Постанова 4818 № 638/384/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 14 січня 2020 року м. Харків справа № 638/384/17 провадження № 22-ц/818/109/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач), суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Кравченко О. О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, третя особа ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Семіряд І.В., у с т а н о в и в : У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 09.01.2014 року нею та її сином ОСОБА_3 було укладено з ОСОБА_2 договір позики, відповідно до умов якого вони отримали у власність 34500 дол. США та зобо`вязались повернути вказану суму у строк до 09.07.2014 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 17.05.2016 року на підставі вищевказаного договору іпотеки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що перехід права власності на предмет іпотеки відбувся з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки вона не отримувала письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень умов договору позики, ОСОБА_1 просила скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , поновити державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за нею та ОСОБА_3 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначила, що пунктом 12 укладеного між сторонами у справі договору іпотеки передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим договором позики у встановлений іпотекодержателем термін, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього договору. Оскільки письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за договором позики вона не отримувала, крім того, фактично нею сплачено кредитору грошові кошти в еквіваленті 32500 доларів США, а тому розмір заборгованості становить лише 2000 доларів США, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого нею позову. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судовим розглядом встановлено, що 09.01.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останні отримали у власність 34500 дол. США та зобов`язались повернути вказану суму у строк до 09.07.2014 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики 09.01.2014 року між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 17.05.2016 року на підставі вищевказаного договору іпотеки приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до умов договору іпотеки від 09.01.2014 року сторони дійшли згоди, що будь-яка кореспонденція на ім`я Іпотекодавців має надсилатись на адресу їх мешкання листом з повідомленням, така кореспонденція має вважатися отриманою Боржниками в день її надходження на поштове відділення, що обслуговує будинок за цією адресою, незалежно від того, чи вони отримали її особисто чи кожен окремо та незалежно від причин неотримання особисто, а тому неотримання позивачкою відповідної вимоги не є підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки. Колегія суддів погоджується з такими висновками. Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Належних доказів виконання боржниками зобов`язань за договором позики позивачем не надано і матеріали справи не містять. За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону (ст. 36 Закону України «Про іпотеку»). Частинами 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своїх зобов`язань за договором позики, 21.05.2015 року ОСОБА_2 було направлено на адресу боржників вимогу про усунення порушень. Дана вимога була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення, що підтверджується відповідними доказами, які долучені до матеріалів справи. Крім того, 30.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Карташової С.І. в порядку ст. 84 Закону України «Про нотаріат» із заявою про передачу повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо необхідності погашення суми заборгованості за договором позики від 09.01.2014 року, яке того ж дня було направлено нотаріусом на адресу боржників. Згідно з п. 9 договору іпотеки іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні іпотекодавцями сплати боргу будь-якого з поточних повернень більш ніж на п`ять днів за договором позики в забезпечення якої укладається цей договір. Сторони дійшли згоди, що будь-яка кореспонденція на ім`я іпотекодавців має надсилатись на адресу їх мешкання листом з повідомленням. Така кореспонденція має вважатися отриманою Боржниками в день її надходження на поштове відділення, що обслуговує будинок за цією адресою, незалежно від того, чи вони отримали її особисто чи кожен окремо та незалежно від причин неотримання особисто. Так, достатнім доказом отримання іпотекодавцями кореспонденції від Іпотекодержателя та/або від нотаріуса має сприйматися будь-який поштовий документ, що підтвердить її надходження до зазначеного поштового відділення. А поштовий документ, згідно з яким іпотекодавці не проживають за зазначеною вище адресою або який повернувся з відміткою «За закінченням строку зберігання», має сприйматися крім того достатнім доказом відмови Боржників від виконання зобов`язань за цим договором, невиконання вимоги про дострокове повернення всієї позики та виникнення у кредитора права дострокового повернення всієї позики і права звернення стягнення на майно, заставлене іпотекодавцями у забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавців за договором позики. Пунктом 12 договору іпотеки від 19.01.2014 року передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим Договором позики у встановлений Іпотекодержателем термін, таку вимогу Іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього Договору. Цим застереженням відповідно до Закону сторони домовились визначити такі можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу). З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прийняття нотаріусом рішення про передачу спірної квартири у власність відповідача та державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є таким, що відповідає вимогам закону та умовам укладеного між сторонами у справі договору іпотеки. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для його скасування. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 січня 2020 року. Головуючий Р.М. Піддубний Судді А.В. Котелевець О.Ю. Тичкова