Постанова 4874 № 906/1124/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року Справа № 906/1124/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської обласної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2019 р. у справі №906/1124/19 (суддя Маріщенко Л.О.) за позовом Житомирської обласної ради до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; 2) Новоборівської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальної установи "Новоборівський дитячий будинок-інтернат" Житомирської обласної ради про визнання незаконним наказу, визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, скасування записів в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки за участю представників сторін: позивача - Ходаківський О.О., Кемка Д.В.; відповідача - 1 - Федосюк В.О.; відповідача - 2 - Чаплінська В.М.; третьої особи - Корбут В.М.; ВСТАНОВИВ: Житомирська обласна рада звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить суд: - визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 р. № 6-5040/14-18-СГ "Про передачу земельної державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Новоборівської селищної ради земельних ділянок площею 63,5553 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0545); - визнати недійсною державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок площею 63,5553 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0545), що знаходяться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, проведену 31.10.2018 Відділом у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; - скасувати записи в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки площею 63,5553 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га ( кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га ( кадастровий № 1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0545), що знаходяться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, проведену 31.10.2018 р. відділом у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. 15.11.2019 р. Житомирська обласна рада звернулася до Господарського суду Житомирської області із заявою про забезпечення позову, в якій заявник просив суд: - накласти арешт на земельні ділянки: кадастровий №1821 186500:06:001:0510, площею 63,5553 га кадастровий №1821186500:06:001:0514, площею 10,2730 га кадастровий №1821 187600:06:002:0522, площею 26,3567 га кадастровий №1821 186500:06:001:0545, площею 30,7277 га, які перебувають у власності Новоборівської селищної ради та заборонити відчуження даного об`єкта нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду у справі №906/1124/19 з метою можливості виконання рішення суду в майбутньому; - заборонити вчиняти Державним кадастровим реєстраторам будь-які дії щодо земельних ділянок: кадастровий № 1821186500:06:001:0510, площею 63,5553 га; кадастровий №1821186500:06:001:0514, площею 10,2730 га; кадастровий №1821187600:06:002:0522, площею 26,3567 га; кадастровий № 1821186500:06:001:0545, площею 30,7277 га. - заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок: кадастровий №1821186500:06:001:0510, площею 63,5553 га (розділ ДРП №1748783418211); кадастровий №1821186500:06:001:0514, площею 10,2730 га (розділ ДРП №1750619218211); кадастровий №1821187600:06:002:0522, площею 26,3567 га (розділ ДРП №1765304418211); кадастровий №1821186500:06:001:0545, площею 30,7277 га (розділ ДРП №1751899718211). Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2019 р. у справі №906/1124/19 в задоволенні вимог заяви позивача про забезпечення позову у справі відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Житомирська обласна рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким задоволити заяву позивача про забезпечення позову у даній справі. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі було вивчено необхідність застосування заходів забезпечення позову у даній справі, надано не вірну оцінку об`єкту забезпечення, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення заяви по суті, що в подальшому порушило право позивача на забезпечення позову. Скаржник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції у строк, коли позивач звернувся до суду із відповідною заявою, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Апелянт звертає увагу на те, що земельні ділянки, які є предметом спору у справі №906/1124/19, є сформованими, право власності на які, як на об`єкт нерухомого майна, зареєстровано. Разом з тим, при розпорядженні спірними земельними ділянками (сформовані у процесі інвентаризації та включають у себе земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Новоборівського будинку-інтернату та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області), відбудеться їх поділ на земельні ділянки меншої площі, відповідно буде присвоєно кадастровий номер, внесено інформацію до Державного земельного кадастру, тобто виникне новий об`єкт нерухомого майна. Вказане вище призведе до знищення предмету позову (поділ або об`єднання земельних ділянок, надання їх у приватну власність чи користування), переходу права власності чи виникненню іншого речового права на спірні земельні ділянки у третіх осіб. Зважаючи на викладене вище, з метою захисту свого порушеного права та забезпечення можливості реального виконання рішення суду у даній справі позивач вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборону вчиняти дії з ними. Разом з тим, такий вид забезпечення позову не порушує права селищної ради вирішувати земельні питання та розпоряджатися землею відповідно до своїх повноважень, не позбавляє права власності на всю площу спірних земельних ділянок, а лише має намір зберегти спірні об`єкти щоб в подальшому із загального масиву виокремити земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні комунальної установи "Новоборівський дитячий будинок-інтернат" Житомирської обласної ради, та є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.01.2020р. на 15:00 год. Новоборівська селищна рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 42301/19 від 24.12.2019 р.), в якому зазначає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відповідач-2 вказує, що в заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії селищної ради будуть спрямовані на передачу у власність чи виникнення іншого речового права, здійснення поділу або об`єднання спірних земельних ділянок, що не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 115/20 від 08.01.2020 р.), в якому зазначає, що заява про забезпечення позову не містить не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідача-2 будуть спрямовані на передачу у власність чи виникнення іншого речового права, здійснення поділу або об`єднання спірних земельних ділянок, що не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач-1 вказує, що оскільки заявником не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які підтверджували б намір відповідача-2 вчинити дії, спрямовані на знищення предмета позову, судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції; проведення відеоконференції просить доручити Господарському суду Житомирської області. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2020 р. доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Житомирської області. В судовому засіданні 15.01.2020 р. представники скаржника та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та задоволити заяву про забезпечення позову. Відповідачі-1, 2 в судовому засіданні 15.01.2020 р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представника сторін, зазначає наступне. Як встановлено апеляційним судом, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача до відповідачів про визнання незаконним наказу, визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, скасування записів в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки. Позивач просить суд визнати незаконним наказ, визнати недійсною державну реєстрацію та скасувати записи в земельному кадастрі стосовно земельних ділянок площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0545). Житомирська обласна рада подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд: - накласти арешт на земельні ділянки: кадастровий №1821 186500:06:001:0510, площею 63,5553 га кадастровий №1821186500:06:001:0514, площею 10,2730 га кадастровий №1821 187600:06:002:0522, площею 26,3567 га кадастровий №1821 186500:06:001:0545, площею 30,7277 га, які перебувають у власності Новоборівської селищної ради та заборонити відчуження даного об`єкта нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду у справі №906/1124/19 з метою можливості виконання рішення суду в майбутньому; - заборонити вчиняти Державним кадастровим реєстраторам будь-які дії щодо земельних ділянок: кадастровий № 1821186500:06:001:0510, площею 63,5553 га; кадастровий №1821186500:06:001:0514, площею 10,2730 га; кадастровий №1821187600:06:002:0522, площею 26,3567 га; кадастровий № 1821186500:06:001:0545, площею 30,7277 га. - заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок: кадастровий №1821186500:06:001:0510, площею 63,5553 га (розділ ДРП №1748783418211); кадастровий №1821186500:06:001:0514, площею 10,2730 га (розділ ДРП №1750619218211); кадастровий №1821187600:06:002:0522, площею 26,3567 га (розділ ДРП №1765304418211); кадастровий №1821186500:06:001:0545, площею 30,7277 га (розділ ДРП №1751899718211). Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що існує загроза відчуження об`єкта нерухомого майна, знищення предмету позову (поділ або об`єднання земельних ділянок, надання їх у приватну власність чи користування), що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2019 р. у справі №906/1124/19 в задоволенні вимог заяви позивача про забезпечення позову у справі відмовлено. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу зазначив, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідача-2 будуть спрямовані на передачу у власність чи виникнення іншого речового права, здійснення поділу або об`єднання спірних земельних ділянок, а потенційна можливість вчинення відповідачем-2 дій, які будуть спрямовані на поділ або об`єднання земельних ділянок, надання їх у приватну власність чи користування, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Суд апеляційної інстанції відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Суд апеляційної інстанції вказує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. В свою чергу, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Колегія суддів зауважує, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України). Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою вжиття заходів забезпечення позову у даній справі ,на думку заявника, слугує те, що в ході службової наради 13.11.2019 р. було повідомлено, що відповідач-2 розпоряджається земельними ділянками площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0545). В свою чергу, з листа в.о. директора КУ "Новоборівський дитячий будинок-інтернат" Павлюченко Л.П. від 25.09.2019 р. №209, вбачається, що остання просила відповідача-2 розглянути можливість заміни земельної ділянки, площею 40,58 га на рівноцінну земельну ділянку з земель комунальної власності та надати дозвіл на виготовлення у зв`язку з цим технічної документації. Позивач зазначає, що дане прохання було розглянуте на сесії селищної ради та прийнято позитивне рішення. Окрім того, заявник вказує, що на сесії Новоборівської селищної ради розглядалося понад 12 питань щодо розпорядження землею, що підтверджується витягом з поіменним голосуванням "Поіменне голосування 41 сесія 7 скликання". Дані обставини, на думку заявника, доводять те, що відповідачем-2 вчиняються дії щодо поділу або об`єднання спірних земельних ділянок, внаслідок чого вони будуть переданні у власність чи користування іншим особам та виникнення у третіх осіб іншого речового права на земельні ділянки, що в майбутньому, у разі задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Оцінивши доводи та аргументацію заявника в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказує, що вони не відповідають наведеним вище вимогам, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України вчинення відповідачем-2 будь-яких дій, направлених на поділ, об`єднання, передачу в користування або у власність вищевказаних земельних ділянок, або ж доказів в підтвердження підготовки до вчинення вказаних дій. В матеріалах оскарження ухвали суду відсутні докази, які б підтверджували звернення будь-яких осіб до відповідача-2 з проханням надати в користування або у власність спірні земельні ділянки, а саме лише посилання заявника на потенційну можливість вчинення даних дій (без подання доказів наявності даних фактичних обставин) не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому, колегія суддів апеляційного суду вказує, що лист в.о. директора КУ "Новоборівський дитячий будинок-інтернат" Павлюченко Л.П. від 25.09.2019 р. № 209 ,з якого вбачається те, що третя особа погоджувалася на рівноцінну заміну однієї зі спірних земельних ділянок на отримання іншої від відповідача-2, в подальшому був відкликаний , а рішення Новоборівської селищної ради про виділення КУ "Новоборівський дитячий будинок-інтернат" земельної ділянки скасоване,про що пояснив в судовому засіданні представник третьої особи. Окрім того, апеляційний суд вважає посилання заявника на те, що на сесії Новоборівської селищної ради розглядалося понад 12 питань щодо розпорядження землею, що підтверджується витягом з поіменним голосуванням "Поіменне голосування 41 сесія 7 скликання" таким, що не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оскільки з даного витягу не вбачається, що на сесії селищної ради розглядались питання щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 1821186500:06:001:0510, 1821186500:06:001:0514, 1821187600:06:002:0522, 1821186500:06:001:0545. Враховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на недостатньо обґрунтованих припущеннях заявника, ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України в підтвердження фактів вчинення відповідачем дій, на які посилається заявник, або ж їх підготовку, що матиме загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та передчасними. Отже, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. Разом з тим, відхиляючи заяву заявника про вжиття заходів до забезпечення позову, суд апеляційної інстанції також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду. При цьому, за змістом ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Відтак, позивач, у разі коли йому будуть відомі факти вчинення відповідачем-2 будь-яких дій, направлених на поділ, об`єднання, передачу в користування або у власність вищевказаних земельних ділянок, або ж факти в підтвердження підготовки до вчинення вказаних дій, не позбавлений права звернутися до суду повторно із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, тому відсутні підстави для її скасування за наведених у апеляційній скарзі мотивів. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної ради на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2019 р. у справі № 906/1124/19 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 18.11.2019 р. про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі № 906/1124/19 повернути до суду першої інстанції. Повний текст постанови складено 17 січня 2020 р. Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г. Суддя Маціщук А.В.