LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС161/6253/15-ц

від 16.01.2020 · Цивільна
Резолютивна:Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на майно, за касаційною скаргою ОСОБА…

Ухвала 16 січня 2020 року м. Київ справа № 161/6253/15-ц провадження № 61-2602св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2018 року у складі судді Гриня О. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Бовчалюк З. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на майно. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладений кредитний договір № СМ-SME А00/028/2006, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 66 500,00 дол. США з терміном повернення до 22 листопада 2013 року, а позичальник зобов`язалася у порядку, передбаченому умовами кредитного договору, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі. Із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 27 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № РМ-SME А00/049/2007, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно: нежитлове приміщення, частина складсько-торгового комплексу «А-2» загальною площею 24,8 кв. м (приміщення № 11 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_3 Всі права вимоги за зазначеними договорами перейшли до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від ПАТ «ОТП Банк» на підставі укладеного 10 грудня 2010 року договору про відступлення права вимоги - купівлі-продажу кредитного портфелю. Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, унаслідок чого, станом на 24 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 2 865 360,07 грн, яка складається із: 48 594,52 дол. США, що еквівалентно до офіційного курсу Національного банку України 1 124 477,19 грн - заборгованості за основною сумою боргу за кредитом; 16 138,52 дол. США, що еквівалентно до офіційного курсу Національного банку України 373 445,35 грн - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; 5 469 750,13 грн - пеня за невиконання умов кредитного договору, з яких позивач просив задовольнити суму пені у розмірі 1 367 437,53 грн. Офіційний курс Національного банку України станом на 24 березня 2015 року становить: 1 долар США = 23,14 грн. Посилаючись на викладене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 листопада 2006 року № СМ-SME А00/028/2006 у розмірі 2 865 360,07 грн звернути стягнення на належне ОСОБА_3 майно, що перебуває в іпотеці згідно з договором іпотеки від 27 вересня 2007 року № РМ-SME А00/049/2007, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки з початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2018 року позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 листопада 2006 року № СМ-SME А00/028/2006 у сумі 1 497 922,64 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 вересня 2007 року № РМ-SME А00/049/2007, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Губик З. В., зареєстрованим у реєстрі за № 3893 - на нежитлове приміщення, частина складсько-торгового комплексу «А-2», площею 24,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на праві власності, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною продажу предмета іпотеки, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. При цьому, відсутність у матеріалах справи детального розрахунку пені, дає підстави невраховувати її при визначені розміру заборгованості у рахунок погашення якої здійснюється стягнення на предмет іпотеки. Крім того, ОСОБА_1 , як особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набув статус іпотекодавця і несе всі обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, оскільки у разі невиконання боржником зобов`язання кредитор має переважне право вимоги на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки та переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи, навіть у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна. Постановою Волинського апеляційного суду від 28 грудня 2018року рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором змінено. В абзаці другому резолютивної частини рішення слова і цифри «у сумі 1 497 922,64 грн» замінено словами і цифрами «яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 48 594,52 дол. США, заборгованості за відсотками у розмірі 11 239,92 дол. США та пені у розмірі 161 397,65 грн».В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зарахувавши у розмір заборгованості, на погашення якої необхідно звернути стягнення на іпотечне майно, нараховані після 23 березня 2010 року та попереднього судового рішення проценти за користування кредитом. Оскільки рішення суду від 21 серпня 2012 року боржниками не виконане, то суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» підстав для звернення стягнення на іпотечне майно.Наявність у сторони справи статусу фізична особа-підприємець не може свідчити про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття у власність спірного приміщення. У разі позбавлення сторін статусу підприємця вони не позбавляються набутих раніше цивільних прав і обов`язків фізичної особи. Спірне майно зареєстроване за ОСОБА_1 як за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем. Крім того, основним боржником за кредитним договором є фізична особа ОСОБА_2 , у зв`язку із чим зазначений спір розглядається у порядку цивільного судочинства. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції в порушення чинного законодавства відкрито провадження де сторонами, а саме позивачем і відповідачем є дві юридичні особи, а вона штучно зазначена відповідачем у цьому позові, адже до неї жодних позовних вимог не пред`являється, оскільки предметом позову є не солідарне стягнення, а звернення стягнення на нерухоме майно, яке набуто та належить підприємцю. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 березня 2010 року рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення прийнято на підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 01 березня 2010 року про затвердження мирової угоди між підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Кажан Люкс». У січні 2019 року ОСОБА_2 подала клопотання про виклик сторін для надання пояснень у справі в порядку статті 402 ЦПК України. Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року призначити до судового розгляду на 29 січня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»