Постанова 4857 № 817/2192/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/2192/17 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Багрія В. М., суддів Большакової О.О., Старунського Д. М., з участю секретаря судового засідання Михальської М. Р., представників позивача Корень О. М., Жуковського О. В., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року (рішення ухвалено у м. Рівному судом в складі головуючого судді Недашківської К. М., повний текст рішення виготовлений 17 липня 2019 року) у справі № 817/2192/17 за позовом малого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Олісма» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У грудні 2017 року МП - ТзОВ «Олісма» звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у Рівненській області (правонаступник - ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування рішення. Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0015255002 від 30.10.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 3272887,88 грн та нараховано пеню в розмірі 1495130,60 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 0015255002 від 30 жовтня 2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто на користь малого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Олісма» суму судового збору у розмірі 71520,28 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Рівненській області, подавши на нього апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати такий внесок. В результаті аналізу даних інтегрованої картки платника податків встановлено факти несвоєчасної сплати єдиного внеску, що має наслідком застосування фінансових санкцій - штрафу та пені. Жодним нормативним актом не передбачено прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі акту перевірки. Не передбачає таку підставу, як акт перевірки, і сама форма спірного рішення. Посилання суду першої інстанції на норми Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. На думку апелянта, посилання суду першої інстанції на ту обставину, що фіскальний орган не може на власний розсуд визначати дату прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску є необгрунтованим, оскільки згідно частини 16 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Судом першої інстанції не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, які спростовують ту обставину, що за результатами проведеного аналізу даних інтегрованої картки платника МП TOB «ОЛІСМА» встановлено факт порушення ним норм частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо строків сплати єдиного внеску. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДФС у Рівненській області, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вислухавши суддю-доповідача, представників позивача, які просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї , апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги МП - ТзОВ «Олісма», суд першої інстанції виходив з того, що визначена оскаржуваним рішенням сума фінансових санкцій (штрафу, пені) не є пропорційною та адекватною по відношенню до сум недоїмки зі сплати єдиного внеску; визначення такої суми фінансових санкцій, у спосіб та в порядку, що не встановлені законом, свідчить про надмірне невиправдане втручання органу адміністрування у майнові права та інтереси платника податків без обґрунтування легітимної мети такого втручання. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке. У справі встановлено, що позивач з 15.01.1992 перебуває на обліку у відповідача, як платник єдиного внеску. Основний вид діяльності: КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону. 30.10.2017 відповідачем прийнято рішення № 0015255002 від 30.10.2017, відповідно до якого до позивача на підставі частини 10 та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), застосовано штраф у розмірі 3272887,88 грн за період з 21.01.2015 по 26.09.2017 та нараховано пеню у розмірі 1495130,60 грн. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). За визначеннями, що містяться у пунктах 2, 6, 10 частини першої статті 1 Закон № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI). Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (частини четверта, п`ята статті 7 Закону № 2464-VI). За змістом частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частина десята статті 9 Закону № 2464-VI). Згідно вимог частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Крім того, пунктом 2 частини одинадцятої цієї ж статті Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів регламентовано «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженою наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Мінфіну 28.03.2016 № 393) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція). Пунктом 1 розділу 7 Інструкції передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Положеннями підпункту 2 пункту 2 розділу 7 Інструкції закріплено, що: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Відповідно до пункту 7 розділу 7 Інструкції рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акту та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник. Згідно з пунктом 8 розділу 7 Інструкції за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Як видно з матеріалів справи, оскаржуване рішення контролюючого органу № 0015255002 від 30.10.2017 прийнято відповідно до положень підпункту 2 пункту 2 розділу 7 Інструкції за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. При цьому, підставою для прийняття вказаного рішення є несвоєчасна сплата позивачем самостійно нарахованих сум єдиного внеску у період з 21.01.2015 по 26.09.2017. В той же час, первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме інтегрована картка платника (далі - ІКП). Проте, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача стосовно правомірності прийняття оскарженого рішення № 0015255002 від 30.10.2017 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та вказав, що прийняття рішення згідно додатку 12 до Інструкції повинно відбуватися за наслідками проведення фіскальним органом відповідної перевірки, оскільки застосування до платника податків фінансових санкцій у самостійно визначений день та лише на підставі даних інформаційної системи, позбавляє платника податків можливості (права) для участі у прийнятті рішення (порушення критерію «З урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення»); можливості надання документів (платіжних доручень, банківських виписок, тощо), що стосуються сплати сум єдиного внеску; можливості проведення відповідної звірки з фіскальним органом; можливості чіткого встановлення бази нарахування та строків сплати, тощо; можливості сплати суми фінансових санкцій (у разі погодження з такими платником податків) у терміни, що визначатимуть мінімальні майнові ризики для суб`єкта господарювання. Проте, посилання суду першої інстанції з цього приводу (а саме на те, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) є помилковим, з огляду на те, що положеннями розділу VII Інструкції передбачено, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акту, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення. Між тим, визначальним для вирішення розглядуваної категорії справ, є встановлення фактів несплати/несвоєчасної сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення) тощо. Вказаних вище висновків, дотримується Верховний Суд у постановах від 12 липня 2019 року, 20 листопада 2019 року по справах відповідно №№813/753/18, 1140/3358/18. В результаті проведеного аналізу даних ІКП позивача встановлено порушення ним норм частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, а саме: єдиний внесок по рахунку НОМЕР_1 за грудень 2014 року по терміну сплати 20.01.2015 фактично сплачено 11.06.2015; за січень 2015 року по терміну сплати 20.02.2015 фактично сплачено 31.07.2015; за лютий 2015 року по терміну сплати 20.03.2015 фактично сплачено 06.08.2015; за березень 2015 року по терміну сплати 20.04.2015 фактично сплачено 06.08.2015; за квітень 2015 року по терміну сплати 20.05.2015 фактично сплачено 14.08.2015; за травень 2015 року по терміну сплати 22.06.2015 фактично сплачено 21.08.2015; за червень 2015 року по терміну сплати 20.07.2015 фактично сплачено 01.10.2015; за липень 2015 року по терміну сплати 20.08.2015 фактично сплачено 20.11.2015; за серпень 2015 року по терміну сплати 21.09.2015 фактично сплачено 24.12.2015; за вересень 2015 року по терміну сплати 20.10.2015 фактично сплачено 29.01.2016; за жовтень 2015 року по терміну сплати 20.11.2015 фактично сплачено 24.03.2016; за листопад 2015 року по терміну сплати 21.12.2015 фактично сплачено 08.04.2016; за грудень 2015 року по терміну сплати 20.01.2016 фактично сплачено 29.04.2016; за січень 2016 року по терміну сплати 22.02.2016 фактично сплачено 17.06.2016; за лютий 2016 року по терміну сплати 21.03.2016 фактично сплачено 26.07.2016; за березень 2016 року по терміну сплати 20.04.2016 фактично сплачено 30.08.2016; за квітень 2016 року по терміну сплати 20.05.2016 фактично сплачено 30.09.2016; за травень 2016 року по терміну сплати 21.06.2016 фактично сплачено 27.10.2016; за червень 2016 року по терміну сплати 20.07.2016 фактично сплачено 09.12.2016; за липень 2016 року по терміну сплати 22.08.2016 фактично сплачено 23.12.2016; за серпень 2016 року по терміну сплати 20.09.2016 фактично сплачено 18.01.2017; за вересень 2016 року по терміну сплати 20.10.2016 фактично сплачено 28.02.2017; за жовтень 2016 року по терміну сплати 21.11.2016 фактично сплачено 31.03.2017; за листопад 2016 року по терміну сплати 20.12.2016 фактично сплачено 27.04.2017; за грудень 2016 року по терміну сплати 20.01.2017 фактично сплачено 13.06.2017; за січень 2017 року по терміну сплати 20.02.2017 фактично сплачено 30.06.2017; за лютий 2017 року по терміну сплати 20.03.2017 фактично сплачено 07.07.2017; за березень 2017 року по терміну сплати 20.04.2017 фактично сплачено 07.07.2017; за квітень 2017 року по терміну сплати 22.05.2017 фактично сплачено 31.07.2017; за травень 2017 року по терміну сплати 20.06.2017 фактично сплачено 29.08.2017; за червень 2017 року по терміну сплати 20.07.2017 фактично сплачено 26.09.2017; за липень 2017 року по терміну сплати 21.08.2017 фактично сплачено 26.09.2017; за серпень 2017 року по терміну сплати 20.09.2017 фактично сплачено 26.09.2017. Як видно з матеріалів справи, позивач самостійно у спірний період, на підставі звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) щомісячно залежно від нарахованого доходу визначав суму єдиного внеску, яка мала бути сплачена за відповідний місяць. Згідно даних ІКП позивача за 2014 рік, станом на 28.02.2014 у нього наявна переплата по єдиному внеску. За лютий місяць 2014 року загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті за цей період становила 409641,79 грн, кінцевий термін сплати до 20.03.2014. Водночас, зважаючи на те, що станом на 20.03.2014 вказана сума повністю сплачена не була, з цього часу в позивача почала виникати недоїмка та відповідно нараховувались штрафні санкції (за 2014 рік у розмірі 10%, а з 01.01.2015 у розмірі 20% своєчасно несплачених сум). Як уже зазначалось, до 20.03.2014 позивач мав би сплатити 409641,79 грн. 19.03.2014 згідно платіжного доручення від 19.03.2014 № 139 сплачено 264,71 грн, відповідно сума недоїмки становить 409377,08 грн. 16.04.2014 згідно платіжного доручення № 19557 сплачено 117500 грн, сума недоїмки зменшилась на 291877,08 грн, а на суму недоплати 117500 грн нараховано пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу (з 21.03.2014 по 16.04.2014 = 27 днів прострочення) та штрафну санкцію у розмірі 10% (станом на 16.04.2014). Нарахування пені та штрафних санкцій, за відповідний період (20.03.2014), закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань, тобто коли платником податків остаточно буде сплачено суму 409641,79 грн. До цього моменту із кожної нарахованої та сплаченої суми (117500 грн, 126000 грн, 68500 грн, 97377,09 грн) вираховується пеня та штраф та відповідно від кожної сплаченої суми іде погашення в рахунок сплати недоїмки, що попередньо виникла, штрафів та пені. Водночас, враховуючи, що позивачем своєчасно не було сплачено єдиний внесок у визначеному ним розмірі, а сплачені ним суми єдиного внеску зараховувалися в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, станом на 31.12.2014 у позивача утворився борг у розмірі 1567756,53 грн штрафів та пені. Щодо спірного періоду, то як видно з ІКП станом на 20.01.2015 за позивачем рахувалась недоїмка у розмірі 1376438,40 грн. Сплачені кошти у сумі 101000 грн із призначенням платежу сплата єдиного внеску за грудень 2014 року (платіжне доручення від 16.01.2015) були зараховані у погашення заборгованості по єдиному внеску за період з 21.10.2014 по 16.01.2015. Сума 100000 грн (платіжне доручення від 21.01.2015) також зараховані у погашення заборгованості по єдиному внеску за період з 21.10.2014 по 16.01.2015. Тобто ті кошти, які фактично сплачувались за грудень 2014 року йшли у погашення попередніх зобов`язань за жовтень 2014 року. Фактично, у зв`язку із наявністю у позивача непогашених за 2014 рік зобов`язань зі сплати єдиного внеску суми, що ним перераховувались на сплату єдиного внеску за 2015, 2016, 2017 роки ішли у погашення попередніх зобов`язань недоїмки, штрафів та пені. Так, за грудень 2014 року самостійно визначена сума єдиного внеску повністю сплачена 11.06.2015, при кінцевому терміну сплати 20.01.2015 За січень 2015 року єдиний внесок сплачено 31.07.2015; за лютий 2015 року сплачено 06.08.2015; за березень 2015 року сплачено 06.08.2015; за квітень 2015 року сплачено 14.08.2015; за травень 2015 року 21.08.2015; за червень 2015 сплачено 01.10.2015; за липень 2015 року сплачено 20.11.2015; за серпень 2015 року сплачено 24.12.2015; за вересень 2015 року сплачено 29.01.2016; за жовтень 2015 року фактично сплачено 24.03.2016; за листопад 2015 року сплачено 08.04.2016; за грудень 2015 року сплачено 29.04.2016. За січень 2016 року самостійно задекларовані зобов`язання сум єдиного внеску по терміну сплати 22.02.2016 повністю сплачено 17.06.2016; за лютий 2016 року сплачено 26.07.2016; за березень 2016 року по терміну сплати 20.04.2016 сплачено 30.08.2016; за квітень 2016 року сплачено 30.09.2016; за травень 2016 року сплачено 27.10.2016; за червень 2016 року сплачено 09.12.2016; за липень 2016 року сплачено 23.12.2016; за серпень 2016 року сплачено 18.01.2017; за вересень 2016 року фактично сплачено 28.02.2017; за жовтень 2016 року сплачено 31.03.2017; за листопад 2016 року сплачено 27.04.2017; за грудень 2016 фактично сплачено 13.06.2017. Єдиний внесок за січень 2017 року повністю сплачено 30.06.2017; за лютий 2017 року сплачено 07.07.2017; за березень 2017 року сплачено 07.07.2017; за квітень 2017 року сплачено 31.07.2017; за травень 2017 року сплачено 29.08.2017; за червень 2017 року сплачено 26.09.2017; за липень 2017 року сплачено 26.09.2017; за серпень 2017 сплачено 26.09.2017. Таким чином, з урахуванням наведеного та досліджених матеріалів справи, суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи скаржника щодо підставності винесення контролюючим органом оскаржуваного рішення № 0015255002 від 30.10.2017 саме з підстав несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску із застосуванням відповідних санкцій у вигляді штрафу та пені. При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи позивача, згідно яких певні суми єдиного внеску за 2014, 2015, 2016, 2017 роки (218883,30 грн, 273552 грн, 88000 грн, 84700 грн - нецільова благодійна допомога) є помилково задекларованими та сплаченими та на них не можуть нараховуватись штраф та пеня, оскільки як видно із бухгалтерських довідок позивача від 19.11.2019 № №282/2, 282/3, 282/4, 282/5 відповідно, підприємством лише у листопаді 2019 року було виявлено відповідні помилки. Проте, чи станом на час апеляційного розгляду відбулось коригування в регістрах бухгалтерського обліку сум зайво нарахованого єдиного внеску та коригування у звітах, а також те, чи про виявлені обставини повідомлено контролюючий орган, суду апеляційної інстанції не відомо та жодних належних доказів стосовно вчинення відповідних дій не надано. Поміж тим, в межах розглядуваного спору, апеляційний суд не ставить під сумнів факт сплати позивачем єдиного внеску за спірний період, однак враховуючи наявність у позивача за 2014 рік заборгованості повне погашення самостійно задекларованого єдиного внеску за 2015, 2016, 2017 роки відбулось із порушенням строку передбаченого частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного скасування рішення № 0015255002 від 30.10.2017, що було прийнято контролюючим органом у відповідності до норм Закону № 2464-VI та положень Інструкції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям постанови про відмову позивачу в задоволенні позову з наведених вище підстав. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 817/2192/17 скасувати та прийняти постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. М. Багрій судді О. О. Большакова Д. М. Старунський Повний текст постанови виготовлений 16.01.2020.