Постанова 4855 № 826/24760/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/24760/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Арсірій Р.О., Кузьменко В.А., Огурцов О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря про скасування наказу та поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2015 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції України (далі- відповідач 1), Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря (далі - відповідач 2) якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить: визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 08.10.2015 № 309-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря; скасувати накази від 12.10.2015 № 229-0 та від 12.10.2015 № 230-О Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря щодо звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря; стягнути з Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1 . Позивач вважає, що оскаржуване рішення від 08.10.2015 № 309-о «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнято відповідачем 1 на підставі необґрунтованих висновків про систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Зазначає, що застосувати п.3 ст. 40 КЗпП можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. При цьому, позивачем такого порушення допущено не було. Також, позивач наголошував про звільнення його у період тимчасової непрацездатності, що є окремою підставою для скасування оскаржуваних наказів . Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано Наказ Державної екологічної інспекції України № 309-о від 08.10.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором згідно п.3 ст.40 КЗпП України, скасовано Наказ Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 », скасовано Наказ Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря від 12.10.2015 № 230-о «Про внесення змін до п. 3 наказу від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на посаді заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, стягнено з Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2015 р. по 19.07.2016 року у розмірі 32 303, 70 грн., допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі - 3 478, 86 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року - скасовано, ухваливши нову про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року скасовано, а справу № 826/24760/15 направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. У постанові від 07 листопада 2019 Верховний Суд зазначив, що при прийняті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції не було досліджено та враховано наявні в матеріалах справи довідки КУ «Міська стоматологічна поліклініка №1» від 22.08.2015 року виданої ОСОБА_1 , 1978 р.н., про те, що він перебував року з 15 год. до 18 год. у лікаря - стоматолога ОСОБА_3 (а. с. 8). та листка непрацездатності серії НОМЕР_1 , виданий КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва, згідно якого позивач з 08 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року включно перебував на лікарняному (а. с. 28). Таким чином, під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити вказаний доказ та надати йому належну оцінку. Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та наданні правильної оцінці. 14 січня 2020 року на електронну адресу Шостого апеляційного адміністративного суду Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату. Подане клопотання обґрунтоване тим, що заявник отримав повістку лише 13.01.2020 року, розгляд справи відбудеться 15.01.2020 року. Тому враховуючи короткий термін, у відповідача 2 не має можливості надати свої аргументовані позиції. Таким чином, потрібний додатковий час для надання додаткових пояснень. Перевіривши матеріали справи та подане клопотання позивачем, колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав. Порядок відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді передбачено ст. 223 КАС України. При цьому даною статтею передбачено підстави для перенесення розгляду справи або перерви в судовому засіданні. Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 223 КАС України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники. Колегія суддів зазначає, що подане відповідачем 2 клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з отриманням повістки лише 13.01.2020 року, розгляд справи відбудеться 15.01.2020 року. Тому враховуючи короткий термін, у відповідача 2 не має можливості надати свої аргументовані позиції. Таким чином, потрібний додатковий час для надання додаткових пояснень. З огляду на те, що розгляд зазначеної в клопотанні справи не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи та виходячи з правил ч. 1 ст. 223, ч.2 ст.205 КАС України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року прийнято справу № 826/24760/15 за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про скасування наказу та поновлення на роботі - до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.01.2020 року о 10:10 год. Колегія суддів також звертає увагу на те, що повістка повідомлення про день, час та місце судового засідання від 24 грудня 2019 року у справі, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена особисто відповідачем 2 - 09 січня 2020 року Тобто, повістку повідомлення про призначення до розгляду апеляційної скарги у справі, на 10 год. 10 хв. 15 січня 2019 року, вручено апелянту 09 січня 2020 року. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що позивач проходив службу на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря. 21.07.2015 наказом голови Держекоінспекції України № 191-о ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків шляхом оголошення догани. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали матеріали службового розслідування, яке проведено згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 09.06.2015 № 40 «Про створення комісії та проведення службового розслідування», письмові пояснення заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції України ОСОБА_1 від 20.07.2015 року. Зазначене дисциплінарне стягнення не погашене, не зняте достроково та не оскаржене позивачем у судовому порядку. Наказом Державної екологічної інспекції України №309-о від 08.10.2015 ОСОБА_1 - заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, звільнено з посади посади на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Підставою для звільнення відповідач 1 в наказі визначив попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом №191-о від 21.07.2015 року, лист в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Терещука B.C. від 22.07.2015 № 1561/04; письмові пояснення ОСОБА_1 , погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.10.2015 №5/1-14/12258-15. Зі змісту наданого суду листа в.о. начальника Держекоінспекції України від 22.07.2015 № 1561/04 вбачається, що заступник начальника Держекоінспекції України ОСОБА_1 22.07.2015 року був відсутній на робочому місці з 15.00 до 18.00 год., про що була складена доповідна та акт про відсутність на робочому місці. Просив прийняти відповідні заходи реагування. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина 1 статті 149 КЗпП). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надав відповідачу письмові пояснення, в яких він повідомляє голову Держекоінспекції України, що його відсутність на роботі протягом трьох годин 22.07.2015 року була з поважних причин, а саме у нього нестерпно болів зуб, про що він повідомив в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Терещука B.C. та поїхав до лікаря, додатково до пояснень також долучено довідку лікаря від 22.07.2015 року. Пізніше Державною екологічною інспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря на підставі оскаржуваного наказу винесено Наказ від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та Наказ від 12.10.2015 № 230-о «Про внесення змін до п. 3 наказу від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». З вказаним наказами про звільнення позивач не погодився, тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підстави припинення державної служби передбачені ст. 30 Закону «Про державну службу» №3723, згідно з якою державна служба припиняється в тому числі на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Пункт 3. ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Те саме регламентує п.23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 0.11.1992 № 9 «За передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року». Однією з вимог чинного законодавства є належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Важливою умовою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП є невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Зокрема, статтею 139 КЗпП передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Згідно ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Принцип вини кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення. Слід зазначити, що у трудовому праві, аналогічно до кримінального й адміністративного, на відміну від цивільного, діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник уважається невинуватим, поки не доведено його вини. Обов`язок доводити вину працівника покладається на роботодавця. Оскаржуваний наказ від 08.10.2015 року про звільнення позивача з посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, не містить посилання на те, який саме дисциплінарний проступок став приводом для звільнення позивача з посади. З наявних у справі доказів, які надані сторонами, неможливо встановити наявність чи відсутність порушень обов`язків, покладених на ОСОБА_1 трудовим договором (про що йдеться в наказі про звільнення), або іншим наказом керівника. Таким чином, відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_1 посадових обов`язків та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень. Колегія суддів вказує, що підставою для звільнення позивача слугувала відсутність позивача 22.07.2015 року на робочому місці з 15.00 до 18.00 год., згідно доповідної записки в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Терещука В.С. № 1561104 від 22.07.2015 року. Разом з тим, відповідно до письмових пояснень позивача б/д, що надані до матеріалів справи представником відповідача 1, ОСОБА_1 22.07.2015 року відвідував лікаря, про що повідомив в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Терещука В.С. До матеріалів справи позивачем долучено довідку від 22.07.2015 року КУ «Міська стоматологічна поліклініка № 21» про те, що ОСОБА_1 22.07.2015 року з 15.00 год. до 18.00 год. знаходився на прийомі у стоматолога (а.с. 8). Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач 22.07.2015 року з 15.00 год. до 18.00 год. був відсутній на роботі з поважних причин. В силу статей 147 - 149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Щодо послання відповідача 1 про те, що до моменту отримання позовної заяви в Держекоінспекції України були відсутні документи, які могли б слугувати підтвердженням поважності причин відсутності позивача на робочому місці, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги зазначені вище посилання та зазначає, що представник відповідача надав копію письмових пояснень позивача про відсутність на роботі, однак, не зазначив коли вони надійшли до Держекоінспекції України. Також, на вимогу суду відповідачем 1 не надано, ані акту від 22.07.2015 року про відсутність позивача на роботі, ані акту, про те що позивач відмовився надавати письмові пояснення, ані матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач 1 при прийнятті спірного рішення не дослідив всіх матеріалів, не проаналізував та не врахував при цьому ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку, систематичність невиконання без поважних причин позивачем своїх обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наказ Державної екологічної інспекції України №309-о від 08.10.2015 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є незаконним та підлягає скасуванню. Аналогічної правової позиції дійшов і Верховний Суд України у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, згідно якої, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Окрі зазначеного вище, колегія суддів враховує, що оскаржуваний наказ від 08.10.2015 № 309-о Державної екологічної інспекції України було видано під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого, виданою на ім`я ОСОБА_1 та листком непрацездатності серії НОМЕР_1 , виданим КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва, згідно яких Позивач з 08.10.2015 по 06.11.2015 включно перебував на лікарняному. Відповідно до ст. 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що наказом Державної Державної екологічної інспекції України №309-о від 08.10.2015 «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, звільнено з посади посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення відповідач 1 в наказі визначив попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом №191-о від 21.07.2015 року, лист в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Терещука B.C. від 22.07.2015 № 1561/04; письмові пояснення ОСОБА_1 , погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.10.2015 №5/1-14/12258-15. На підставі зазначеного вище наказу Державною екологічною інспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря винесено наказ від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря 08.10.2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього за трудовим договором згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та зазначено датою звільнення ОСОБА_1 перший день виходу з лікарняного. Наказом Державною екологічною інспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря від 12.10.2015 року №230-о «Про внесення змін до п. 3 наказу від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 », внесено зміни до п.3 наказу Державною екологічною інспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря від 12.10.2015 № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 », та викладено його у наступній редакції - звільнено ОСОБА_1 08.10.2015. Отже, відповідач 2 знав та був проінформований, що позивач перебував на лікарняному, проте виніс під час перебування позивача на лікарняному, наказ про його звільнення 08.10.2015 року. Щодо позовних вимог про скасування наказів від 12.10.2015 № 229-0 та від 12.10.2015 № 230-о Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря щодо звільнення ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказані накази винесені на виконання незаконного рішення про звільнення позивача. Щодо позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення з Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. За правилами частини 2 статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Так, згідно довідки в.о. начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 24.11.2015 року № 2545/02 про заробітну плату ОСОБА_1 , за останні 2 календарні місяці роботи (серпень - вересень 2015 року), середньомісячна зарплата позивача становить 3 478,86 грн. Середньоденна заробітна плата складає 165,66 грн. Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача дорівнює

195. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2015 року по 19 липня 2016 року складає 32 303,70 грн. Відповідно до п.2 та п.3 ч. 1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені 'її права, свободи або інтереси. Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи. Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 15 січня 2019 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль