Ухвала КЦС ВС № 700/571/18

Ухвала 17 січня 2020 року м. Київ справа № 700/571/18 провадження № 61-197ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Лисянської районної державної адміністрації, про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей, ВСТАНОВИВ: 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року в указаній вище справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки постанову Черкаського апеляційного суду прийнято 30 жовтня 2019 року, а касаційну скаргу подано 24 грудня 2019 року, тобто поза межами строку, передбаченого процесуальним законом. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що про наявність постанови Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року заявник дізналася від її представника ОСОБА_3 лише 01 грудня 2019 року, проте на підтвердження зазначених доводів доказів не надано. До касаційної скарги додано конверт Черкаського апеляційного суду адресований представнику ОСОБА_1 ОСОБА_3 (штрихкодовий ідентифікатор - 1800209564327), відповідно до якого із офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» вбачається, що 12 листопада 2019 року 16:26:00 відправлення вручено. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову Черкаського апеляційного суду прийнято 30 жовтня 2019 року, повний текст складено 01 листопада 2019 року та оприлюднено 04 листопада 2019 року. Згідно частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Наведена заявником підстава для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не дає достатніх підстав для визнання її поважною. У зв`язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Крім того подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Зважаючи на те, що позовну заяву та зустрічну позовну заяву пред`явлено у 2018 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2018 року. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовної заяви немайнового характеру поданий фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за позов майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у первісному позові міститься дві вимоги, а саме стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, при цьому позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору лише в частині стягнення аліментів, тому за вимогу про визначення місця проживання дітей заявнику необхідно сплатити судовий збір. Крім того у позовах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору лише позивачі, тому оскаржуючи рішення суду в частині зустрічного позову ОСОБА_1 теж необхідно було сплатити судовий збір. Таким чином за подання до суду касаційної скарги в зазначеній справі судовий збір становить 2 819,20 грн ((1762 грн х 0,4 + 1762 грн х 0,4 ) х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату. Пунктом 4 частиною другою статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується. Заявник у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2019 року. Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2019 року було прийнято постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року. У порушення пунктів 4 і 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не сформовано клопотання відносно судових рішень, що оскаржуються. Крім того відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності. У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не вказано адресу електронної пошти - ОСОБА_1 та не вказано про її відсутність. Окрім зазначеного, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Ураховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу, сформулювати клопотання відносно оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, зазначити відомості щодо за наявності адреси електронної пошти ОСОБА_1 та надіслати, підписану заявником, уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Лисянської районної державної адміністрації, про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. І. Грушицький