Постанова 4818 № 645/5510/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України Справа № 645/5510/15-ц Провадження № 22-ц/818/81/20 14 січня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії: головуючого - Сащенко І.С. суддів - Коваленко І.П.,Овсяннікової А.І. за участю секретаря Іманвердізаде А.А. учасники справи: позивач - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик Олексій Вікторович, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківське міське управління юстиції Харківської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року ( суддя Іващенко С.О.) по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик Олексій Вікторович, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківське міське управління юстиції Харківської області про визнання недійсною довіреності та скасування її реєстрації, визнання недійсним договору дарування та скасування реєстрації права власності, - встановив: ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Герасименя О.Ю. звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила : - визнати недійсним довіреність від 10.07.2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №351; скасувати в Єдиному реєстрі довіреності реєстрацію вищевказаної довіреності від 10.07.2014 року; - визнати недійсним договір дарування від 28.07.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за реєстрованим №1135; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14731395 від 28.07.2014 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №6474433 про право власності - ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 за договором дарування від 28.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А. за реєстровим №1135. В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_2 є громадянкою США, та згідно договору дарування від 05.02.2002 року власницею квартири АДРЕСА_1 . За цим договором дарування дарувальниками виступили: батько позивачки ОСОБА_5 , її мати ОСОБА_6 , брат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . У травні 2015 року, приїхавши до України, ОСОБА_2 вирішила продати квартиру, під час збору документів для продажу їй стало відомо, що згідно договору дарування від 28.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А., ОСОБА_2 , нібито подарувала належну їй квартиру своєму батькові ОСОБА_5 . Зі змісту вказаного договору вбачається, що від імені дарувальника, ОСОБА_2 , виступав її брат, ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 10.07.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Луцького РНО Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №351. У договорі також зазначалося, що квартира належить дарувальнику на підставі договору дарування від 05.08.2002 року, дублікат якого виданий Першою Харківською державною нотаріальною конторою. Договір дарування від 28.07.2014 року та довіреність від 10.07.2014 року є недійсними, оскільки ОСОБА_2 ніколи не уповноважувала свого брата, ОСОБА_3 укладати від її імені будь-які договори, зокрема, договір дарування спірної квартири. Довіреність від 10.07.2014 року позивач не видавала. Більш того, 10.07.2014 року, в день оформлення довіреності, позивач не перебувала на території України, а знаходилася на території США. Також у договорі дарування вказаний податковий номер ОСОБА_2 - НОМЕР_1 , який не належить позивачці, оскільки свій податковий номер - НОМЕР_8 ОСОБА_2 отримала лише 22.05.2015 року. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Рішенням рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.Визнано недійсною довіреність від 10 липня 2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №

351. Скасовано в Єдиному реєстрі довіреностей реєстрацію довіреності від 10.07.2014 року, посвідчену приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №351. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 28 липня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за реєстровим № 1135. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 за договором дарування від 28.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за реєстровим №1135. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не встановлено, кому ж на праві власності належала спірна квартира: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також вважає недоведеною відсутність позивача на території України на час посвідчення нотаріусом довіреності від 10.07.2014 року, оскільки вона, на його думку могла перетнути кордон не як громадянка США, а як громадянка України за українським паспортом. Також вказує, що зі змісту довіреності від 10.07.2014 року вбачається, що вона була видана на підставі попередньої усної домовленості ОСОБА_2 та відповідача, на підставі укладеного в усній формі договору доручення, який і мав би бути предметом позову у даному випадку. Крім того, незалучення до участі у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в якості третьої особи може вплинути на її права та обов`язки, що є порушенням норм процесуального права. Правом на надання відзиву позивач не скористалась. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із їх обгрунтованості та доведеності, встановивши на підставі доказів, наданих сторонами, що позивач не мала наміру дарувати свою квартиру, договір дарування особисто не укладала та нікого на це не уповноважувала. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону. Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_5 в Україні в Харківські області в місті Харкові народилася ОСОБА_2 , батьком якої є ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби ХМУЮ, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 . Позивач та відповідач є братом та сестрою. Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , виданого повторно Київським відділом державної реєстрації актів цивільного станку Харківського МУЮ, ОСОБА_2 22.08.1992 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». За договором дарування від 05.08.2002 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подарували, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять копію паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , період дії з 16.07.2001 року по 16.07.2011 року, НОМЕР_11, оригінал паспорта оглянутий в судовому засіданні апеляційного суду. Номер даного паспорта, а також строк на який він видавався збігається із номером та строком дії, який був представлений Першій Харківській Державній нотаріальній конторі при укладанні договору дарування від 05.08.2002 року квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією виписки з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за №2-1843 від 05.08.2002 року. Зазначене свідчить, що власником квартири АДРЕСА_1 05.08.2002 року стала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є позивачем у справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби ХМУЮ). На запит суду приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. були надані копії довіреності від 10.07.2014 року, реєстровий №351, та документів, які надавалися нотаріусу при її посвідченні. Згідно довіреності від 10.07.2014 року, реєстровий №351, громадянка США ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_6 , виданий 20.02.2009 року Державним департаментом США), що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , уповноважила ОСОБА_3 , представляти її інтереси в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях (їх структурних підрозділах) незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, в системі нотаріату тощо з усіх без винятку питань, пов`язаних з укладанням та підписанням договору дарування всієї належної їй квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 , в тому числі при знятті заборони (арешту) на вищевказану квартиру. При посвідченні довіреності нотаріусу було надано паспорт громадянки США на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження Ньюінгтон, США, номер паспорту НОМЕР_7 , строк дії паспорту з 20.02.2009 року по 19.02.2019 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є позивачем по справі на даний час має паспорт громадянки США із НОМЕР_10, період дії з 14.02.2012 року по 13.02.2022 року. Із договору дарування квартири від 28.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. за реєстрованим №1135, вбачається, що громадянка США ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 , що проживає: АДРЕСА_2, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої Сушиком О.В., приватним нотаріусом Луцького НО Волинської області, 10.07.2014 року, реєстровим №351, діє ОСОБА_3 , подарував, а ОСОБА_5 , прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 . Згідно Відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб платників податків станом на 05.08.2015 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має податковий номер - НОМЕР_1 , тоді як позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має податковий номер - НОМЕР_8 , який вона отримала 22.05.2015 року. Тобто, на момент укладання договору дарування квартири від 28.07.2014року позивач ще не мала податкового номеру. За інформацією Державної прикордонної служби України, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перетинала кордон України: 14.05.2012 року (в`їзд) - 20.05.2012 року (виїзд); 09.07.2012 року (в`їзд) - 21.07.2012 року (виїзд); 12.05.2015 року (в`їзд) - 25.05.2015 року (виїзд). Отже, на час посвідчення приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. довіреності від 10.07.2014 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , державний кордон України не перетинала. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_9 ), який 28.07.2014 року склав заповіт, відповідно до якого заповідав ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належать на день смерті і на що він за законом має право. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.07.2015 року №40383960, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 . Частиною 1 ст.316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За положеннями ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 11 ч. 2 та статті 328 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частин 3 та 5 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як зазначалось вище, при укладенні договору дарування спірної квартири 05.08.2002 року, за яким ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подарували, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 , Першій Харківській Державній нотаріальній конторі було надано копію паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , період дії з 16.07.2001 року по 16.07.2011 року, НОМЕР_11. Згідно копії паспорту позивача, наданої суду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано паспорт громадянина США 14.02.2012 року строком дії до 13.02.2022 року. Таким чином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на законних підставах набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Частиною 1 ст.237 ЦК передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з ч.3 цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, передбачених актами цивільного законодавства. Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов`язки особи, яку він представляє. 10.07.2014 року приватним нотаріусом Сушик О.В. було посвідчено довіреність громадянки США ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_6, виданий 20.02.2009 року Державним департаментом США), що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , якою остання уповноважила ОСОБА_3 на представлення її інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях (їх структурних підрозділах) незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, в системі нотаріату тощо з усіх без винятку питань, пов`язаних з укладанням та підписанням договору дарування всієї належної їй квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 , в тому числі при знятті заборони (арешту) на вищевказану квартиру. При посвідченні довіреності нотаріусу було надано паспорт громадянки США на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження Ньюінгтон, США, номер паспорту НОМЕР_7 , строк дії паспорту з 20.02.2009 року по 19.02.2019 року. Таким чином, позивачка та ОСОБА_2 , яка вищевказаною довіреністю уповноважила ОСОБА_3 на вчинення дій щодо відчуження вказаної квартири, є різними особами. Не зважаючи на те, що обидві мають однакові імена та прізвища, є громадянками США, вони мають різні дати народження, паспортні дані та податкові номери. Жодних доказів на підтвердження того, що спірне майно в період з 2002 по 2014 рік вибувало із власності позивача та перейшло у власність до іншої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріали справи не містять. Таким чином остання не мала законних підстав уповноважувати ОСОБА_3 на вчинення дій з приводу відчуження майна, яке їй не належить. З огляду на викладене, вказана довіреність у відповідності вимог закону є недійсною, а тому запис про її реєстрацію від 10.07.2014 року в Єдиному реєстрі довіреностей за №351 підлягає скасуванню. Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. За положеннями ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування квартири від 28.07.2014 року, вчинений ОСОБА_3 від імені громадянки США ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , податковий номер НОМЕР_1 ,що проживає: АДРЕСА_2 , на підставі недійсної довіреності, не може бути підставою для переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_5 , оскільки вона не є власником цього майна. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свого волевиявлення щодо відчуження належної їй квартири не висловлювала та жодних дій, направлених на припинення свого права власності у період з 10.07.2014 року по 28.07.2014 року не вчиняла. Також у договорідарування квартири від 28.07.2014 року вказано, що спірна квартира належить дарувальнику на праві особистої приватної власності на підставі дублікату договору дарування, посвідченого Першою Харківською державною нотаріальною конторою 05 серпня 2002 року за рнеєстровим №2-1843. Як зазначалось раніше, обдарованою за цим договором була саме позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у вказаний період часу позивачка була відсутня на території України. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачка могла незаконно перетнути кордон або зробити це за паспортом громадянина України - є безпідставними та висновків суду не спростовують. Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Виходячи з того, що реєстрація права власності на квартиру квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 була проведена на підставі правочину, який визнано судом недійсним, вона підлягає скасуванню. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року). За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 08 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 січня 2020 року. Головуючий І.С. Сащенко Судді А.І. Овсяннікова І.П. Коваленко