Ухвала КЦС ВС № 428/10715/19

Ухвала 10 січня 2020 року м. Київ справа № 428/10715/19 провадження №61-23383ск19 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на постанову Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування доказів. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 вересня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у даній справі залишено без задоволення. Постановою Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 вересня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Ухвали судів першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 2 частини першої статті 353 ЦПК України). Водночас стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Оскарження ухвал суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів, після їх перегляду в апеляційному суді, у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Пункт 8 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті що термін «судом, встановленим законом», Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року ТОВ «Фірма Верітас» проти України). Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Ураховуючи викладене, постанова Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду, яка не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку з відсутністю пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України у переліку оскаржуваних ухвал за пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на постанову Луганського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Висоцька