Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 523/13661/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 523/13661/19 Головуючий в 1 інстанції: Бабаков В.П. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 02 грудня 2019 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. за участі секретаря судового засідання: Недашковської Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Польянова Вадима Олександровича, за участі третьої особи Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому заявлено вимоги інспектору Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядовому поліції Польянову Вадиму Олександровичу про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №692565 від 14 червня 2019 року. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 зазначила, що інспектор поліції порушив порядок розгляду справи та винесення постанови, фіксації. Крім того, на думку позивача, дорожній знак був розташований з порушенням державних стандартів. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2019 року задоволено адміністративний позов. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїх доводах апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог є помилковим, так як ним надано всі необхідні докази на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2019 року о 16 год. 06 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Старокиївське шосе, 21, позивач керуючи транспортним засобом HYNDAI i30 (номерний знак НОМЕР_1 ), рухалась зі швидкістю 75 км/год. під дією знаку 3.29 обмеження максимальна швидкість 50 км/год., чим скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. В свою чергу, інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Польяновим Вадимом Олександровичем 14 червня 2019 року, за наслідком виявлення вищевказаних обставин, прийнято постанову серії ДП 18 №692565 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, на суму 255 грн. Не погоджуючись з отриманою постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не надано доказів щодо правомірності свого рішення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. За правилами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, в т.ч. за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. З аналізу вищевикладених норм права вбачається, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 1 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Таким чином, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 статтею 122 цього Кодексу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 26 грудня 2019 року № 724/716/16-а. Відповідно до ч. 1 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Разом з тим, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог процесуального закону, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 статті 122 КУпАП, пред`явлений до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Польянова Вадима Олександровича, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі другого відповідача. За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2019 року скасувати. Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Польянова Вадима Олександровича, за участі третьої особи Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.