Постанова 4875 № 922/2146/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" січня 2020 р. Справа № 922/2146/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Ярош В.В. за участю представників: позивач - Кіпоть І.Г. свід. Серія ДН №4940 від 27.12.2017, дов. №ДР-55-1219 від 26.12.2019; відповідач - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків (вх.№3535Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року (суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено 31.10.2019 р.) по справі №922/2146/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків про стягнення 1734,49 грн, - ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (відповідач), в якій просить стягнути з Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823 - для оплати основного боргу, п/р НОМЕР_2 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ - для оплати пені, 3% річних, інфляційних втрат, МФО 300647, ідентифікаційний код 39590621) заборгованість за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 у розмірі 1287,21 грн - сума основного боргу, пеню у розмірі - 228,45 грн, 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у сумі - 62,63 грн та інфляційні втрати у сумі 156,20 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 щодо оплати отриманих послуг з постачання природного газу у січні 2018 року. Рішенням господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року (суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено 31.10.2019 р.) по справі №922/2146/19 у задоволенні позову відмовлено повністю. Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" по справі №922/2146/19. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Призначено справу до розгляду на 15 січня 2020 р. на 10:00 год. Через канцелярію суду Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції правомірними, просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення. У судове засідання відповідач не з`явився, через канцелярію суду надіслав заяву, в якій просив заслухати справу без участі представника НТУ "Харківський політехнічний інститут". Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Між позивачем та відповідачем 05.04.2017 року укладений договір №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність споживачу згідно ДК 021:2015:09120000-6 (лот - 2 - постачання природного газу для потреб гуртожитків) (далі - газ), а споживач (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - 110 тис куб м. Згідно з п. 1.3 договору сторони визначили планові обсяги постачання газу по місяцях. Пунктом 2.3 договору передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ. Відповідно до п. 2.9.1 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ. У відповідності до пункту 2.9.2 вказаного договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Пунктом 2.9.3 договору сторони узгодили, що споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. Відповідно до п. 2.9.5 договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ. Згідно з п. 3.2 договору ціна газу становить 5732,50 грн за 1000 куб м, крім того ПДВ 1146,50 грн, всього з ПДВ 6879,00 грн. Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що ціна, зазначена в п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору, але не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі відповідно до положень частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. В п. 3.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунок за цим договором. Відповідно до п. 4.1 договору сторони узгодили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Згідно з п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. 4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу. 4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. У п. 11.1 договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Додатком №1 до договору визначено перелік ЕІС-код точок обліку споживача. 16.01.2018 між сторонами була укладена додаткова угода №5 до вищевказаного договору, в якій загальна вартість цього договору збільшена на суму 122925,22 грн, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, та обсяг газу по договору при тарифі 6957,90 грн збільшено на 17,667 тис куб м. Також у цій додатковій угоді до договору визначено, що обсяг газу цього договору становить 106,093 тис куб м, а загальна вартість цього договору становить 737556,02 грн, у тому числі ПДВ 20% - 122926,00 грн. У п. 5 додаткової угоди №5 від 16.01.2018 до договору сторони узгодили, що строк дії договору №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 продовжується до 31.03.2018 або до моменту укладання договору в рамках Закону України "Про публічні закупівлі". На виконання умов договору №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) від 05.04.2017 позивач поставив відповідачу у січні 2018 року природний газ обсягом 7,31 тис куб м на суму 50862,25 грн, а відповідач прийняв з 01.01.2018 по 31.01.2018 природний газ обсягом 7,31 тис куб м на суму 50862,25 грн, що підтверджується копією акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу до договору постачання природного газу №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, підписаного уповноваженими представниками сторін без зауважень та засвідчені відбитками печаток обох підприємств. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач сплатив вартість поставленого йому у січні 2018 року природного газу обсягом 7,31 тис куб м в сумі 50862,25 грн, що не заперечується позивачем та підтверджується копією платіжного доручення №288 від 12.02.2018 на суму 50862,25 грн. Проте, у позовній заяві позивач стверджує, що надав відповідачу послуги з постачання у січні 2018 року 7,495 тис куб м природного газу вартістю 52149,46 грн. На думку позивача, відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснив не в повному обсязі, чим порушив істотні умови договору, а тому сума основного боргу по вищезазначеному договору за отриманий відповідачем у січні 2018 року природний газ обсягом 7,495 тис куб м, становить 1287,21 грн (52149,46 - 50862,25 грн), яку останній зобов`язаний сплатити з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого газу, які належить сплатити відповідачу на користь позивача, становить 62,63 грн, сума інфляційних втрат становить 156,20 грн та сума пені - 228,45 грн. Отже, за твердженням позивача, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заборгованість за поставлений у січні 2018 року природний газ обсягом 7,495 тис куб м згідно з актом №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу на суму 52149,46 грн за договором №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 в сумі 1287,21 грн, пеню у розмірі 228,45 грн, 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у сумі 62,63 грн та інфляційні втрати в сумі 156,20 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд попередньої інстанції виходив з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України). Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Як вже було зазначено судом вище, на виконання умов договору №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) від 05.04.2017 та додаткової угоди №5 від 16.01.2018 до цього договору, переданий позивачем у власність відповідачу у січні 2018 року природний газ обсягом 7,31 тис куб м в сумі 50862,25 грн згідно акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, був прийнятий відповідачем у порядку, встановленому договором, а саме, шляхом підписання відповідного акту обома сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти за переданий у січні 2018 року природний газ обсягом 7,31 тис куб м платіжними дорученнями на загальну суму 50862,25 грн. Тобто надані позивачем послуги з постачання природного газу відповідачем були оплачені у повному обсязі. Позивач підтверджує, що ним дійсно було направлено та відповідачем підписано акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 до договору на постачання природного газу №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, в якому значилося, що позивачем у січні 2018 року були передані відповідачу 7,31 тис куб м природного газу вартістю 50862,25 грн, але на початку лютого 2018 року оператором ГРМ об`єми спожитого відповідачем газу були змінені на 7,495 тис куб м природного газу і уточнені дані передані позивачу для використання та формування акту приймання-передачі природного газу за відповідний період. Проте, доказів на підтвердження того, що оператором ГРМ надано дані про спожитий відповідачем природний газ в обсязі 7,495 тис куб м у період дії укладеного між сторонами договору, а також щодо складання позивачем та надіслання відповідачу акту приймання-передачі природного газу за відповідний період у цьому обсязі у період дії укладеного між сторонами договору - надано не було. Слід зазначити, що на позивача - ТОВ "Харківгаз Збут" покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу населенню Харківської області згідно з Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ № 867 від 19.10.2018. Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09,2015, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 (із змінами, внесеними згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1437) (надалі - Правила). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС. Відповідно до п. 13 розділу III зазначених Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди. Тобто, позивач отримує від оператора ГРМ дані щодо обсягу розподіленого газу конкретному споживачу та на підставі цих даних визначає ціну спожитого газу. Визначені оператором ГРМ обсяги газу є обов`язковими для використання позивачем. Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів отримання ним у період дії договору, укладеного між сторонами, від оператора ГРМ даних про обсяг розподіленого газу конкретному споживачу, а саме - відповідачу (Національному технічному університету "Харківський політехнічний інститут"), обсягу природного газу, на підставі яких він визначив ціну спожитого газу. Як вказує позивач, він, отримавши від оператора ГРМ дані про обсяг розподіленого газу відповідачу, на підставі яких визначається ціна спожитого газу, відразу проінформував відповідача про складання нового акту приймання-передачі природного газу, оскільки підписаний сторонами акт приймання-передачі було скасовано. Однак, доказів на підтвердження викладеного, а саме доказів отримання від оператора ГРМ даних у період дії договору №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 про розподіл (поставку) природного газу в обсязі саме 7,495 тис куб м, переданого позивачем відповідачу, на підставі яких визначена позивачем ціна спожитого відповідачем газу, та про інформування позивачем відповідача про це, а також про скасування підписаного між сторонами акту приймання-передачі №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 на суму 50862,25 грн та складання нового акту приймання-передачі, позивач господарському суду не надав. Слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 10 розділу ІІ вищевказаних Правил, постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача. Як зазначає позивач, на його запит №61707.Сл.11908.0719 від 18.07.2019 щодо надання інформації про постачальника, з ресурсу якого було розподілено природний газ в січні 2018 року, та про фактичний обсяг цього газу у зазначений період, йому була надана відповідь регіональної газової компанії АТ "Харківміськгаз" №61103.1-Лв-7274-0719 від 24.07.2019, в якій зазначено про те, що у січні 2018 року відповідачу ПАТ "Харківміськгаз" розподілено газорозподільними мережами природний газ для потреб населення (гуртожитки) з ресурсу ТОВ "Харківгаз Збут" в обсязі 7,495 тис куб м. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що лист-відповідь регіональної газової компанії АТ "Харківміськгаз" №61103.1-Лв-7274-0719 від 24.07.2019 не може бути прийнятий до уваги ані як належний та допустимий доказ отримання від оператора ГРМ даних у період дії договору №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 щодо обсягу саме 7,495 тис куб м природного газу, розподіленого відповідачу, на підставі яких позивачем збільшено ціну спожитого відповідачем газу, ані як доказ оперативного контролювання обсягу споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу оператора ГТС, ані як доказ самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (відповідача), ані як доказ своєчасного інформування відповідача про складання нового акту приймання-передачі природного газу, оскільки строк укладеного між сторонами договору був продовжений сторонами до 31.03.2018, а запит оператору ГРМ про фактичний обсяг розподіленого відповідачу природного газу був надісланий позивачем тільки 18.07.2019, тобто через півтора року після припинення строку дії договору, укладеного між позивачем та відповідачем. У зв`язку з вищевикладеним, лист позивача №61707.Сл.8566-0619 від 05.06.2019 про повторне надіслання на адресу відповідача акту приймання-передачі природного газу за січень 2018 року по договору з іншим більшим обсягом природного газу та з іншою більшою сумою, також не може бути прийнятий судом до уваги як належний та допустимий доказ своєчасного інформування відповідача про складання нового акту приймання-передачі природного газу. Правовідносини сторін, що виникли з договору на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про публічні закупівлі", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕП №2494 від 30.09.2015. Суд зазначає, що ані договором, укладеним між позивачем та відповідачем, ані Цивільним кодексом України, ані Законом України "Про публічні закупівлі", ані вказаними вище постановами НКРЕП, ані діючим законодавством України не передбачено скасування стороною договору виконаного зобов`язання іншою стороною цього ж договору, тобто скасування однією стороною договору здійсненою іншою стороною цього ж договору дій з реалізації прав та обов`язків, що випливають із зобов`язань, передбачених договором. На підставі наведеного, відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за договором №41GNKhz1336-17 на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) від 05.04.2017, сплативши позивачу повну вартість переданого йому природного газу в обсязі 7,31 тис куб м в сумі 50862,25 грн відповідно до складеного позивачем та підписаного обома сторонами акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу до вищевказаного договору. У свою чергу, позивач не надав доказів спожитого відповідачем в більшому обсягу природного газу у січні 2018 року та їх вартості; своєчасного надання відповідачу акту №ХОЗ00001084 від 31.01.2018 приймання-передачі природного газу обсягом 7,495 тис куб м та у період дії договору; неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб побутових споживачів (юридичні особи, які проводять розрахунки за природний газ) №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 щодо оплати отриманих послуг з постачання природного газу у січні 2018 року. Акт приймання-передачі відповідачу у січні 2018 року природного газу обсягом 7,495 тис куб м, на який посилається позивач, не є належним та допустимим доказом узгодження зміни ціни, оскільки він не підписаний відповідачем та наданий позивачем через півтора року після закінчення строку дії договору. Крім того, позивач не надав письмового правового обґрунтування можливості скасування ним підписаного обома сторонами акту приймання-передачі природного газу обсягом 7,31 тис куб м за договором №41GNKhz1336-17 від 05.04.2017 з урахуванням діючого законодавства та складення ним нового акту приймання-передачі природного газу з іншим збільшеним обсягом природного газу та з іншою більшою сумою. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області має бути залишене без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року по справі №922/2146/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20.01.2020 року. Головуючий суддя Ільїн О.В. Суддя Россолов В.В. Суддя Хачатрян В.С.