Постанова Київський апеляційний суд № 373/840/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 373/840/19 Головуючий у суді першої інстанції: Свояк Д. В. апеляційного провадження № 22-ц/824/870/2020 Головуючий: Гаращенко Д. Р. 16 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.09.2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просило стягнути із відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.05.2011 в сумі 86 674,12 гривень та судові витрати у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 25.05.2011 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_2 порушив зобов`язання за кредитним договором, як наслідок утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 31.03.2019 становить 86 674,12 гривень, що складається з тіла кредиту - 2 911,02 гривень, відсотків за користування кредитом - 74 759,57 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 4 400,00 гривень, штрафу (фіксована частина) - 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) - 4 103,53 грн. Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.09.2019 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник АТ КБ «Приватбанк» Крилова О. Л. 09.10.2019 року подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог Крилова О.Л. зазначила, що суд при ухвалені рішення дійшов помилкового висновку, про відсутність договірних зобов`язань між сторонами, про недоведеність укладення кредитного договору, видачі кредиту та картки. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач підписуючи анкету-заяву та довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Свою згоду з умовами договору відповідач підтвердив користуючись наданими Банком коштами, знімаючи кошти з банкомату та частковим погашенням заборгованості. Судом не враховано, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем відповідно договору. Надав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. На підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги, апелянт послався на висновки Верховного Суду в постанові від 19.09.2019 року у справу № 127/7543/17. Апелянт вказав, що судом першої інстанції не роз`яснено АТ КБ «Приватбанк» право щодо надання додаткових доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому АТ КБ «Приватбанк» був позбавлений можливості надати додаткові докази до суду першої інстанції. Відповідно до виписки по картковим рахункам ОСОБА_2 та довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» ОСОБА_2 було надано кредитний ліміт 500,00 грн. Відповідно до даної виписки відображається рух коштів, у тому числі і кредитних, по рахунку ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2011 р. ОСОБА_2 підписана анкета-заява про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку», з якої вбачається, що ОСОБА_2 ознайомився з договором про надання банківських послуг, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, і погоджується з його умовами. Анкета - заява від 25.05.2011 р. не містить відомостей про послуги, які просить надати відповідач та яку суму кредитного ліміту просить встановити. Відповідно п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.3.4 Умов та правил надання банківських послуг від 06.03.2010 року, відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна має чотири різні види тарифів та не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме вид тарифу був обраний відповідачем та чи взагалі відповідач ознайомився із зазначеними тарифами. Судом першої інстанції встановлено, що АТ «Приватбанк» змінювалось нарахування процентів в односторонньому порядку без згоди відповідача, як позичальника, який відповідні зміни не підписував. Відповідно розрахунку заборгованості за договором від 25.05.2011 року, банком нараховано загальну заборгованість за кредитом в розмірі 86 674,12 гривень, з них: заборгованість по тілу кредиту - 2 911,02 гривень, по відсоткам за користування кредитом - 74 759,57 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 4400,00 гривень, штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 4103,53 гривень. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення ОСОБА_2 з саме з тим змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, що доданий до позовної заяви. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Банком не доведено позовні вимоги. Наданий розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами. Позивачем не доведено укладення кредитного договору з відповідачем, видачу кредиту та кредитної картки. Умови та правила не містять підпису відповідача, тому їх не можна вважати складовою договору, погодженою сторонами його істотних умов, вірності нарахувань та відповідно заборгованості перед Банком. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеній нормі процесуального закону. Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови та Правила надання банком кредиту не містять підпису позичальника, банк не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались. Підписана заява позичальника не містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, відсутні підстави для висновку, що відповідач ознайомлений саме із тими Умовами та Правилами, які додані до позовної заяви. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.05.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.05.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У матеріалах справи відсутні докази погодження відповідачем саме тих Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, та не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, в даній справі - 25.05.2011, шляхом підписання заяви-анкети. Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у подібній справі №342/180/17. Розрахунки заборгованості за договором №б/н від 25.05.2011 не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову. Із наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Розрахунки не містять підпису відповідальних осіб та не скріплені печаткою банку, а відтак не можуть бути належним та допустимим доказом у справі. Позивачем не надано в суді першої інстанції доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а саме видачі Банком коштів (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо), оскільки за нормами п. 2 ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передачі грошей. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_2 та виписці по картковим рахункам, Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» ОСОБА_2 які не були подані до суду першої інстанції на підтвердження позовних вимог, а подані апелянтом до апеляційної скарги (а.с. 76-85). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до матеріалів справи представник АТ «Приватбанк» Гребенюк О.С. подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.43). Відповідно до клопотання представник АТ «Приватбанк» Гребенюк О. С., просив розглянути справу за відсутності позивача, позовні вимоги АТ «Приватбанк» підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ «Приватбанк» відсутні. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів вважає, що позивачем свідомо було подано наявні у матеріалах справи докази, які останній вважав достатніми для підтвердження своїх позовних вимог. Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.09.2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів, з дня складання повного тексту постанови суду, безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді Т.О. Невідома А.А. Пікуль