Постанова 4802 № 168/512/19

Справа № 168/512/19 Головуючий у 1 інстанції: Назарук О. В. Провадження № 22-ц/802/42/20 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., з участю: секретаря судового засідання Вергуна Т. С., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2019 року, В С Т А Н О В И В: Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 58903,49 гривень та судові витрати в розмірі 1921,00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21 березня 2012 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 2200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплачувати кредит, відсотки за користування ним і повністю погасити заборгованість. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач свої зобов`язання відповідно до умов договору не виконав, у зв`язку з чим з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 30 квітня 2019 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 58903,49 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 2096,19 гривень, заборгованість по процентах за користування кредитом - 51926,18 гривень; заборгованість за пенею та комісією - 1600,00 гривень, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) -2781,12 гривень. Зважаючи на зазначене просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 58903,49 гривень заборгованості за кредитним договором та судовий збір в розмірі 1921,00 гривень. Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 березня 2012 року в розмірі тіла кредиту 2096 (дві тисячі дев`яносто шість) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 69 (шістдесят дев`ять) гривень 16 (сорок вісім) копійок судового збору. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що відповідач укладення чи не укладення кредитного договору, розрахунок заборгованості не спростував, а тому суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні позовних вимог. Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи позивач просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, виходячи з наступного. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача отриманого ним та непогашеного тіла кредиту. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому у задоволенні решти позовних вимог суд відмовив у зв`язку з їх безпідставністю. Судом першої інстанції встановлено, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 21 березня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит розмірі 2200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (аркуш справи 7). Відповідно до умов договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплачувати кредит, відсотки за користування ним і повністю погасити заборгованість. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, який встановлений «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору (аркуш справи 30/зворот). Із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 30 квітня 2019 року позивач нарахував заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, у такому розмірі - 58903,49 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 2096,19 гривень, заборгованість по процентах за користування кредитом - 51926,18 гривень; заборгованість за пенею та комісією - 1600,00 гривень, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 2781,12 гривень (аркуш справи 5-6). Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Підписана відповідачем анкета-заява у полі бажаного клієнтом кредитного ліміту будь-якого цифрового значення не містить. Анкета-заява містить лише погодження про укладення договору банківських послуг, однак не містить жодних даних про відкриття карткового рахунку та видачу відповідачу кредитної картки, її виду та терміну дії. Тарифи банку, з якими під підпис ознайомився відповідач і які є складовою частиною договору, у матеріалах справи також відсутні. У Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» наведено чотири види кредитних карт «Універсальна» і усі вони мають різні базові процентні ставки, розміри пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів. За яким видом карти, відповідно на яких умовах повинно було здійснюватися кредитування відповідача, позивачем не підтверджено і в позові не наведено. Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав він на себе викладені у них зобов`язання, позивачем суду не надано. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві Умови та правила банківських послуг. У анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 березня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Таким чином, суд першої інстанції підставно відмовив в стягненні заборгованості по процентах за користування кредитом; заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України). Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи. На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2019 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року. Головуючий Судді