Постанова Київський апеляційний суд № 754/10289/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2020 року м. Київ справа № 754/10289/14-ц провадження № 22-ц/824/535/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Київ від 29 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення збитків та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення збитків та моральної шкоди. В обґрунтування позовної заяви зазначала, що 12 червня 2011 року між нею та відповідачами був укладений договір про надання юридичних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги, передбачені пунктом 2.5 договору. У той же день на виконання умов договору позивачка передала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 000 грн, на підтвердження чого відповідач видав їй квитанцію. Відповідачі умов договору не виконали, юридичні послуги та юридичні консультації позивачу не надали, не надали звітів та актів здачі-приймання послуг, чим порушили свої зобов`язання за договором. Оскільки грошові кошти відповідачі повертати не бажають, позивач звернулася до суду із даним позовом. З урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на її користь заборгованість, яка складається із збитків у розмірі 23 450 грн; компенсації моральної шкоди у розмірі 3 000 грн; 3 % річних у розмірі 2 744,61 грн; інфляційних втрат у розмірі 16 438,45 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором від 12 червня 2011 року у розмірі 8 000 грн., 3 % річних у розмірі 936,29 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 608 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року скасовано та передано справу № 754/10289/14-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Київ від 29 січня 2016 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи матеріалами. Оскільки в даній справі ціна позову становить 17 544, 30 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. До Київського апеляційного суду від учасників справи клопотань щодо розгляду даної справи у судовому засіданні із викликом сторін не надходило. Відповідачі та третя особа не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи заявлені до ОСОБА_1 позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що позивач, сплативши суму грошових коштів за договором у розмірі 8 000 грн, виконала свій обов`язок з оплати юридичних послуг за договором, однак адвокат Шкварко В. І. зобов`язання у повному обсязі за договором не виконав, оскільки згідно договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання щодо здійснення усього комплексу адвокатських послуг при захисті інтересів підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на стадії досудового слідства та надання правової допомоги свідку, але даний комплекс послуг у повному обсязі не надала, обмежившись лише участю у судовому засіданні 13 червня 2011 року та підготовкою апеляційної скарги. Суд першої інстанції вказав, що часткове виконання ОСОБА_1 зобов`язання не може вважатися виконаним, оскільки у подальшому ОСОБА_4 відмовилася від захисника ОСОБА_1 і згідно статті 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Крім того ОСОБА_1 не було надано позивачу чи її дочці ОСОБА_4 звіт про виконання договору, у тому числі щодо фінансових витрат, а також не надано акт здачі-прийому робіт за договором, чим ОСОБА_1 порушила умови укладеного між сторонами договору. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів, відповідно до статей 58-59 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення), на підтвердження виконання умов договору. Також суд першої інстанції вважав, що на підставі статті 625 ЦК України із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 мають бути стягнуті 3 % річних за період з 13 червня 2011 року по 07 травня 2015 року у розмірі 936,29 грн; та інфляційні втрати за період з 13 червня 2011 року по 07 травня 2015 року у розмірі 5 608 грн. Оскільки внаслідок дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 зазнала душевних страждань, оскільки не мала можливості самостійно вирішувати свої справи через вік та хворобу, не мала можливості іншим шляхом допомогти своїй дочці, яка опинилася у складній життєвій ситуації, глибокі страждання з приводу сплати коштів адвокату, яка не виконала свої зобов`язання і не вчинила жодних належних дій для вирішення її питання по суті, а також не повернула добровільно кошти, тому на підставі статті 23 ЦК України на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. Доводи позивача про необхідність стягнення грошових коштів з обох відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд першої інстанції відхилив, оскільки при розгляді справи не знайшов підтвердження факт передачі коштів безпосередньо ОСОБА_3 , а також факт того, що він приймав на себе будь-які зобов`язання щодо надання правової допомоги позивачу, оскільки договір був укладений від імені ОСОБА_1 і частково умови договору виконувала саме ОСОБА_1 . Не погоджуючись із рішенням Деснянського районного суду м. Київ від 29 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з посиланням на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 належним чином виконала свої обов`язки за договором про надання юридичних послуг, укладеним 12 червня 2011 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 не мала жодних заперечень чи претензій щодо виконання договору до 2014 року. Вважає, що суди повинні були допитати слідчого ОСОБА_5 зазначає, що судом не враховано, що ОСОБА_4 у заяві про повернення частини грошових коштів вказувала про повернення 5 000 грн, тобто погодилася про надання послуг відповідачем на суму 3 000 грн. У квітні 2016 року ОСОБА_2 надала до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу та доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Зазначала, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно умов договору про надання правової допомоги свої зобов`язання не виконали, юридичних послуг та юридичних консультацій не надали, не написали жодної апеляційної чи касаційної скарги, клопотання, заяви по кримінальній справі, чим зашкодили своїй підзахисній - ОСОБА_4 , також не надали жодного звіту про проведену ними роботу, не надали жодного акта здачі-приймання робіт, жодного розрахунку вартості виконаних ними послуг, чим порушили зобов`язання, передбачені за договором №036/11-К від 12 червня 2011 року. У травні 2016 року ОСОБА_1 надала до апеляційного суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що взяті на себе зобов`язання відповідно до договору №036/11-К від 12 червня 2011 року вона виконала та надала ОСОБА_2 та її доньці ОСОБА_4 кваліфіковані послуги. Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено, що 12 червня 2011 року між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 адвокатом був укладений договір про надання юридичних послуг. Сторони у договорі обумовили, що: виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, передбачені пунктом 2.5 договору, зокрема: пунктами 2.5.1, 2.5.2, 2.5.5. (пункт 1.1 договору); виконавець займається підготовкою та розробкою процесуальних документів (позови, заяви, скарги, листи, запити, договори, письмова експертиза договорів, клопотання про помилування, заява в Європейський суд з прав людини, звернення в Конституційний суд України) (пункт 2.5.1 договору); виконавець зобов`язується надавати усні та письмові консультації з питань, які виникають в ході здійснення діяльності замовника (пункт 2.5.2 договору); виконавець зобов`язується здійснювати увесь комплекс адвокатських послуг при захисті інтересів підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на стадії досудового слідства та надання правової допомоги свідків (пункт 2.5.5 договору); договір діє з моменту його підписання сторонами та внесення плати відповідно до пункту 4.1 договору і діє до повного виконання зобов`язань, передбачених пунктом 1.1 договору (пункт 7.1 договору). ОСОБА_2 передала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 000 грн, на підтвердження чого ОСОБА_3 видав квитанцію від 12 червня 2011 року про сплату коштів. ОСОБА_2 вказувала, що відповідачі не виконали свої зобов`язання за договором, фактично не надавши їй та її дочці ОСОБА_4 правову допомогу, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідачів сплачені нею за договором грошові кошти. Аналіз змісту уточнених позовних вимог (Т. 1 а. с. 191-192) свідчить, що ОСОБА_2 заявила стягнення коштів у розмірі 23 450 грн за договором про надання юридичних послуг від 12 червня 2011 року саме як нанесені збитки. Встановлюючи наявність умов необхідних для відшкодування збитків ОСОБА_1 , колегія апеляційного суду виходить з наступного. Судом встановлено, що відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за частиною п`ятою статті 190 КК України. 11 червня 2011 року до Печерського районного суду м. Києва було подано подання слідчого про зміну обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту. У зв`язку із розглядом подання позивач і звернулася до відповідачів для укладення договору про надання правової допомоги її дочці під час обрання запобіжного заходу. 13 червня 2011 року ОСОБА_4 подала письмову заяву до Печерського районного суду м. Києва про допуск до участі у судовому засіданні її захисника Шкварко В. І. Захисник Шкварко В. І. приймала участь у судовому засіданні під час розгляду вказаного подання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , що підтверджується копіями журналу судового засідання та постанови Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2011 року. У подальшому адвокатом Шкварко В. І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 було подано до Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2011 року. 14 червня 2011 року ОСОБА_4 подала слідчому СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві заяву про відмову від послуг адвоката Шкварко В.І. та про повернення частини грошових коштів. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)». Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини першої статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Аналіз матеріалів справи свідчить, що у них відсутня відмова ОСОБА_2 від договору про надання юридичних послуг від 12 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах своєї дочки ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 . Разом з тим, заявлена ОСОБА_4 14 червня 2011 року відмова від послуг адвоката Шкварко В.І. не свідчить про відмову ОСОБА_2 від договору про надання юридичних послуг, оскільки відмова від адвоката у порядку, передбаченому КПК України, не свідчить про відмову від договору у розумінні статті 907 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для стягнення збитків необхідним є такі умови: наявність збитків; протиправність поведінки особи, яка завдала збитків; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків та її результатом - збитками; вина особи, яка завдала збитків. У частині першій статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, відповідачем доведено, що ним надавались послуги, які обумовлювались сторонами у договорі про надання юридичних послуг від 12 червня 2011 року, зауважень до цих послуг, які були надані позивачем не зазначено, а виконання усього обсягу юридичних послуг виявилось неможливим саме внаслідок відмови ОСОБА_4 від послуг адвоката Шкварко В.І. та про повернення частини грошових коштів. Отже, позивачем не доведено, що невиконання умов договору про надання юридичних послуг у повному обсязі відбулося внаслідок неправомірних дій відповідача, а відповідачем спростовано його вину у невиконанні умов цього договору у повному обсязі. За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила. Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи, що позивачем не доведено, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй завдані збитки, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків, а відтак і нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України суми 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань є помилковими. Колегія суддів не може також погодитись із наявністю підстав для стягнення моральної шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Положеннями Закону України "Про адвокатуру" та умовами договору про надання юридичних послуг від 12 червня 2011 року не передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої неналежним наданням послуг адвоката. Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Указаними у позові обставинами не підтверджено, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача позивачеві завдано моральної шкоди. Враховуючи наведена апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність таких вимог і відмовляє у їх задоволенні. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене слід стягнути із позивача на користь відповідача понесені останнім витрати по сплаті 303, 16 грн (275,60 грн сума судового збору станом на час подання позову х 110% ) судового збору за подання апеляційної скарги. Оскільки рішення Деснянського районного суду міста Київ від 29 січня 2016 року не оскаржується у частині відмови у позові до ОСОБА_3 відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України ці вимоги не є предметом апеляційного перегляду. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384, 439 ЦПК України, апеляційний суд , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Київ від 29 січня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення. У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення збитків та моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 303 (триста три) гривні 16 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків зазначених в статті 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба