Постанова 4855 № 640/13420/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13420/19 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменко В.О., Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань на ОСОБА_2 ; - зобов`язати Державне бюро розслідувань розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2019 про покладення на неї виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань на ОСОБА_2 було залишено без розгляду. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наголошує на поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а . Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань на ОСОБА_2 залишено без розгляду. Залишаючи адміністративний позов в частині без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені ОСОБА_1 обставини щодо обґрунтування пропуску строку для звернення до суду не є поважними та не приймаються судом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується правомірність наказу №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань на ОСОБА_2 , виданий Державним бюро розслідувань 27.05.2019. Відповідний наказ оскаржується позивачем з питання проходження нею публічної служби. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України. Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Отже, процесуальними нормами закріплено обов`язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд залишає таку позовну заяву без розгляду, не розглядаючи справу по суті позовних вимог. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, встановлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос виконання обов`язків за вакантною посадою начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань покладено на ОСОБА_2 (а.с. 18). 27.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до директора Державного бюро розслідувань Труби P.M. з письмовою заявою про призначення її в.о. начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань як найстаршого за віком службовця підрозділу. Листом № 01-8051 від 30.05.2019 року у відповідь на запит позивача, Державне бюро розслідувань повідомило ОСОБА_1., що 27.05.2019 року виконання обов`язків за вакантною посадою начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань покладено на ОСОБА_2 (а.с. 26). Як підтвердила позивач у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вищевказаний лист нею було отримано того ж дня, 30 травня 2019 року, безпосередньо на робочому місці. Таким чином, про існування оскаржуваного наказу позивач дізналась саме 30 травня 2019 року, отже, перебіг місячного строку на його оскарження розпочався саме з цієї дати. Відтак, помилковим є висновок суду першої інстанції, що місячний термін на оскарження оспорюваного наказу повинен обраховуватися з 27.05.2019, оскільки 27.05.2019 року позивач лише звернулась до відповідача із заявою про призначення, в той час як про існування оскаржуваного наказу Державного бюро розслідувань №134-ос ОСОБА_1 дізналась лише 30.05.2019 року. Однак, позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована судом першої інстанції 19 липня 2019 року за вх. № 640/13420/19 (а.с. 5), тобто з пропуском місячного строку. У тексті позовної заяви, позивач визнає, що строк на звернення до адміністративного суду нею було пропущено, однак звертається до суду першої інстанції із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Після дослідження поданої позивачем позовної заяви разом із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду, Окружним адміністративним судом міста Києва постановлено ухвалу від 25 липня 2019 року, якою відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, треті особи: Національне агентство України з питань державної служби, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що за наслідком перевірки позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви, чи відмови у відкритті провадження у справі. В той же час, після прийняття вищезазначеної ухвали про відкриття провадження від 25 липня 2019 року, у відзиві Державного бюро розслідувань на позовну заяву, відповідач наполягав на необхідності залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 (а.с. 48). В подальшому, під час розгляду даної адміністративної справи, суд першої інстанції ухвалою від 07 листопада 2019 року залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань на ОСОБА_2 . Залишаючи позов в частині без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що вказані ОСОБА_1 в позовній заяві та відповіді на відзив обставини щодо обґрунтування пропуску строку для звернення до суду з даною позовною заявою в частині визнання протиправним та скасувати наказу Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос, не приймаються судом до уваги та не є поважними. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 , крім іншого, вказує, що інформацію на підтвердження того, що саме вона є найстаршим за віком службовцем підрозділу, як доказу на підтвердження позиції за даним позовом, було отримано нею лише 21.06.2019 разом з листом відповідача №01-9780, після чого того ж дня вона повторно звернулась із заявою про покладення на позивача обов`язків керівника відділу на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», у разі відсутності керівника підрозділу центрального апарату (директора територіального управління) Державного бюро розслідувань або тимчасової неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов`язки виконує заступник, а за наявності двох заступників - найстарший за віком заступник. У разі відсутності заступника обов`язки керівника підрозділу центрального апарату (директора територіального управління) Державного бюро розслідувань виконує найстарший за віком керівник підрозділу (органу), що входить до складу цього підрозділу (органу), а за відсутності у структурі підрозділу (органу) інших підрозділів - найстарший за віком службовець підрозділу (органу). Так, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ключовим для можливості застосування вищевказаної норми є поняття «найстарший за віком», відтак, для звернення до суду із відповідним позовом позивачеві дійсно було необхідно отримати письмове підтвердження того, що саме вона є найстаршим за віком службовцем підрозділу. Таке підтвердження було отримано ОСОБА_3 лише 21.06.2019 разом з листом відповідача №01-9780. Окрім того, залишаючи позов ОСОБА_3 без розгляду, суд першої інстанції послався на частину третю статті 123 КАС України, якою встановлено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Однак, та обставина, що про існування оскаржуваного наказу ОСОБА_3 дізналась 30 травня 2019 року, а з даним позовом звернулась лише 19 липня 2019 року вже досліджувалась судом першої інстанції під час перевірки позовної заяви та клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду при вирішенні питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, та відповідний факт було встановлено до відкриття провадження у справі, а не після відкриття провадження, оскільки жодних додаткових обставин, які б свідчили про пропуск позивачем визначеного процесуальним законодавством строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, після відкриття провадження у справі встановлено не було. Відтак, це виключає можливість застосування частини третьої ст.123 КАС України для залишення позову без розгляду, оскільки обставина звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом з пропуском встановленого законодавством строку фактично була виявлена судом до відкриття провадження при перевірці позовної заяви на відповідність її вимогам КАС України та дослідження клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а не після відкриття провадження в адміністративній справі. Враховуючи, що факт пропуску строку позивачем визнавався, обставини такого пропуску строку звернення до суду були нею обґрунтовані у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, постановляючи ухвалу від 25 липня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції надає протилежну оцінку одним і тим самим обставинам справи щодо відповідності позовної заяви вимогам встановленим процесуальним законодавством, в частині дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поважності причин його пропуску. Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Колегія суддів також звертає увагу, що у даному випадку актом індивідуальної дії, а саме наказом Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань на ОСОБА_2 було безпосередньо порушено права та інтереси позивача щодо непокладення на неї виконання обов`язків начальника, як на найстаршого за віком державного службовця відділу, які можуть бути захищені саме шляхом оскарження відповідного акту індивідуальної дії. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 27.05.2019 №134-ос в частині покладення виконання обов`язків начальника Відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань на ОСОБА_2 . Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року - скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 16.01.2020 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, А.Ю. Кучма