Постанова 4855 № 320/1509/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1509/19 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Василенка Я. М., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2019, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України та проси, з урахуванням змін до позову, скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 24.12.2018 №UA125000/2018/000228/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подані документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу, з урахуванням ціни, вказаної у рахунку - фактурі та довідці про транспортні витрати, а відповідачем всупереч вимогам законодавства не враховано наданих до митного оформлення документів, якими чітко підтверджено ціну транспортного засобу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В судове засідання з`явився позивач, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, надав пояснення аналогічні поданому письмовому відзиву на апеляційну скаргу. Представник відповідача з відповідними повноваженнями, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі представника відповідача. Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, 29.11.2018 позивачем придбаний у Польщі транспортний засіб «Шкода Рапід» № НОМЕР_1 з пошкодженнями після ДТП, про що свідчить акт граничного огляду Львівської митниці ДФС ЖІА209030/2018/69575 від 04.12.2018. 03.12.2018 позивачем, при перетині державного кордону, був сплачений митний збір у розмірі 30300 грн. 14.12.2018 заявлено до митного оформлення транспортний засіб «Автомобіль легковий, бувший у користуванні марка - Skoda; модель - RAPID; ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення - 2015 рік; модельний рік виготовлення - 2015 рік; тип кузова - універсал; колір - синій. Призначений для перевезення людей по дорогам загального користування. Комплектація та пошкодження згідно акту митного огляду №UA20903/2018/69575. Виробник: Skoda Auto AS. Країна виробництва: CZ за митною декларацією від 14.12.2018 №UA125200/2018/790823. Митна вартість імпортованого на митну територію ТЗ заявлена та визначена декларантом згідно Інвойсу від 29.11.18 №239/2018/S/V, довідки про транспортні витрати від 07.12.18 б/н за основним методом визначення митної вартості та становить 10929,25 злотих або 2546,13 Євро. Для підтвердження митної вартості товару і обрано метод її визначення позивачем надано: - Рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) 239/2018/S/V від 29.11.2018; - Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2018/69575 від 04.12.2018; - Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.10.2015; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 07.12.2018; - Договір про надання послуг митного брокера 0312-18 від 03.12.2018; - Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом UA.46E.8100-18 від 14.12.2018; - Інші некласифіковані документи ІПН 2668013136 від 30.03.1998; - Копія митної декларації країни відправлення 18PL341010E0253814 від 29.11.2018; - Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.46E.8100-18 від 14.12.2018; - Паспортний документ фізичної особи, що дає право -а перетин державного кордону України FG653279 19.06.2017; - Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України СК 826502 від 06.04.1998. Працівниками Київської митниці ДФС проведено митний огляд даного автомобіля із застосування фотознімальної техніки. За результатами даного огляду складено акт №125200/2018/790823 від 14.12.2018 та приєднано до електронної декларації з фотознімками авто та його пошкоджень. 14.12.2018 даний автомобіль був завезений на територію ЗМК ТОВ «Укрлогістика». Київською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості від 24.12.2018 № UA 125000/2018/000228/2. Відповідачем зазначено, що згідно джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, -довідник ринку Європи каталогу SCHWACKE офіційний рівень митної вартості товару становить не менше 8200 Євро, також включено витрати, понесені на транспортування 100 Євро, митна вартість товару становить 8300,00 Євро або 35627,75 злотих. Згідно відповіді Київської митниці ДФС від 17.01.2019 позивачу відмовлено в задоволенні його прохання з приводу питання коригування митної вартості транспортного засобу. Зазначено, що «Згідно наданої фактури від 29.11.2018 №239/2018/8/V575 наявна інформація, що вартість автомобіля знижено через випадкове пошкодження, а інформація з акту митного огляду, складеного під час перетину митного кордону від 04.12.2018 №UА20903/2018/69575, містить відомості щодо пошкоджень капоту, лівих передніх та задніх дверей та лівого та заднього крила автомобіля, проте відсутня інформація щодо характеру пошкоджень, що впливає на вартість імпортованого товару. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару, і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо технічного стану товару, декларантом не надано жодних документів, що підтверджують пошкодження оцінюваного транспортного засобу на момент перетину митного кордону України, отриманих внаслідок ДТП». Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів незаконним та таким, що не ґрунтується на нормах права, що стало підставою для звернення з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Апелянт в свою чергу вказує, що надані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема витрат, понесених на транспортування та страхування ТЗ, тобто відсутні відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Як вказує апелянт, ч. 2 ст. 58 МК України прямо передбачено, що відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов`язковою при її обчисленні унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Пунктом 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Як вcтановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено декларантом за основним методом, яка складається з вартості автомобіля, зазначеної продавцем в рахунку-фактурі від 29.11.2018 №239/2018/S/V, відповідно до якого ціна продажу склала 10500 злотих. Доказів того, що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у рахунку від 29.11.2018 №239/2018/S/V, відповідач суду не надав. Колегія суддів зазначає, що оцінка SCHWACKE NET була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану конкретного автомобіля, а саме щодо наявності будь-яких технічних ушкоджень або інформації про стан ТЗ внаслідок експлуатації. Ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності у наданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи які спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду не надано. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Я. М. Василенко Повний текст постанови виготовлено 17.01.2019