Постанова 4851 № 520/7711/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 р.Справа № 520/7711/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мінаєва К.В.) від 05.11.2019 року (повний текст рішення складено 12.11.2019 року) по справі №520/7711/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного територіальне управління юстиції у Харківській області, в якому просила скасувати наказ №1723/К від 26.07.2019 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ". В обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного наказу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Харківській області №1723/К від 26.07.2019 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " Стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про протиправність оскаржуваного наказу. Зазначив, що приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення в частині строку давності його застосування. На думку скаржника, вказані висновки суду є помилковими, оскільки на момент видання спірного наказу не минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався про вчинення дисциплінарного проступку. Крім того, оскільки правопорушення є триваючими, з моменту направлення позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження та не вжиття дій примусового характеру не минув річний строк. Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим, а оскаржуваний наказ законним. Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у визначеному законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення. На адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання представника позивача - адвоката Атаманюка П.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у кримінальній справі призначеній до розгляду в іншому суді. Проте, вказаний файл не підписаний електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу ІТЗ про відсутність ЕЦП. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Згідно ч.10 ст. 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Враховуючи, що клопотання не містить електронного цифрового підпису, а також приймаючи до уваги, що жодного доказу на підтвердження вказаних обставин надано не було, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, визначених КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 29.03.2019 року заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Товмасян А.Е. звернувся із поданням з приводу вирішення питання щодо ініціювання дисциплінарного провадження стосовно позивача (т.1 а.с.45-46) Відповідно наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 01.04.2019 р. №666/к ініційовано дисциплінарне провадження стосовно позивача. (т.1 а.с.42) Наказом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.06.2019 р. №1344/к продовжено строк проведення службового розслідування стосовно позивача до двох місяців. (т.1 а.с.95) Відповідно висновку дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного територіального управління юстиції у Харківській області за результатами проведеного службового розслідування стосовно позивача від 15.07.2019 р., комісія дійшла висновку про те, що державним виконавцем ОСОБА_1. при здійсненні виконавчого провадження №56749123 допущено порушення вимог ст.18, 26, 63 Закону України "Про виконавче провадження". Запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за вчинення нею дисциплінарного проступку. (т.1 а.с.123-135) Наказом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.07.2019 року №1723/к накладено дисциплінарне стягнення на державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани. (т.1 а.с.16-19). Позивач отримала особисто зазначений наказ 29.07.2019 р., про вказує у позові. Не погодившись із правомірністю накладення дисциплінарного стягнення, позивач звернулась до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу внаслідок порушення процедури накладення дисциплінарного стягнення, а саме, пропуск відповідачем визначеного ч. 5 ст. 74 "Про державну службу" строку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України). Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу". Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про державну службу", державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Згідно із частиною першою статті 64 Закону України "Про державну службу", за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 65 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п 5. ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу"). Положеннями частини першої статті 66 Закону України "Про державну службу" визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Як вказував під час розгляду справи представник відповідача, фактичною підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення слугувало порушення вимог ст.18, 26, 63 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження винесено з порушенням строку, встановленого ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження"; постанову про відкриття виконавчого провадження направлено з порушенням строку; позивачем не вжиті заходи, які мали бути вжиті на виконання виконавчого листа (прийняття рішення про накладення штрафу, звернення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення, тощо). Згідно ч.3 та ч. 6 ст. 66 Закону України "Про державну службу", у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), поданням дисциплінарної комісії. Згідно із частинами першою, дев`ятою - одинадцятою статті 69 Закону України "Про державну службу", для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша і друга статті 77 Закону України "Про державну службу"). Отже, з наведених положень Закону слідує, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням суб`єктом призначення або керівником державної служби на такого державного службовця дисциплінарного стягнення у виді догани. Як було встановлено під час розгляду справи, підставою ініціювання дисциплінарного провадження стосовно позивача слугувало подання заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Товмасяна А.Е. В результаті перевірки виконавчого провадження №56749123 в період з 01.04.2019 р. по 09.04.2019 року підтверджено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження" з боку державного службовця ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що питання порушення позивачем Закону України "Про виконавче провадження" вже було предметом судового розгляду по справі №520/9999/18. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року по справі №520/9999/18 визнано, серед іншого, протиправними дії та бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1. з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/2893/18 від 05.07.2018. Під час розгляду справи суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" в частині недотримання строків відкриття виконавчого провадження, а також строків надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження. Вищевказане судове рішення набрало законної сили. Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Перевіряючи правомірність дотримання відповідачем процедури накладення на позивача адміністративного стягнення, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно із частиною третьою статті 65 Закону України "Про державну службу", державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення. За частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про державну службу", дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Отже, дисциплінарне стягнення на державного службовця може накладатися не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, але не пізніше одного року після його вчинення. Водночас статтею 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Проте, як зазначалося вище, Закон України "Про державну службу", є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби. Розділом VIII "Дисциплінарна та матеріальна відповідальність державних службовців" цього Закону визначено, серед іншого, поняття дисциплінарної відповідальності державного службовця, підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, види дисциплінарних стягнень та умови їх застосування, процедуру притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, які суттєво відрізняються від видів дисциплінарних стягнень, порядку та строків їх застосування, визначених статтями 147-152 КЗпП України. При цьому згідно із частиною третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Отже, при притягненні державного службовця до дисциплінарної відповідальності слід застосовувати строки, визначені частиною третьою статті 65 та частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про державну службу", а не строки для застосування дисциплінарного стягнення, передбачені статтею 148 КЗпП України. За таких обставин висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону України "Про державну службу" є правильними. В свою чергу, скасовуючи оскаржуваний наказ, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск відповідачем визначеного строку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності внаслідок невірного визначення початку перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Так, початком перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд першої інстанції визначив дату отримання відповідачем суду у справі №520/9999/18, яке не набрало законної сили - 02.01.2019 року. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки строк перебігу для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності визначається днем, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, тому саме з цього дня слід обчислювати початок перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Вказаний висновок щодо обчислення строку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі №810/1224/17. Згідно положень ст. 2 Закону України "Про державну службу", керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі. Колегія суддів вказує, що момент, коли керівник державної служби дізнався про вчинення дисциплінарного проступку - це день, коли керівнику державної служби стало відомо про те, що конкретний державний службовець вчинив діяння (дію чи бездіяльність), яке за попередньою оцінкою містить склад дисциплінарного проступку. В свою чергу, факт обізнаності про той чи інший дисциплінарний проступок іншими особами (іншими державними службовцями, сторонніми особами тощо) не можна вважати виявленням, оскільки обов`язок забезпечувати службову дисципліну, здійснювати контроль за її дотриманням чи реалізовувати дисциплінарну відповідальність покладається на керівника державного органу. Однак, як вказував відповідач, дана кореспонденція (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року по справі №520/9999/18) не розглядалась керівником державного органу. На підтвердження вказаної обставини свідчить той факт, що на супровідному листі Харківського окружного адміністративного суду відсутня резолюція керівника Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення суду було зареєстровано 29.12.2018 року за вх.№ 35891-2018. Тобто, станом на час отримання відповідачем рішення суду, воно не набрало законної сили, оскільки не сплив встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України строк на його оскарження. Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, підставою ініціювання дисциплінарного провадження стосовно позивача слугувало саме подання заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Товмасяна А.Е. від 29.03.2019 року. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що днем, коли керівник дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку є 29.03.2019 року. Таким чином висновок суду першої інстанції щодо пропуску шестимісячного строку притягнення позивача до відповідальності є помилковим. Як вбачається із рішення суду у справі №520/9999/18, недотримання позивачем строків надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2018 року, зумовлено тим, що вказана постанова надіслана поштою не на наступний робочий день, як встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а лише 06.08.2018 року. Таким чином, станом на час винесення оскаржуваного наказу (26.07.2019 року) не минув річний строк. У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. У справі, що розглядається, учинені позивачем порушення фактично є триваючим правопорушенням. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях відповідача порушення вимог діючого законодавства при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність винесення оскаржуваного наказу. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Таким чином, оскаржуваний наказ є законним та скасуванню не підлягає. Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права ( ч. 1 ст. 317 КАС України). На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі №520/7711/19 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування наказу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 17.01.2020 року.