Постанова 4851 № 520/9310/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 р.Справа № 520/9310/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Зінченко А.В.) від 23.10.2019 року (повний текст рішення складено 24.10.2019 року) по справі №520/9310/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви та документів позивача про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності; - зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій розглянути заяву та документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення відповідно до п. 6 постанови КМУ від 11.07.2007 №908 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту" та надіслати його до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області для видання наказу про виплату такої допомоги. В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу у ГУ ДСНС України в Харківській області. У зв`язку з встановленням IІI групи інвалідності, захворювання пов`язаного з проходженням служби, позивач звернувся із відповідною заявою та надав необхідні документи. Проте, відповідач повідомив, що через відсутність бюджетних асигнувань документи не виносились на розгляд відповідної комісії з призначення одноразової грошової допомоги, тому прийняття вказаного рішення буде здійснено у порядку черговості розгляду справ при наявності коштів на зазначені цілі. На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність, в зв`язку з чим, звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви та документів позивача про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності. Зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій розглянути заяву та документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 384 грн.20 коп. Не погодившись із судовим рішенням, Державною службою України з надзвичайних ситуацій подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, то висновки суду першої інстанції є помилковими. Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Третя особа правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Представник позивача надав клопотання, в якому просив провести розгляд справи без його участі та участі уповноваженого представника. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 01.09.1993р. по 01.10.2018р. проходив службу в ГУ ДСНС України в Харківській області. Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області №265 від 01.10.2019р. позивача звільнено. 27.11.2018 року Харківською обласною МСЕК №3 встановлено позивачу третю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби. У грудні 2018р. позивачем до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області було подано заяву про призначення одноразової грошової допомоги разом з документами. Позивач звернувся до відповідача та третьої особи з листом, в якому просив повідомити, чи було прийняте рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги через встановлену йому третю групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби та с проханням здійснити виплату цієї допомоги. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області листом №020-3837/200 від 15.08.2019р повідомило, що надані позивачем документи для призначення одноразової грошової допомоги були направлені до ДСНС України, у встановлений термін листом від 18.12.2018р. №010-5942-066 в повному обсязі. Листом від 14.08.2019р. за №03-11646/201 Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила позивача, що Центральна лікарсько-експертна комісія розглянула матеріали та встановила причинний зв`язок отриманої позивачем III групи інвалідності, однак через відсутність бюджетних асигнувань документи не виносились на розгляд відповідної комісії з призначення одноразової грошової допомоги, тому прийняття вказаного рішення буде здійснено у порядку черговості розгляду справ при наявності коштів на зазначені цілі. Позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку по наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви та документів позивача про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, то в іншій частині оскаржуване рішення суду не підлягає апеляційному перегляду. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом. Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України, у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він обіймав, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання статті 118 Кодексу, Кабінет Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 908, затверджено "Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту" (далі-Порядок 908). Відповідно до п. 1 Порядку № 908, у разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов`язків сім`ям загиблих (померлих), а за відсутності сім`ї батькам та утриманцям таких осіб виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблих (померлих) за останніми посадами, які вони займали. Абзацом 2 пункту 2 Порядку № 908 визначено, що грошова допомога виплачується: особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи. При цьому, на підставі підп. 2 п. 2 Порядку № 908, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, грошова допомога інвалідам III групи виплачується у розмірі 36-місячного грошового забезпечення. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення. Відповідач не заперечував наявності підстав для виплати позивачу вказаної допомоги або її розміру. Згідно з п. 5 Порядку №908, для виплати одноразової грошової допомоги у разі травми або поранення, захворювання чи інвалідності особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, подають до підрозділу або його правонаступника такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або ступінь втрати працездатності разом з рішенням відповідної військово-медичної установи про визнання травми або поранення, захворювання; постанову центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про придатність до служби і причинно-наслідковий зв`язок травми або поранення, захворювання з виконанням службових обов`язків або проходженням служби; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації; довідку про те, що їм не провадилися інші передбачені законами виплати у разі травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. На підставі абз. 1 п. 6 Порядку №908, підрозділ подає ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу. Відповідно до абз.2 п.6 Порядку №908, служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання. Згідно з абз. 3 п. 6 Порядку №908, одноразова грошова допомога виплачується не пізніше ніж протягом двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги. Наказом Державної служби з надзвичайних ситуацій України від 17.07.2014 року №394 утворено комісію з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та затверджено її склад. Враховуючи вищезазначені норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі наявності в особи права на отримання одноразової грошової допомоги та отримання висновку щодо можливості такої виплати, відповідач має прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надіслати його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання. Як убачається із матеріалів справи, ГУ ДСНС України в Харківській області дотримано вимоги абз. 1 п. 6 Порядку №908, та разом з супровідним листом від 18.12.2018р. №010-5942-066 направила документи відповідачу. Проте, відповідач повідомив позивача, що Центральна лікарсько-експертна комісія розглянула матеріали та встановила причинний зв`язок отриманої позивачем ІІІ групи інвалідності, однак через відсутність бюджетних асигнувань документи позивача не виносились на розгляд відповідної комісії з призначення одноразової грошової допомоги, тому прийняття вказаного рішення буде здійснено у порядку черговості розгляду справ при наявності коштів на зазначені цілі. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій не діяла в межах, спосіб та порядку, визначених законом, оскільки за результатом розгляду отриманих від третьої особи документів для призначення позивачу одноразової грошової допомоги рішення передбачене абз. 2 п.6 Порядку №908 не прийняла. Доводи апелянта про те, що рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийнято через відсутність бюджетних асигнувань на такі цілі, колегія суддів не приймаються до уваги та зазначає наступне. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). У Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу. Відповідно до вимог ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у рішенні в справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету. Однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Таким чином, наявність бюджетних асигнувань може вплинути на факт повної виплати одноразової грошової допомоги та не впливає на обов`язок прийняти рішення щодо вказаних питань. Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу неприйняття рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги є необґрунтованими та суперечить нормам чинного законодавства. Доводи відповідача про те, що рішення про виплату допомоги позивачу Державна служба України з надзвичайних ситуацій прийме у порядку черговості розгляду справ також є необґрунтованим. Відповідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є зобов`язання Державну службу України з надзвичайних ситуацій розглянути заяву та документи про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №520/9310/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 17.01.2020 року