Постанова Дніпровський апеляційний суд № 171/1292/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1332/20 Справа № 171/1292/19 Суддя у 1-й інстанції - Чумак Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі- Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року про забезпечення позову, яка постановлена суддею Чумак Т.А. у місті Апостолове, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАБ ЮА», державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, про скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння. Разом із позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить: накласти арешт, заборону відчуження та заборону державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав (щодо реєстрації, перереєстрації тощо) на нежитлове приміщення, будинок пивного бару «Дюна», загальною площею 35,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 56840712203). В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що їй на праві власності належить спірне нежитлове приміщення пивного бару «Дюна». У вересні 2014 року у зв`язку з повним погашенням кредитних зобов`язань за кредитним договором, договори іпотеки було припинено, про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим права ПАТ «Банк Камбіо» як іпотекодержателя на вказаний об`єкт нерухомості було припинено, що підтверджується копією листа банку від 24.09.2014 року та копією договору про припинення/розірвання договору іпотеки. Проте, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Северина Ю.П. № 109 від 18.07.2018 року було затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в т.ч. щодо спірного нерухомого майна. На підставі повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області здійснив реєстрацію права власності на належний позивачу ОСОБА_1 об`єкт нерухомості за ПАТ «Банк Камбіо», припинивши її право власності. Позивач зазначає, що після незаконної, на її думку, реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за ПАТ «Банк Камбіо» він був реалізований на електронних торгах через електронний майданчик ТОВ «ТАБ ЮА», переможцем торгів та новим власником нерухомого майна став ОСОБА_2 . За вказаним фактом проводиться досудове розслідування за № 12019040710000616 за ознаками ч.1 ст.3652 КК України та позивача визнано потерпілою. Позивач вважає, що спірний об`єкт нерухомості, що наразі перебуває у власності третьої особи ОСОБА_2 , без згоди позивача може бути відчужено на користь інших осіб, що в подальшому утруднить або унеможливить виконання рішення суду, просить задовольнити заяву. Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на наступне майно: нежитлове приміщення, будинок пивного бару «Дюна», загальною площею 35,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 56840712203). В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Банк Камбіо», просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В мотивування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що ухвала постановлена з порушенням вимог ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормами якого заборонено обтяження чи обмеження майна банку, з дня початку процедури його ліквідації. Адже, суд заборонив вчиняти певні дії при здійснені ліквідації банку, тому є незаконною, на думку апелянта, та підлягає скасуванню. Судом безпідставно в ухвалі не вирішено питання зустрічного забезпечення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить ухвалу суду, як законну та обґрунтовану, на її думку, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В мотивування відзиву зауважує, що судом заборонено проводити дії не Банку чи Фонду гарантування вкладів, а державному реєстратору щодо майна, яке продано з електронних торгів ОСОБА_2 , який є його набувачем. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Михайловскую О.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не застосування заходу забезпечення позову позбавить позивача на ефективний захист прав та інтересів та утруднить в подальшому його виконання. Однак, колегія суддів не може погодитися із даним висновком суду. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним нормативно-правовим актом і має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації банків. На підставі пункту 7 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Отже накладення арешту на нерухоме майно неплатоспроможного банку заборонено вимогами частини 4 статті 150 ЦПК України. Як видно з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України №782 від 04.12.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №140 від 04.12.2014 року про початок з 05.12.2014 року процедури виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Відповідно до постанови Правління Національного банку України №144 від 27.02.2015 року, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №46 від 02.03.2015 року про початок з 02.03.2015 року процедури ліквідації Банку. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №900 від 29.03.2018 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку призначено Северина Ю.П. Інформація про перебування Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» в стані припинення підтверджується також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які перебувають у відкритому доступі. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що 14.02.2019 року державним реєстратором Ковальовим С.В. на підставі повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів від 04 жовтня 2018 року, зареєстровано право власності на будинок пивной бар «Дюна», що розташований в АДРЕСА_1 а за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо». (а.с.32). Отже на час подачі заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборону відчуження та заборону державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни, право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за ПАТ «Банк Камбіо», який визнаний неплатоспроможним та перебуває у стані припинення. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу не звернув уваги на те, що право власності на об`єкт нерухомості зареєстроване за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо», яке перебуває в процесі припинення та є неплатоспроможнім банком, а також на приписи ч. 4 ст. 150 ЦПК України, яка забороняє накладення арешту на майно неплатоспроможного банку. За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк Камбіо» щодо порушення судом першої інстанції вимог ч.4 ст. 150 ЦПК України та п.7 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно до приписів п.4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з постановленням нової про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту, заборони відчуження та заборону державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав (щодо реєстрації, перереєстрації тощо) на нежитлове приміщення, будинок пивного бару «Дюна», загальною площею 35,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 56840712203). В частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову ухвала Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року не оскаржується. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» задовольнити. Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2019 року скасувати в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на наступне майно: нежитлове приміщення, будинок пивного бару «Дюна», загальною площею 35,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 56840712203). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року. Головуючий: Судді: