Постанова 4857 № 462/5952/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 857/12596/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б. апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2019 року (постановлену головуючим суддею Румілова Н.М. у м. Львові) про повернення позовної заяви у справі № 462/5952/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.10.2019 повернуто позовну заяву. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а матеріали справи направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивач виконав вимоги ухвали суду першої інстанції та 18.10.2019 надіслав цінним листом з описом вкладення відповідну заяву з додатками на адресу суду. Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Положеннями статей 160 і 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються. Відповідно до частин першої та другої ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі ч. 4 ст.169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог ст.160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом. З матеріалів справи слідує, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2019 позовну заяву було залишено без руху та дано можливість для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали. Копію ухвали суду першої інстанції від 23.09.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодового ідентифікатора № 7901309254956 позивач отримав 10.10.2019. У зв`язку з тим, що станом на 25.10.2019 недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2019, позивачем не усунуто суддя повернув позовну заяву згідно оскарженої ухвали. Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, з огляду на таке. Так зокрема в матеріалах справи наявна заява з додатками надіслана позивачем до суду на усунення недоліків, котра зареєстрована в суді першої інстанції 25.10.2019 за Вх. № 25210 (а.с. 11-17). Більше того колегія суддів встановила, що така заява з додатками була надіслана засобами поштового зв`язку 18.10.2019, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором № 7900059456020. Статтею 120 КАС України встановлено порядок обчислення процесуального строку. Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Враховуючи те, що ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2019 про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 10.10.2019, а заява про усунення недоліків надіслана засобами поштового зв`язку 18.10.2019, тобто в межах десятиденного терміну з моменту отримання, а тому стверджувати про не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк не вбачається можливості. Разом з цим суд вважає, що позивачем було дотримано вимоги ухвали суду першої інстанції від 23.09.2019, а тривала доставка його заяви з додатками засобами поштового зв`язку не залежала від останнього. Таким чином, позивачем в установлені судом строки та у визначений процесуальним законом спосіб були усунуті недоліки позовної заяви. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відтак, рішення суду про повернення позовної заяви є передчасним, оскільки застосовані судом першої інстанції наслідки не були пропорційні, обмежили право доступу до суду і стали перешкодою для захисту прав позивачки. Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 462/5952/19 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 17 січня 2020 року