Постанова 4875 № 917/439/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" січня 2020 р. Справа №917/439/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М., представників сторін: позивача - Плугатирьова Н.В. на підставі ордеру серії ХВ №538 від 04.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1208 від 12.07.2004, відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (вх.№3003П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Семчук О.С., час проголошення рішення -14:47год., дата складання повного тексту рішення - 21.08.2019, у справі №917/439/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕКО КУЛЬТУРА", м. Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська обл., про стягнення коштів ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕКО КУЛЬТУРА" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, 1 194 222, 09грн, у тому числі, 893 296, 80грн основного боргу, 135 045, 55грн пені, 135 125, 94грн процентів та 30 753, 80грн інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №250618, на виконання якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар - джмелів у вуликах для природного запилення сільгоспкультур, однак, відповідач у зазначений в рахунку строк заборгованість за отриманий товар не сплатив; у зв`язку із чим, позивачем, крім суми основного боргу, також було заявлено про стягнення пені, 36% відсотків річних та інфляційних. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕКО КУЛЬТУРА" 893 296, 80грн основного боргу, 135 045, 55грн пені, 135 125, 94грн 36% річних, 30 753, 80грн інфляційних та 17 913, 33грн судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач поставив відповідачу товар по договору на загальну суму 863 156, 26грн згідно видаткової накладної №116 від 10.07.2018, який відповідно до пункту 5.3 договору підлягав оплаті до 28.12.2018; у зв`язку з неоплатою відповідачем товару у встановлений в договорі строк, позивач у відповідності до пункту 5.1 договору здійснив коригування ціни поставленого товару та виставив відповідачу рахунок №182 від 28.12.2018, згідно з яким, відкорегована ціна товару склала 893 296, 80грн, строк оплати вказаного рахунку визначено до 16.01.2019. Проте, відповідач не оплатив рахунок і з відкоригованою ціною товару. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, що поставлений йому товар був неналежної якості, оскільки такі доводи не підтверджені належними і допустимими доказами; крім того, відповідачем не були вчинені передбачені статтею 678 Цивільного кодексу України дії у разі виявлення недоліків товару; і в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачем з претензією до позивача у визначені пунктом 4.2 договору строки та порядку щодо якості товару. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 893 296, 80грн заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що вони є вірними і обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю; судові витрати просить покласти на позивача. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що поставлений йому товар був неналежної якості, а надані позивачем ветеринарний сертифікат №ES-E-04-18-00358 від 04.07.2018 і ветеринарне свідоцтво від 09.07.2018 ВА №012366 вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; як зазначає апелянт, претензії щодо якості товару з`явились у нього 18.07.2018, коли товар (джмелі) почав гинути, про що було повідомлено позивача. Апелянт також вказує, що він не отримував від позивача рахунків на сплату нарахованих пені та процентів за користування чужими грошовими коштами. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/439/19; встановлено позивачу строк до 02.12.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 02.12.2019 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 05.12.2019 об 11:30год. Від позивача у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не надійшло; заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи також не надійшло. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019, у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В. До початку судового засідання 05.12.2019 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11477), посилаючись на те, що його представник в період з 04.11.2019 по 05.12.2019 включно буде знаходитись у відрядженні у місті Києві та по об`єктивним причинам не зможе взяти участь в судовому засіданні, про що будуть надані докази в наступному судовому засіданні. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.12.2019 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала; представник апелянта у судове засідання не з`явився. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 10:30год. 14.01.2020. До початку судового засідання 14.01.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№293). Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 про відкриття апеляційного провадження було встановлено позивачу строк до 02.12.2019 для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту. Однак, позивач у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.12.2019 була присутня представник позивача і надала суду доводи і пояснення щодо апеляційної скарги. Представник позивача також підтвердила, що позивач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.01.2020 представник позивача не надала суду пояснень, з яких причин відзив на апеляційну скаргу не було подано у встановлений судом строк. Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на те, що позивачем подано відзив на апеляційну скаргу після закінчення встановленого судом строку - лише у судовому засіданні 14.01.2020 без жодного обґрунтування причин неподання відзиву у встановлений судом строк, поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу залишається судом без розгляду. До того ж, до відзиву позивачем не надано належних доказів надсилання відзиву апелянту, а надано лише надрукований опис вкладення у цінний лист без підпису відправника, без печатки підприємства поштового зв`язку і підпису уповноваженої особи про надсилання цінного листа. О 10:40год. 14.01.2020 судове засідання продовжено; після перерви представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 13.08.2019 - без змін. Представник апелянта у судове засідання знову не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча апелянт був належним чином завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання, про що у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.215). Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, апелянт належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання, а неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, про що він був повідомлений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, враховуючи встановлені статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, 25.06.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №250618 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти Товар (джмелів у вуликах для природного запилення сільгоспкультур) та оплатити його вартість (пункт 1.1 Договору). Найменування, кількість, ціна Товару погоджується сторонами Договору перед поставкою кожної партії. Досягненням домовленості щодо партії Товару є рахунок-фактура та видаткова накладна на кожну погоджену партію Товару (пункт 1.2 Договору). Пунктом 3.2. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється на умовах FCA Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Облачна, 1 (ІНКОТЕРМС 2010). Відповідно до пункту 3.3. Договору, датою поставки Товару покупцю є дата прибуття транспортного засобу в місце поставки Товару та підписання товарно-транспортної накладної. Згідно з пунктом 3.6 Договору, Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю - у відповідності з вагою нетто та кількістю місць, що вказуються в транспортних документах та підтверджується видатковими накладними. Відповідно до пункту 4.1. Договору, якість поставленого Товару повинна відповідати нормам та стандартам, які регламентовані актами діючого законодавства України. Згідно з пунктом 5.1 Договору, ціна Товару розраховується на кожну партію погодженого Товару і фіксується в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Сторони Договору погоджуються з тим, що ціна Товару залишається незмінною протягом строку, встановленого для оплати Товару в еквіваленті вартості Товару в євро на момент поставки. Для оформлення документів та оплати в гривні використовується курс євро до гривні, вказаний на сайті kurs.com.ua на дату відвантаження, або курс попереднього дня, якщо у момент оформлення документів курс не буде оновлено. Постачальник має право переглянути ціну Товару (з урахуванням валютної вартості Товару та поточного курсу іноземної валюти на день платежу) та надати покупцю новий рахунок-фактуру. Коригування ціни Товару у бік збільшення або зменшення робиться таким чином, щоб еквівалентна вартість Товару у євро на момент його оплати відповідала еквівалентній вартості цього ж Товару в євро на день його відвантаження. Відповідно до пункту 5.3 Договору, Товар підлягає оплаті в строки, вказані в рахунку-фактурі. Якщо такий строк відсутній, Товар підлягає оплаті до 28.12.2018 шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника вартості поставленої партії Товару. На виконання умов Договору постачальник поставив, а покупець прийняв Товар згідно видаткової накладної № 116 від 10.07.2018 на загальну суму 863 156, 26грн без зауважень. Згідно з пунктом 5.3 Договору, відповідач повинен був оплатити отриманий ним Товар до 28.12.2018, проте, у вказаний строк відповідач за отриманий Товар не розрахувався. Відповідно до умов пункту 5.1 Договору позивач здійснив коригування ціни поставленого Товару та виставив відповідачу рахунок №182 від 28.12.2018, відповідно до якого, відкорегована ціна склала 893 296, 80грн. Строк оплати вказаного рахунку визначено до 16.01.2019. Покупець у строк, зазначений у рахунку №182 від 28.12.2018, заборгованість за отриманий Товар не сплатив. Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого Товару за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати Товару більше ніж на три календарних дні, покупець зобов`язаний оплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в установлений термін Товару з дня настання терміну оплати товару до дня його фактичної оплати. На підставі вказаного пункту Договору, а також частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 86 587, 26грн пені, 86 667, 65грн 36% річних та 30 753, 80грн інфляційних. Щодо доводів відповідача стосовно поставки йому Товару неналежної якості судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2018 вулики із джмелиною сім`єю (Triple hives) були розташовані в кількості, яка відповідає видатковій накладній №116 від 10.07.2018 представниками позивача на полі відповідача без зауважень. 17.07.2018 з пропуском встановленого Договором строку відповідач направив на адресу позивача лист з проханням направити представника позивача для фіксування факту поставки Товару неналежної якості та прийняття рішення щодо подальших дій. 18.07.2018 представниками позивача в особі виконавчого директора Черкащина Є.В., спеціаліста з захисту навколишнього середовища Балдіна А.О. та агронома відповідача Павлюка О. О. був оглянутий Товар, розташований на полі соняшника площею 64, 0га, що знаходився на території Нестеренківської сільської ради Полтавського району, Полтавської області. Однак, сторонами у справі не складено документів щодо неналежної якості поставленого Товару. Згідно звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області №002383 п.м./18 від 19.07.2018, за результатами проведеного дослідження на замовлення відповідача виявлено нозематоз (захворювання) земляних джмелів (кількість не зазначена). Згідно з пунктом 6.1. розділу 6 Наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.01.2001 №9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2001 за №131/5322 "Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл", нозематоз - це інвазійне захворювання дорослих бджіл, маток і трутнів; хвороба реєструється наприкінці зими і навесні. В уражених сім`ях спостерігається загибель бджіл протягом зимівлі та першого місяця після винесення та встановлення вуликів на пасіці. Суд першої інстанції не визнав звіт Регіональної Державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу належним та допустимим доказом, що саме поставлені позивачем джмелі земляні були заражені нозематозом, оскільки акти відбору проб, які стали предметом дослідження лабораторії, в матеріалах справи відсутні; у самому звіті не вказано, які саме джмелі (матеріал) досліджувався (не вказано постачальника джмелів) та про те, яким чином, де, коли і ким відбиралися проби біологічного матеріалу (кількість джмелів не зазначено). Інші належні і допустимі докази, що поставлений позивачем Товар був неналежної якості, у матеріалах справи відсутні. Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно матеріалів справи, Товар (джмелі) був імпортований з Іспанії. Відповідно до умов Договору щодо правил поставки Товару на умовах FCA, то зазначене означає, що постачальник поставив Товар, який пройшов митне очищення, до зазначеного у Договорі місця. Поставка Товару відбулась 11.07.2018 на підставі видаткової накладної №116 від 10.07.2018; товар був прийнятий відповідачем без зауважень, що останній не заперечує. Пунктами 4.2., 4.3. Договору передбачено, що усі претензії відносно якості Товару надаються за адресою постачальника впродовж 2-х діб після поставки Товару. Претензії повинні бути в письмовій формі, де зазначається найменування Товару, номер Договору та сутність претензії і вимог покупця. Претензія про недоліки Товару має складатися за участю представника Бюро товарних експертиз, Торгово-промислової палати або іншого підприємства, яке відповідно до законодавства України має право на проведення відповідних експертиз. Якщо вказані документи щодо якості Товару не будуть передані у зазначені строки, претензії не розглядатимуться. Постачальник в 30-денний термін з дати надходження претензії мусить її розглянути. У разі визнання претензії, постачальник, за узгодженням з покупцем, зобов`язаний замінити неякісний Товар Товаром належної якості протягом 30 календарних днів з моменту прийняття відповідної претензії покупця за умови наявності відповідного Товару на складі постачальника, або надати відповідну знижку. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідачем до позивача із претензією у встановленому Договору порядку і протягом встановленого 2-денного строку після поставки Товару. Пунктом 6.1. Договору визначено, що постачальник гарантує, що Товар на момент його поставки відповідає якості компанії-виробника. Відповідно до наявного у матеріалах справи сертифікату №ES-E-04-18-00358 від 04.07.2018 Інспекції здоров`я тварин Almera (Іспанія), партію живих тварин "Вулики джмелів виду земляні джмелі" в упаковці 495 вуликів (165 потрійних вуликів), типу та ідентифікаційний номер "Земляні джмелі, 227313", країна походження Іспанія, з точки зору ветеринарного здоров`я дозволяється експортувати в Україну. Експортер: AGROBIO S.L., національна автомагістраль 340, км. 419, 04745, Ла Мохонера, Альмерія, Іспанія. Відповідно до дублікату ветеринарного свідоцтва серії ВА №012366 від 09.07.2018, виданого ТОВ "ЕКО КУЛЬТУРА" у тому, що серед тварин - джміль земляний у кількості 495 вуликів, що пред`явлені для ветеринарного огляду і підлягають відправленню, хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено, вони вивозяться із Іспанії, компанія AGROBIO S.L., національна автомагістраль 340, км. 419, 04745, Ла Мохонера, Альмерія, Іспанія, благополучного щодо заразних хвороб тварин. Відповідно до матеріалів справи, у відповідача на момент прийняття Товару не було зауважень чи заперечень щодо його якості або документів на підтвердження якості Товару. Згідно з пунктом 3.8. Договору, ризик втрати чи пошкодження Товару, а також обов`язок несення витрат, пов`язаних з Товаром, переходить від постачальника до покупця в момент виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки Товару. Як зазначає відповідач, з 12.07.2018 Товар (джмелі) почав гинути, однак, лише 17.07.2018 апелянт звернувся до позивача; лист від 17.07.2018 щодо звернення до позивача відповідач суду не надав і в матеріалах справи такий лист відсутній. Згідно матеріалів справи і сторонами зазначене не заперечується, 18.07.2018 представники позивача разом із представником відповідача оглянули Товар і встановили факт загибелі окремих джмелів без встановлення на це причин. Як зазначено позивачем у листі вих.№240718 від 24.07.2018, під час візиту 18.07.2018 співробітниками ТОВ "Торгівельний будинок "ЕКО КУЛЬТУРА" було оглянуто поле, у ході огляду поля спостерігалось: літ джмелів спостерігався під час дощу, був здійснений замір активності вулику - 10 влетів і 2 вильоту у період 15 хвилин, що свідчить про активність вулика під час дощу; вулики не були накриті, що могло призвести до перезволоження під час інтенсивних опадів і перегріву на відкритому сонці; була знайдена точка, де кришка вулика була повністю відкрита під час дощу, дана ситуація є критичною для джмелиної сім`ї, оскільки опади потрапляють безпосередньо у вулик і можуть призвести до загибелі вулика; агронома було повідомлено про необхідність закриття вулика. Були надані рекомендації: перевірити історію обробок на предмет наявності препаратів діючих речовин, які не сумісні із життєдіяльністю запилювачів; накрити вулики повністю для захисту від опадів і прямих сонячних променів; не допускати можливості безконтрольного відкриття кришки у вуликах; у період безхмарної погоди перевірити, що усі вулики були у режимі провітрювання; у період опадів слідкувати, що кришки вуликів були закриті. Відповідно до наданого відповідачем акту від 20.07.2018, комісією у складі: секретаря Нестеренківської сільської ради Тверетіною Г.Г., начальника Полтавського районного управління Головного управління Держспоживслужби у Полтавській області Устименко О.В., головного спеціалісту відділу агропромислового розвитку, економіки і торгівлі Полтавської районної державної адміністрації Старовойт Н.В., агронома ТОВ "Полтава-Сад" Лапенюк Р.І., без участі представника позивача і за відсутності щодо цього пояснень, 19.07.2018 обстежено поле соняшника, який посіяний біля с. Ступки Нестеренківської сільської ради Полтавського району на площі 64га. В результаті обстеження виявлено, що на полі встановлено 165 вуликів (у кожному по три контейнери) (постачальник контейнерів не зазначений) із джмелями, які придбані ТОВ "Полтава-Сад" для природнього запилення сільськогосподарських культур; на рослинах соняшника (на квітках) джмелів не виявлено, також не виявлено джмелів, які б перелітали по полю, виявлено лише бджіл, які проводили запилення соняшника; в оглянутих вуликах із джмелями орієнтовано виявлено: 33% джмелів перебувають в контейнерах в нормальному активному стані, але з контейнерів на поле не вилітають; 22% джмелів живі (3-7 джмелів в кожному контейнері), але малоактивні, на поле не вилітають; 45% джмелів живими не виявлені, загинули і перебувають в контейнерах. Дослідивши надану відповідачем копію звіту про результати дослідження патологічного (біологічного матеріалу) №002383 п.м./18 від 19.07.2018 Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області, суд апеляційної інстанції зазначає, що у звіті не міститься посилання на акт відбору проб, тобто, не вказано, які саме джмелі (матеріал) досліджувався (не вказано постачальника джмелів), яким чином, де, коли і ким відбиралися проби біологічного матеріалу. Також у звіті не зазначено, які відношення мають результати дослідження 1 проби підміру джмелів земляних до поставленого Товару. До того ж, за умовами Договору, претензія про недоліки Товару має складатися за участю представника Бюро товарних експертиз, Торгово-промислової палати або іншого підприємства, яке відповідно до законодавства України має право на проведення відповідних експертиз. Однак, такий порядок складення претензії відповідачем дотриманий не був і зазначені особи для проведення експертизи, як і представник позивача, не залучались. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять, і відповідачем доказів загибелі Товару суду не надано. Судова колегія звертає увагу, що Товар був поставлений відповідачу 11.07.2018, відповідач за умовами Договору мав розрахуватись із позивачем до 28.12.2018, однак, матеріли справи не містять доказів звернення відповідачем протягом усього цього строку до позивача з вимогою про пропорційне зменшення ціни Товару, усунення недоліків Товару чи відшкодування витрат на усунення недоліків або про заміну Товару, як і не містять належних доказів звернення відповідачем до позивача із претензією щодо якості Товару. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України. Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем як замовником своїх зобов`язань за договором поставки, а саме, неоплатою отриманого Товару. Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується відповідачем, 11.07.2018 Товар був поставлений позивачем і прийнятий відповідачем без зауважень, однак, у встановлений Договором строк - до 28.12.2018 відповідач з позивачем не розрахувався. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з неоплатою відповідачем Товару у встановлений в Договорі строк, позивач у відповідності до пункту 5.1 Договору правомірно здійснив коригування ціни поставленого Товару та виставив відповідачу рахунок №182 від 28.12.2018, відповідно до якого відкорегована ціна склала 893 296, 80грн. Строк оплати вказаного рахунку визначено до 16.01.2019. Проте, відповідач не оплатив рахунок і з відкоригованою ціною товару. Як стверджує відповідач, він не розрахувався за Товар, оскільки той був неналежної якості. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що підтвердженням того, що відповідач звертався до позивача з претензією є лист позивача від 24.07.2018 №240718, в якому позивач зазначає, що 18.07.2018 направив своїх представників до відповідача, у зв`язку із отриманою 17.07.2018 претензією. Однак, сам відповідач копію претензії від 17.07.2018 суду не надав. У листі позивача від 24.07.2018 №240718, на який посилається апелянт, зазначено, що дана зустріч не передбачена умовами Договору і розцінюється як партнерська зустріч з покупцем. При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Статтею 74 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів звернення апелянтом до позивача із претензією щодо якості Товару у передбаченому Договором порядку та строку; апелянт таких доказів суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства, не надав. Поряд з цим, апелянт не спростовує, що і в 2-добовий строк, як це передбачено пунктом 4.2. Договору, він не звертався до позивача із претензією щодо якості Товару. В апеляційній скарзі апелянт посилається на положення статті 673 Цивільного кодексу України, відповідно до умов якої, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 23 Закону України " Про бджільництво", ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва здійснюються за правилами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Міністерством аграрної політики України і Української академії аграрних наук Наказом №184/82 від 20.09.2009 затверджено Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва (надалі - Правила). Пунктом 4 цих Правил передбачено, що увезення в Україну бджіл проводиться відповідно до Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.06.2004 №71. Згідно з наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.06.2004 №71 "Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Ветеринарні вимоги), до ввезення в Україну допускаються здорові джмелині і бджолині сім`ї, їх матки і пакети, личинки (кокони) люцернової бджоли-листоріза, вирощених на території країни-експортера, що виходять із затверджених для експортної торгівлі господарств (пасік, лабораторій), вільних від небезпечних заразних хвороб, зокрема, для джмелів: локустакарозу (бомбакарозу), нозематозу, грегарінозу, критидіозу, аспергільозу, аскосферозу, сферуляріозу, спіроплазмозу й інших бактеріозів, гострого паралічу, кашмир-вірусу, ентопокс-вірусу і міазів і при відсутності кліщів, що розвиваються в пилку, у приміщеннях для розведення, а також мелітобій, браконід, сухофруктової вогнівки (Vitula edmandsae) - протягом останніх 2 років (пункт 18.1 Ветеринарних вимог). Відповідно до пункту 18.3 Ветеринарних вимог, підтвердженням благополуччя щодо хвороб бджіл і джмелів, затверджених для експортної торгівлі пасік і їхнього оточення, а також зайнятих виробництвом джмелів лабораторій (фірм), є негативні результати клінічних і лабораторних досліджень імаго і розплоду бджіл та кормів, виконаних у державних ветеринарних лабораторіях країни-експортера. Пунктами 18.7, 18.8 Ветеринарних вимог врегульовано, що виконання умов, зазначених у цих Вимогах, підтверджується ветеринарним сертифікатом країни-походження, підписаним державним ветеринарним лікарем і складеним на мові країни-експортера й українською мовою. Ветеринарне свідоцтво, у свою чергу, є разовим документом суворої звітності, виданий лікарем державної установи ветеринарної медицини (державним інспектором ветеринарної медицини), зокрема, головних управлінь Держпродспоживслужби, у встановленому Порядку видачі ветеринарних документів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №857, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан конкретної партії джмелів, поставка якої супроводжується ветеринарним сертифікатом країни-походження. На підтвердження поставки Товару належної якості позивачем, як того вимагає зазначене вище законодавство України, надано суду сертифікат №ES-E-04-18-00358 від 04.07.2018 Інспекції здоров`я тварин Almera (Іспанія) про те, що партію живих тварин "Вулики джмелів виду земляні джмелі" в упаковці 495 вуликів (165 потрійних вуликів), типу та ідентифікаційний номер "Земляні джмелі, 227313", країна походження Іспанія, з точки зору ветеринарного здоров`я дозволяється експортувати в Україну. Відповідно до дублікату ветеринарного свідоцтва серії ВА №012366 від 09.07.2018, виданого ТОВ "ЕКО КУЛЬТУРА", серед тварин - джміль земляний у кількості 495 вуликів, що пред`явлені для ветеринарного огляду і підлягають відправленню, хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено, вони вивозяться із Іспанії, компанія AGROBIO S.L., національна автомагістраль 340, км. 419, 04745, Ла Мохонера, Альмерія, Іспанія, благополучного щодо заразних хвороб тварин. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що надані позивачем сертифікат №ES-E-04-18-00358 від 04.07.2018 Інспекції здоров`я тварин Almera (Іспанія) і ветеринарне свідоцтво серії ВА №012366 від 09.07.2018 не відповідають встановленим законодавством вимогам, оскільки, по-перше, на виконання вимог законодавства позивачем надані передбачені документи, які свідчать про те, що Товар (партію живих тварин) дозволяється експортувати в Україну, а серед пред`явлених для ветеринарного огляду тварин (джмелів земляних) і таких, що підлягають відправленню, хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено; Товар був вивезений із благополучного щодо хвороб бджіл і джмелів району. І апелянтом належних і допустимих доказів іншого суду не надано. І по-друге, відповідно до матеріалів справи, у відповідача на момент прийняття Товару не було зауважень чи заперечень щодо його якості. Приймаючи Товар і будучи обізнаним щодо умов пункту 3.8. Договору, яким передбачено, що ризик втрати чи пошкодження Товару переходить від постачальника до покупця в момент виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки Товару, апелянт не висловив зауважень щодо належності і достатності документів стосовно якості Товару. Юридично неспроможними є доводи апелянта щодо неможливості видачі дозволу Держпродспоживслужби раніше ветеринарного сертифікату, оскільки очевидно, що дублікат ветеринарного свідоцтва серії ВА №012366 від 09.07.2018 видано замість ветеринарного сертифіката №ES-E-04-18-00358 від 04.07.2018, а не дозвіл Держпродспоживслужби №602-1122-12/9563 від 15.06.2018 видано замість ветеринарного сертифіката №ES-E-04-18-00358 від 04.07.2018. На дублікаті ветеринарного свідоцтва серії ВА №012366 від 09.07.2018 у правому верхньому кутку міститься штамп прикордонного пункту ветеринарної медицини про наявність дозволу Держветконтролю на імпорт Товару. З огляду на зазначене, заперечення відповідача щодо неналежності документів якості поставленого Товару суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Поряд з цим, відповідач не спростовує, що митний та ветеринарний контроль було здійснено відповідними державними органами, внаслідок чого партія джмелів була ввезена на територію України і поставлена відповідачу. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у наданій відповідачем копії звіту про результати дослідження патологічного (біологічного матеріалу) №002383 п.м./18 від 19.07.2018 Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області не міститься посилання на акт відбору проб; у звіті не вказано, які саме джмелі (матеріал) досліджувався (не вказано постачальника джмелів), яким чином, де, коли і ким відбиралися проби біологічного матеріалу. Також у звіті не зазначено, що результати дослідження 1 проби підміру джмелів земляних розповсюджується на всю партію Товару. До того ж, за умовами Договору, претензія про недоліки Товару має складатися за участю представника Бюро товарних експертиз, Торгово-промислової палати або іншого підприємства, яке відповідно до законодавства України має право на проведення відповідних експертиз. Однак, апелянтом такі особи, як і представник позивача, для проведення відбору та експертизи не залучались. Поряд з цим, судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за отриманий, але не оплачений відповідачем Товар; відповідач не спростовує, що Товар був ним отриманий без зауважень; відповідач не надав суду доказів, що він звертався до позивача з вимогою про пропорційне зменшення ціни Товару, усунення недоліків Товару чи відшкодування витрат на усунення недоліків або про заміну Товару, як і не надав належних і допустимих доказів звернення до позивача із претензією щодо якості Товару. Отже, матеріалами справи не підтверджуються доводи апелянта, що позивачем був переданий Товар неналежної якості. В цілому доводи апелянта щодо неналежної якості Товару розцінюються судом апеляційної інстанції як намагання ухилитись від виконання умов Договору щодо поставки Товару. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення 893 296, 80грн заборгованості за поставлений Товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, та підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних судова колегія зазначає таке. Апелянт в апеляційній скарзі підтверджує, що сторони погодили можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені та відсотків річних. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на три календарних дні, покупець зобов`язаний оплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 % річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару з дня настання терміну оплати товару до дня його фактичної оплати. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню та 36% річних, а також інфляційні. Суд апеляційної інстанції також перевірив надані позивачем розрахунки пені, річних та інфляційних і погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх правильність; апелянт в апеляційній скарзі не спростовує вірність здійснених позивачем нарахувань. А доводи апелянта, що він не отримував від позивача рахунків на сплату нарахованих пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені і 36% річних, оскільки попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим. Отже, неподання позивачем доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. Така правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". Згідно з абзацом 7 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі №1-2/2002, обрання певного запису правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.08.2019 у справі №917/439/19 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/439/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20.01.2020. Головуючий суддя Л.М. Здоровко Суддя Л.І. Бородіна Суддя В.В. Лакіза