обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії за напрямом "Ендокринологія" при ОКУ "Чернівецька обласна клінічна лікарня". Предметом оскарження у цій справі є довідка-виcновок Обласної спеціалізованої ендокринологічної ЛКК за №11, видана позивачу, в частині зазначеного в довідці супутнього діагнозу на захворювання. Зокрема, в довідці вказано: діагноз позивача - цукровий діабет типу 2, інсулінопотребуючий, середньої важкості, субкомпенсований; ускладнення - діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок, ангіопатія кінцівки OU; XXH II: діабетична нефропатія А1, діабетичний гепатоз. В графі "супутній діагноз" вказано - аліментарно-конституціональне ожиріння І ст. ІХС, дифузний кардіосклероз, СН І, ФК ІІ, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія Ф, вторинний астенічний синдром, гіперметропія слабкого ступеня OU, хронічний холецистопанкреатит стадія ремісії. Також вказано, що показів для скерування для МСЕК немає. Рекомендовано направити на МСЕК в конфліктному порядку. (а.с. 9). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено неправомірності дій відповідача при складанні оскаржуваної довідки в частині зазначення у ній супутнього діагнозу. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке. Спірні правовідносини врегульовані наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності" від 09.04.2008 року №189, а також наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 р №110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування", Порядком роботи обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії за напрямом "Ендокринологія", затвердженої наказом Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації від 30.08.2017 р. №476 (а.с. 23-32 ). Пунктом 1.1. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189 (далі за текстом - Положення №189), передбачено, що цим Положенням установлюється єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності (далі - ЕТН). В розумінні приписів Положення №189 "Тимчасова непрацездатність" - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. Випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров`я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи". У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв`язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим. Експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу. Діагноз - стислий лікарський висновок про сутність захворювання і функціональний стан хворого, виражений в термінах сучасної медичної науки (позначення захворювання за прийнятою класифікацією та визначення індивідуальних особливостей організму хворого). В силу п.2 вказаного Положення №189 завданням експертизи тимчасової непрацездатності (далі за текстом ЕТН) є : 2.1. Установлення у працівників факту тимчасової непрацездатності та визначення її термінів, надання рекомендацій про відповідні умови праці для хворих, які не мають групи інвалідності, але потребують тимчасово чи постійно особливих умов праці за станом здоров`я. 2.2. Проведення повного та своєчасного обстеження, лікування хворих, надання відповідних рекомендацій. 2.3. Вирішення питання про направлення на медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК) хворого при встановленні в нього стійкого чи незворотного характеру захворювання, наявності несприятливого трудового прогнозу незалежно від терміну тимчасової непрацездатності; при тривалій тимчасовій непрацездатності в терміни відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за №1005/6196 (далі - Інструкція №455 ). Вказаним нормативним документом передбачено, що Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ), Міністерство охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров`я обласних, Севастопольської міської державної адміністрації та Головне управління охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації (далі - органи охорони здоров`я) координують роботу з питань ЕТН. Організація ЕТН здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі Інструкції №455 та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136ос/1406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 за №1456/10055 (п. 3.2 Положення №189). Розділом 5 Положення №189 унормовано порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності за рівнями. Так, порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності за рівнями передбачає, що до першого рівня віднесено Лікуючого лікаря (п.5.1. Положення), до другого рівня - Завідувача профільного відділення, до третього рівня - Лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я (п.5.3 Положення), четвертий рівень - Заступник головного лікаря з ЕТН або відповідальна особа з ЕТН, п`ятий рівень - Відповідальна особа органу охорони здоров`я з ЕТН. Зокрема, підпунктом 5.1.4. цього розділу передбачено, що лікуючий лікар відображає в медичних картах амбулаторного (стаціонарного) хворого скарги, анамнез, у т.ч. страховий (за останні 12 місяців), дані об`єктивного огляду, додаткових методів обстеження та інше, які є підставою для визначення діагнозу та видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, перелік необхідних лікувальних та оздоровчих заходів, консультацій відповідно до стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, рекомендований режим; номер документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, термін, з якого до якого він виданий, дату наступної явки хворого на прийом, направлення на ЛКК. Відповідно до підпункту 5.3.1. цього ж розділу лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я вирішує питання експертизи тимчасової непрацездатності за поданням лікуючого лікаря та завідувача відділення після особистого огляду та вивчення даних медичної облікової документації хворого щодо обстеження, подальшого лікування, надання рекомендацій щодо раціонального працевлаштування та інших питань. Контролює правильність проведеного обстеження, встановленого діагнозу, призначеного лікування, обґрунтованість видачі та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Надає рекомендації щодо раціонального працевлаштування хворих. Ухвалює рішення щодо направлення хворих при необхідності на консультацію, обстеження та лікування, встановлення зв`язку захворювання з умовами праці до спеціалізованих та високоспеціалізованих закладів охорони здоров`я (п. 5.3.4. -5.3.6. Положення №189). Пунктом 5.3.8. Положення передбачено, що лікарсько-консультативна комісія вирішує в окремих випадках питання щодо направлення до МСЕК на огляд або консультацію у випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.94 №221 (221-94-п) "Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності". В силу приписів п.5.5. Положення №189 передбачено, що Відповідальна особа органу охорони здоров`я з ЕТН, серед іншого, контролює якість надання медичної допомоги працюючому населенню відповідно до стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, виносить на розгляд органу охорони здоров`я проблемні питання організації ЕТН у підпорядкованих закладах охорони здоров`я, бере участь у роботі конфліктних ЛКК органу охорони здоров`я, розглядає листи, заяви, звернення і скарги громадян до органу охорони здоров`я з питань ЕТН. З наведеного слідує, що ЛКК не є кінцевою ланкою в системі органів, на які покладено обов`язок проведення експертизи тимчасової непрацездатності. Найвищим, п`ятим рівнем порядку проведення експертизи тимчасової непрацездатності є Відповідальна особа органу охорони здоров`я з ЕТН. Згідно з пп. 1.1 та пп. 1.2 п. 1 Порядку роботи обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії за напрямом "Ендокринологія", затвердженої наказом Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації від 30.08.2017 р. №476 (далі - Порядок ЛКК №476) діяльність обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії за напрямком "Ендокринологія" (далі ЛКК, обласна спеціалізована ендокринологічна ЛКК) спрямована на організацію координованої діяльності відповідних фахівців області з питань встановлення клініко-функціонального діагнозу, призначеного лікування, реалізації індивідуальної програми реабілітації та адаптації інваліда, обґрунтованості видачі та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність та направлення на МСЕК. ЛКК за напрямком "Ендокринологія" є постійно діючим органом із визначеним режимом роботи. Згідно з пп.1.4 п. 1 Порядку ЛКК №476 комісія проводить засідання у складі не менше ніж 2/3 членів комісії, колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів консультативного огляду і прийнятих рішень вносяться до медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідки-висновку ЛКК та журналу запису висновків ЛКК (ф035/о), що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. В обґрунтування позову та апеляційної скарги позивач посилалася на неправильність супутнього діагнозу, зазначеного в спірній довідці ЛКК. При цьому позивач не оспорює процедуру встановлення їй супутнього діагнозу, а оспорює висновок ЛКК в частині віднесення наявних у позивача захворювань до розділу "супутній діагноз" Довідки-висновку ЛКК №11. При цьому позивач не зазначає які правові наслідки для останньої виникли в результаті складанні оскаржуваної довідки - висновку саме такого змісту і які саме права позивача підлягають захисту, чи зверталась позивач з приводу спростування чи підтвердження як основного так і супутнього діагнозу до заступника головного лікаря з ЕТН медичного закладу при якому діє ЛКК, або до відповідальної особи органу охорони з ЕТН, як до органів, що здійснюють контроль та координують роботу ЛКК. Разом з тим, як уже зазначалась вище та встановлено судами, 24.01.2019 р. Обласною спеціалізованою ендокринологічною ЛКК "Обласна консультативна поліклініка" складено довідку-виcновок ЛКК №11, видану позивачу, де вказано: діагноз - цукровий діабет типу 2, інсулінопотребуючий, середньої важкості, субкомпенсований; ускладнення - діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок, ангіопатія кінцівки OU; XXH II: діабетична нефропатія А1, діабетичний гепатоз; супутній діагноз- аліментарно-конституціональне ожиріння І ст. ІХС, дифузний кардіосклероз, СН І, ФК ІІ, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія Ф, вторинний астенічний синдром, гіперметропія слабкого ступеня OU, хронічний холецистопанкреатит стадія ремісії. Також вказано, що показів для скерування для МСЕК немає. Рекомендовано направити на МСЕК в конфліктному порядку. (а.с. 9). 07.02.2019 р. ОСОБА_2 в інтересах дружини ОСОБА_1 звернувся до Обласної спеціалізованої ендокринологічної ЛКК із вимогою виправити допущену помилку захворювання вказану у довідці №11 від 24.01.2019 р., а саме в розділі супутній діагноз на захворювання та записати як ускладнення у зв`язку із захворюванням на цукровий діабет. (а.с. 7). 20.02.2019 р. Обласна комунальна установа "Чернівецька обласна клінічна лікарня" Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації надала відповідь ОСОБА_2 на заяву від 07.02.2019 р. де вказала, що у зв`язку із оскарженням рішення Обласної спеціалізованої ендокринологічної ЛКК ОСОБА_1. було направлено на медико-соціальну комісію МСЕК для вирішення наявності інвалідизуючих ускладнень, що було вказано у довідці №11 від 24.01.2019 року. (а.с. 8). 26.02.2019р. Департамент охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації листом повідомив ОСОБА_2 про відсутність підстав для скерування позивачки на МСЕК. При цьому, зазначено, що в конфліктному порядку позивачу було видано довідку-висновок №11 для направлення на МСЕК (а.с. 11). Згідно витягу з медичної карти ОСОБА_1 №1048 слідує, що позивач з 30.07.2018р. по 10.08.2018 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні в Чернівецькому обласному ендокринологічному центрі. Вказано діагноз: цукровий діабет типу 2, інсулінопотребуючий, середньої важкості, субкомпенсований. Стан після декомпенсації (30.07.2018 р.), діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок, діабетична дистальна сенсорна полірейропатія ніг, ангіопатія кінцівки OU; діабетичний гепатоз, ожиріння І ступеня, аліментарно-конституціональне, ІХС, дифузний кардіосклероз, СН І, ФК ІІ, тривожно - депресивний розлад, гіперметропія слабкого ступеня OU, хронічний холецистопанкреатит стадія ремісії. (а.с. 12). До матеріалів справи відповідачем додано копії результатів Ехокардіоскопії від 13.02.2018 р. із зазначенням висновків та аналізу крові ОСОБА_1 від 13.02.2018 року. (а.с. 20-21). Також до матеріалів справи додано копії результатів Ехокардіоскопії від 13.02.2018 р., з позначкою "із журналу", без зазначення висновків. (а.с. 72). До матеріалів справи додано також виписку КМУ "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр" з амбулаторної картки позивача №139/9, де вказано діагноз: ІХС. Стенокардія напружена, ФК ІІ. Дифузний кардіосклероз, СН І без порушення ФВЛШ. ФК ІІ Ризик помірний. (а.с. 22). Зі змісту листа Чернівецького обласного ендокринологічного центру від 07.05.2019 р. №202 слідує, що на засіданні ЛКК щодо перевірки Форми №003/о Медичної картки стаціонарного хворого №1048 було прийнято рішення за результатами аналізу в межах компетенції деталізувати діагноз даної хворої в такій послідовності: основний: цукровий діабет типу 2, інсулінопотребуючий, середньої важкості, субкомпенсований; ускладнення - ангіопатія сітківки обох очей, діабетична нефропатія ІІІ ступеня в стадії мікроальбумінурії, ХНН0, діабетична дистальна сенсорна полінейропатія, діабетичний гепатоз; супутній - ожиріння І ступеня аліментарно-конституціонального ґенезу ІХС, дифузний кардіосклероз, СН І, ФК ІІ, хронічний холецистопанкреатит стадія ремісії, гіперметропія слабкого ступеня OV, тривожно-депресивний розлад. (а.с. 50). 31.05.2019 р. листом КМУ "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр" повідомлено ОСОБА_1 про результати проведеної на підставі заяви позивача від 23.05.2019 р. перевірки, за результатами якої не встановлено факту фальсифікування обстежень, аналізу крові та медичної картки №139/9 від 13.02.2018 року. (а.с. 75). Фактично у позові до суду позивач стверджує про недотримання відповідачем вимог законодавства під час прийняття висновку ЛКК №11 від 24.01.2019 р., а саме в частині зазначення окремо супутнього діагнозу на захворювання. Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в Чернівецькому обласному ендокринологічному центрі з 30.07.2018 по 10.08.2018 року де їй встановлено діагноз: цукровий діабет 2 тип, інсулінопотребуючий, середньої важкості, субкомпенсований, діабетична мікроангіопатія н/к. Діабетична дистальна сенсорна полінейропатія ніг. Ангопатія сітківки OU. Діабетичний гепатоз. Ожиріння Іст, аліментарно- конституціональне. ІХС. Дифузійний кардіосклероз. СН І. ФК ІІ. Тривожно- депресивний розлад. Гіперметропія слабкого ступеню OU. Хронічний холецисто-панкреатит, стадія ремісії. (а.с. 12). Із записів медичної карти позивача №1048 судом встановлено, що захворювання, зокрема: аліментарно-конституціональне ожиріння І ст. ІХС, дифузний кардіосклероз, СН І, ФК ІІ, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія Ф, вторинний астенічний синдром, гіперметропія слабкого ступеня OU, хронічний холецистопанкреатит стадія ремісії, були виявлені та зафіксовані при перебуванні позивача на лікуванні у період з 30.07.2018 р. по 10.08.2018 р. в Чернівецькому обласному ендокринологічному центрі. Вказані захворювання були відображені як загальний діагноз позивача та не вказано про їх виникнення внаслідок ускладнення від цукрового діабету. При цьому слід зазначити, що наказом Міністерство охорони здоров`я України від 14.02.2012 р №110 затверджено форму первинної облікової документації № 008/о "Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)", де в силу приписів п.17 повинні бути окремо зазначені: а) основне захворювання; б) супутні захворювання; в) ускладнення. Відтак, колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції про те, що відповідач з дотриманням вимог наказу Міністерство охорони здоров`я України від 14.02.2012 р. №110 зазначив у супутній діагноз хвороби, що були виявленні під час лікування позивача в Чернівецькому обласні ендокринологічному центрі з 30.07.2018 по 10.08.2018 року. Щодо тверджень позивача, що зазначені як супутній діагноз хвороби утворились внаслідок цукрового діабету і мають бути вказані як ускладнення від діабету, то останні не підтверджено будь-якими іншими медичними висновками, окрім наявних у справі, які покладено в основу спірної довідки. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у сукупності наявні у справі докази спростовують доводи позивача про те, що відповідач ретельно не досліджував стан її здоров`я, не провів всі медичні дослідження та знехтував положеннями нормативних документів, які регулюють спірні правовідносини. В свою чергу колегія суддів зазначає, що методи обстеження, встановлення діагнозу при вирішення питання експертизи тимчасової непрацездатності не є питанням права і такі питання відповідач визначає самостійно і на власний розсуд з урахуванням усіх зібраних медичних обстежень позивача та є виключною компетенцією ЛКК, висновки якої можуть бути перевірені і були перевірені МСЕК, яка і встановила позивачу ІІІ групу інвалідності, і саме висновки та рішення останньої спричинили для позивача виникнення правових наслідків. Проте ці висновки МСЕК позивач не оспорює. Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст. 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України). Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги позивача, оскільки доводи останньої не спростовують висновків суду першої інстанції і спрямовані лише на переоцінку доказів у справі з метою вирішення справи на користь позивача. Враховуючи все вищевиказане, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2019 року. Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.